Верховна Рада України затвердила Загальнодержавну програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2012 року

Відповідним законом Верховна Рада України затвердила Загальнодержавну програму розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2012 року.

Необхідність прийняття цього документу була викликана високими показниками смертності осіб працездатного віку, постарінням населення, яскраво вираженою нерівністю у доступності медичної допомоги, насамперед у сільській місцевості.

Вивчивши світовий досвід та усвідомлюючи відповідальність за суттєві проблеми в системі охорони здоров'я, МОЗ України пропонує основні зусилля спрямувати на розвиток первинної медичної допомоги на засадах загальної практики — сімейної медицини, яка є одним із головних пріоритетів розбудови національних систем охорони здоров'я, особливо в умовах дефіциту фінансових ресурсів.

На думку фахівців, на рівні закладів первинної ланки можливо розпочинати і закінчувати лікування до 90% пацієнтів, що потребує до 30% фінансових ресурсів галузі охорони здоров'я.

Економічним підґрунтям для визначення пріоритету у розвитку первинної медико-санітарної допомоги є вартість обслуговування одного випадку надання допомоги на первинному рівні, яка у 7—8 разів менша, ніж на вторинному, та 20 разів менша, ніж на третинному рівні.

Перерозподіл навантаження у бік первинної медико-санітарної допомоги дозволить збільшити ресурсне наповнення одного випадку надання допомоги в умовах спеціалізованих та високоспеціалізованих закладах охорони здоров'я та зменшити дефіцит фінансових ресурсів галузі охорони здоров'я в цілому.

За словами Міністра охорони здоров'я України Василя Князевича, на сьогодні первинній медико-санітарній допомозі в Україні властиві системні недоліки, що зумовлюють обмеженість її ролі в наданні допомоги, недостатній вплив на здоров'я громадян, а відтак низьку ефективність системи охорони здоров'я в цілому.

В Україні первинна медико-санітарна допомога представлена доволі роздробленими структурами, які в переважній більшості функціонально, організаційно та фінансово поєднані зі спеціалізованою амбулаторною допомогою. У вітчизняних закладах первинної ланки починають і закінчують лікування лише до 30% пацієнтів у містах і до 50% пацієнтів у сільській місцевості. Питома вага видатків на утримання закладів (підрозділів) охорони здоров'я, які надають первинну медико-санітарну допомогу, становить менше 10% від загального обсягу видатків на охорону здоров'я, що, зважаючи на незадовільний рівень матеріально-технічного забезпечення зазначених структур, є вкрай недостатньо.

Тож, головною метою Програми є забезпечення зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення шляхом формування та налагодження ефективного функціонування системи надання населенню доступної і високоякісної первинної медико-санітарної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини.

Джерелом фінансування Програми є державний бюджет, бюджети місцевих органів виконавчої влади, а також інші джерела, не заборонені чинним законодавством.

Проект Програми був погоджений в установленому порядку без зауважень та з зауваженнями, що враховані (37 суб'єктами з 37). В Програмі враховані зауваження Мінфіну, Мін'юсту, Мінрегіонбуду.

Виконання прийнятої Програми дасть змогу:

- сприяти підвищенню ефективності роботи закладів охорони здоров'я, подоланню несприятливих демографічних тенденцій;

- збільшити питому вагу медичних послуг, що надаються лікарями загальної практики — сімейними лікарями, щороку на 7—10 % з тим, щоб цей показник становив 85—90 % у містах і 95—100% у сільській місцевості;

- сформувати систему надання населенню доступних та високоякісних медичних послуг на засадах сімейної медицини, що забезпечить зменшення потреби у дорогих видах медичної допомоги;

- створити умови для повномасштабної реалізації принципу організації та координації лікарем сімейної медицини надання пацієнтам спеціалізованої та стаціонарної медичної допомоги;

- збільшити питому вагу медичних послуг на засадах сімейної медицини, що є достатньо ефективними і закінчуються на рівні амбулаторно-поліклінічної допомоги, щороку на 5—7 % з тим, щоб цей показник становив 50—60% у міській і 65—80% у сільській місцевості.

Прес-служба МОЗ України