24 жовтня 2014 року

Публічна інформація
Проекти стандартів соціальних послуг у сфері ВІЛ

Версія для друку

Статус: Проект - архів

Повідомлення


"Стандарт мінімального пакету соціальних послуг з соціально-психологічного супроводу осіб, які отримують замісну підтримувальну терапію агоністами опіоїдів";
"Стандарт мінімального пакету соціальних послуг з профілактики серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом";
"Стандарт мінімального пакету соціальних послуг з догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом";
"Методичні рекомендації щодо надання соціальних послуг із супроводу клієнтів з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, залежність від наркотичних речовин)".
Стандарт надання соціальних послуг хворим на поєднані захворювання туберкульоз та ВІЛ-інфекцію
Пояснювальна записка

Повідомлення
про оприлюднення для обговорення громадськістю 4-х проектів
стандартів соціальних послуг у сфері ВІЛ:
1."Стандарт мінімального пакету соціальних послуг з соціально-психологічного супроводу осіб, які отримують замісну підтримувальну терапію агоністами опіоїдів";
2. "Стандарт мінімального пакету соціальних послуг з профілактики серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом";
3. "Стандарт мінімального пакету соціальних послуг з догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом";
4. " Методичні рекомендації щодо надання соціальних послуг із супроводу клієнтів з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, залежність від наркотичних речовин)".

Комітет з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам повідомляє про оприлюднення проекту стандарту мінімального пакету соціальних послуг з догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, стандарту мінімального пакету соціальних послуг з соціально-психологічного супроводу осіб, які отримують замісну підтримувальну терапію агоністами опіоїдів, стандарту мінімального пакету соціальних послуг з профілактики серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом та методичних рекомендації щодо надання соціальних послуг із супроводу клієнтів з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, залежність від наркотичних речовин).

Згідно міжнародного досвіду провідних країн світу та країн, що розвиваються, надання своєчасного лікування ВААРТ, комплексного догляду та підтримки, соціального обслуговування людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ) сприяє збереженню людського потенціалу та соціального капіталу суспільств, особливо в країнах з високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції, забезпечує можливість їх сталого людського розвитку і уникнення соціально-економічних, демографічних та гуманітарних криз, пов'язаних зі стрімким розвитком ВІЛ/СНІДу серед найактивніших в соціально-економічному та демографічному плані верств суспільства. Збереження належної якості життя цих людей, людського потенціалу суспільства та сталого людського розвитку суттєво залежить від стандартів якості соціальних та медичних послуг, що надаються в державі.

Сьогодні проблема зловживання наркотиками та іншими психоактивними речовинами (ПАР) набуває для України загрозливого характеру.

Оскільки не існує такого методу лікування, який би міг вважатися прийнятним та ефективним для всіх наркозалежних, сучасна наркологія виходить з того принципу, що лікування має бути комплексним та складатися з медико-фармакологічних та психосоціальних заходів. Водночас переважна більшість експертів, а разом із ними такі організації як ВООЗ та ЮНЕЙДС, визнають, що найкращим, з точки зору ефективності, є застосування при опіоїдній наркозалежності замісної підтримувальної терапії (ЗПТ).

Проект вищезазначених документів та повідомлення про оприлюднення проекту розміщено на сайтах Міністерства охорони здоров'я України moz.gov.ua 27.06.2008 р. та Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам moz.gov.ua 27.06.2008 р.

Зауваження та пропозиції приймаються до 27.07.2008 р. у письмовому або електронному вигляді на адресу: Комітет з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам, 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, тел. (044) 2536963 e-mail: tbaids@moz.gov.ua


ПРОЕКТ

Стандарт мінімального пакету соціальних послуг
з соціально-психологічного супроводу осіб,
які отримують замісну підтримувальну терапію агоністами опіоїдів

1. Передмова

Сьогодні проблема зловживання наркотиками та іншими психоактивними речовинами (ПАР) набуває для України загрозливого характеру.

Оскільки не існує такого методу лікування, який би міг вважатися прийнятним та ефективним для всіх наркозалежних, сучасна наркологія виходить з того принципу, що лікування має бути комплексним та складатися з медико-фармакологічних та психосоціальних заходів. Водночас переважна більшість експертів, а разом із ними такі організації як ВООЗ та ЮНЕЙДС, визнають, що найкращим, з точки зору ефективності, є застосування при опіоїдній наркозалежності замісної підтримувальної терапії (ЗПТ).

В Україні уже чотири роки здійснюється ЗПТ; стало більш доступним для ВІЛ-інфікованих антиретровірусне (АРВ) лікування. Це, поряд із можливістю покращення фізичного стану здоров'я, викликало нові потреби в житті споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) та їхнього найближчого оточення, зокрема в постійній професійній консультативній, інформаційній, соціальній та психологічній допомозі. Накопичено значний досвід здійснення соціального супроводу та проведення психологічної підтримки таких хворих. В Україні цю роботу ведуть як державні та комунальні установи і заклади, так й фізичні особи та об'єднання громадян і благодійні організації.

Для підвищення ефективності програм соціально-психологічного супроводу, важливо поставити питання про мінімальний перелік послуг та їх належну якість, що мають бути забезпечені суб'єктами надання таких послуг. Цей документ встановлює галузевий мінімальний стандарт надання соціальних послуг при соціально-психологічному супроводі клієнтів, які отримують ЗПТ (далі - Стандарт).

Цей Стандарт приймається з метою:

  • встановлення та гарантування мінімального переліку послуг, спрямованих на соціальну та психологічну підтримку клієнтів, які отримують лікування ЗПТ;
  • встановлення та забезпечення мінімального рівня якості послуг, нижче якого такі послуги не мають надаватись;
  • ефективного планування, моніторингу та оцінювання діяльності суб'єктів, залучених до надання таких послуг;
  • інформування клієнтів ЗПТ про перелік та рівень надання послуг, на який вони можуть розраховувати;
  • стимулювання розбудови зв'язків між соціальними та медичними організаціями та закладами, що надають послуги СІН, розвитку партнерських стосунків між усіма іншими суб'єктами, що можуть бути залучені до вирішення проблеми ВІЛ в Україні.

    Документ встановлює мінімальний перелік послуг з соціально-психологічного супроводу клієнтів ЗПТ. Визначення в Стандарті мінімального гарантованого переліку послуг не є перешкодою для надання розширеного переліку послуг та розвитку інноваційних послуг. Надавачі послуг можуть впроваджувати стандарти вищої якості, вимоги яких перевершують мінімальні.

    Стандарт розроблено в рамках діяльності робочої групи при Міністерстві у справах сім'ї, молоді і спорту Україні (наказ № від) і проекту, що реалізує ВБФ "Коаліція ВІЛ-сервісних організацій" за підтримки ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ" в рамках проекту Глобального Фонду ….

    Даний стандарт пройшов апробацію …..

    Стандарт уведено вперше. Для забезпечення відповідності Стандарту нормативно-правовій базі, соціально-економічним умовам, ситуації з надання соціальних послуг СІН Стандарт має регулярно переглядатись та доповнюватись.

    В даному стандарті реалізовані норми:

  • Закону України "Про соціальні послуги" № 966-IV від 19.06.2003;
  • Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" № 2353-IV від 18.01.2005;
  • Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії" № 2017 від 05.10.2000;
  • Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" № 1972-XII від 12.12.1991;
  • постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки" № 264 від 04.03.2004;
  • Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 178-р "Про схвалення Концепції реформування соціальних послуг";
  • Державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002;
  • Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту № 1965 від 09.09.2005;
  • Наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту "Про затвердження та впровадження галузевого стандарту надання соціальних послуг вживачам психоактивних речовин, в тому числі споживачам ін'єкційних наркотиків, і їх близькому оточенню" №3611 від 10.10.2007

    А також з урахуванням визначених Європейським регіональним бюро ВООЗ Принципів профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотики, завдань "Дорожньої карти/Національного звіту щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки в Україні до 2010 р.", затвердженого Національною координаційною радою з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу від 9 липня 2006р.

    Розділ 1.

    1.1. Мета надання соціальних послуг

    Метою надання соціальних послуг особам, які отримують замісну підтримувальну терапію агоністами опіоїдів є покращення їх якості життя та стану здоров'я. Ці послуги допоможуть їм:

    - зменшити частоту вживання заборонених наркотичних речовин;

    - вирішувати проблеми, які пов'язані зі зловживанням наркотиками, а саме: юридичні, соціальні, сімейні тощо;

    - зменшити рівень ризикованої поведінки, зокрема, ризик інфікування ВІЛ, вірусами гепатитів В, С та інших інфекцій, що передаються через кров та статевим шляхом;

    - зменшити ймовірність рецидиву - повернення до зловживання вуличними наркотиками у майбутньому;

    - зменшити кримінальну активність;

    - стабілізувати емоційний стан пацієнта;

    - звертатися по медичну допомогу в зв'язку з соматичними та іншими розладами;

    - покращити особисте, соціальне та сімейне функціонування.

    1.2. Цільова група:

    Особи усіх вікових категорій, які є клієнтами ЗПТ, та які готуються до початку ЗПТ.

    1.3. Сфера застосування Стандарту

    Даний стандарт поширюється на соціальні послуги, що надаються клієнтам ЗПТ державними, недержавними, комунальними та інших форм власності установами і закладами, а також фізичними особами, і встановлює основні види соціальних послуг, що їм надаються.

    Перелік, зміст та процес надання послуг є обов'язковим для дотримання державними і комунальними закладами і установами, та установами, закладами різних форм власності, об'єднаннями громадян, благодійними організаціями, фізичними особами, які реалізують програми або проекти з надання соціальних послуг за рахунок фінансування державного або місцевих бюджетів, а також міжнародних організацій.

    Стандарт визначає критерії відповідно до яких контролюється якість наданих послуг.

    1.4. Суб'єкти, які надають соціальні послуги, що стандартизуються

  • Установи та заклади державного сектору, що знаходяться у державній власності, управління яких здійснюють центральні органи виконавчої влади.
  • Організації комунального сектору, що знаходяться у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування, до яких належать установи та заклади комунальної власності.
  • Організації недержавного сектору, до яких належать громадські, благодійні та релігійні організації.
  • Фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг ЛЖВС, їх близькому оточенню та законним представникам.

    2. Вимоги до змісту та процесу надання послуги

    2.1. Гарантований перелік послуг для цільової групи

  • Консультації з соціальних питань
  • Консультації з психологічних питань
  • Консультації з питань фізичного здоров'я
  • Надання інформаційно-просвітницьких матеріалів
  • Інформаційні послуги
  • Перенаправлення (переадресація)

    2.2. Критерії (умови) початку, закінчення надання послуг, терміни надання послуги

    Послуги можуть бути разовими чи багаторазовими, тривалими у часі.

    Критеріями початку надання послуги є звернення клієнта (усне чи письмове) або згода на одержання послуги.

    Критерії закінчення надання послуги:

    відмова отримувача послуги від користування послугою;

    надана послуга досягла своє мети;

    припинення клієнтом участі в програмі ЗПТ з причини порушення умов участі;

    смерть клієнта.

    2.3. Зміст

    2.3.1. Консультації з соціальних питань

    Ця послуга надається соціальним працівником і включає в себе обговорення соціальних проблем, які виникли у клієнта, а також допомогу в розкритті та мобілізації внутрішніх ресурсів клієнта для розв'язання проблем, та сприяння у відновленні соціальних зв'язків отримувача послуг.

    Зокрема:

    проведення попереднього консультування СІН щодо їхньої можливої участі в програмі ЗТ і надання їм необхідної інформації з цього приводу;

    складання разом з психологом і пацієнтом індивідуального плану соціальної реабілітації та регулярний його перегляд;

    надання допомоги в оформленні документів;

    надання допомоги в отриманні послуг освіти та у працевлаштуванні;

    надання допомоги в оформленні групи інвалідності, субсидій, в отриманні матеріальної допомоги;

    проведення індивідуального і групового консультування;

    проведення консультування членів родини;

    допомога в отриманні медичної допомоги;

    допомога в отриманні консультації з юридичних питань;

    фасилітування створення групи взаємодопомоги пацієнтів програми ЗПТ та підтримка її роботи (на кшталт "Анонімних Метадонщиків").

    Участь соціального працівника в групах самодопомоги залежить від етапу, на якому перебуває група:

    - створення групи (соціальний працівник долучається до формування групи, а також вирішення організаційних питань);

    - початок роботи групи (соціальний працівник допомагає членам групи у налагодженні стосунків та розробці групових норм, визначенні мети та завдань групи, плануванні її дій);

    - діяльність групи (соціальний працівник бере участь у розв'язанні складних ситуацій, які виникають у процесі роботи групи, виконанні обраного плану дій).

    Соціальний працівник сприяє зміні фокусу діяльності групи від фокусування на власних проблемах її членів через саморозвиток до зростання свідомості, коли учасники групи вчаться приймати відповідальність за зміни, стають більш впевненими у власних силах, навчаючись розв'язувати власні та колективні проблеми без допомоги фахівця.

    Консультації з соціальних питань надаються в стаціонарних умовах та за вимогою (наприклад, вдома у клієнта).

    Очікуваний результат дотримання показника Стандарту оцінюється тим, в якій мірі послуга сприяла в своєчасному і об'єктивному вирішенні проблем, що стоять перед клієнтом та сприяла сформованості у клієнта адекватної соціальної поведінки.

    Критерії та індикатори, за якими оцінюється дотримання стандарту:

    кількість звернень (первинних, повторних);

    загальна кількість наданих консультацій;

    кількість наданих консультацій з тематичних питань;

    кількість консультацій, які досягли якісного результату.

    2.3.2. Консультації з психологічних питань

    Ця послуга надається психологом (при відсутності - соціальним працівником) і включає в себе:

    - оцінку психологічного стану клієнта, складання разом із соціальним працівником і пацієнтом індивідуального плану психо-соціальної реабілітації та регулярний його перегляд;

    розробку взаємопогодженого плану тем індивідуальних консультацій, дотримання його виконання та здійснювати перегляд у випадку змін у стані пацієнта;

    - проведення консультування членів родини пацієнтів у відповідності до індивідуального плану;

    - здійснення моніторингу стану пацієнтів та оцінки ефективності лікування соціальних послуг;

    - підтримку роботи групи самодопомоги, створеної клієнтами ЗПТ.

    На етапі індукції ЗПТ перші дві індивідуальні консультації присвячені ознайомленню клієнта з лікувальною програмою, отриманню відомостей про історію вживання й попереднього лікування та розробці, разом з клієнтом, плану індивідуальних консультацій.

    На етапі стабілізації індивідуальні сесії бажано проводити раз на тиждень. Їх завдання - допомогти розпізнавати та уникати подразників, що призводять до вживання нелегальних наркотиків, вміти вести альтернативну діяльність при виникненні потягу до вживання ПАР, спонукати до участі у здоровій діяльності та участі в групах взаємодопомоги. Рекомендовані теми індивідуальних консультацій:

    1. Узалежнення та його симптоми.

    2. Люди, місця, речі.

    3. Структурування особистого часу.

    4. Потяг до вживання наркотику.

    5. Ситуації підвищеного ризику.

    6. Соціальний тиск, що провокує вживання.

    7. Вимушена сексуальна поведінка.

    8. Симптоми, що спостерігаються тривалий час після відмови від наркотиків.

    9. Вживання алкоголю, марихуани та інших наркотиків.

    10. Участь у групах взаємодопомоги.

    На підтримувальному етапі індивідуальні консультації проводяться 1-2 рази на місяць. Їх завдання - допомогти пацієнту утримуватися від нелегальних наркотиків, вміти розпізнавати емоційні подразники, навчитися навичкам опанування проблемних ситуацій в житті без повернення до вживання та усвідомити процес зриву. Основні теми це:

    1. Інструменти запобігання зриву.

    2. Розпізнання процесу рецидиву.

    3. Стосунки в одужанні.

    4. Розвиток стилю життя вільного від нелегальних наркотиків.

    5. Сором та провина.

    6. Особистий досвід.

    7. Вади характеру.

    8. Ідентифікація потреб та відповідь на них.

    9. Опанування гніву.

    10. Відпочинок та вільний час.

    11. Робота та розпорядження грошима.

    12. Трансформація узалежненої поведінки.

    На етапі детоксикації частоту індивідуальних консультацій збільшують до 2 зустрічей на тиждень, а наприкінці проводять заключні сесії з підсумовуванням результатів, отриманих під час лікування. При відсутності у пацієнта можливості проходити реабілітацію - домовляються про підтримувальні сесії 1 раз на місяць після виходу з програми ЗПТ. Мета цих сесій - нагадати пацієнту про його зобов'язання в одужанні, запропонувати підтримку та зворотній зв'язок, допомогти розробити власний план одужання та бути настороженим до симптомів рецидиву та в кризових ситуаціях.

    У своїй діяльності психолог регламентується відповідною нормативно-правовою базою та вимогами до роботи психолога, Етичним кодексом психолога.

    Ця послуга надається в стаціонарних умовах.

    Очікуваний результат дотримання показника Стандарту оцінюється тим, в якій мірі послуга сприяла своєчасному і об'єктивному вирішенню проблем клієнта.

    Критерії та індикатори за якими оцінюється дотримання стандарту:

    кількість звернень (первинних, повторних);

    загальна кількість наданих консультацій;

    кількість наданих консультацій з тематичних питань;

    кількість проведених супервізій і якісна оцінка діяльності психолога супервізором.

    2.3.3. Консультації з питань фізичного здоров'я

    Ця послуга надається медичним працівником і включає в себе забезпечення доступності клієнтів до якісних та ефективних медичних послуг, мотивування клієнта до обстежень та лікування з наданням попередньої та наступної консультативної допомоги.

    Ця послуга надається в умовах кабінету ЗТ в медичному закладі, а також в умовах інших кабінетів та стаціонарів.

    Критерії та індикатори, за якими оцінюється дотримання стандарту:

    кількість звернень (первинних, повторних);

    загальна кількість наданих консультацій;

    кількість наданих консультацій з тематичних питань;

    кількість консультацій, які мали результат.

    2.3.4. Надання інформаційно-просвітницьких матеріалів

    Ця послуга надається соціальним працівником, волонтером і включає в себе розповсюдження серед клієнтів інформаційно-просвітницьких друкованих матеріалів (буклети, листівки, брошури, тощо). Ця послуга надається в стаціонарних, мобільних та польових умовах і здійснюється відповідно до попередніх запитів клієнта.

    Очікуваний результат дотримання показника стандарту є задоволеність інформаційних потреб клієнтів.

    Критерії та індикатори, за якими оцінюється дотримання стандарту:

    загальна кількість розповсюджених інформаційно-просвітницьких матеріалів;

    кількість розповсюджених інформаційно-просвітницьких матеріалів відповідно до тематики;

    кількість клієнтів, що отримали інформаційно-просвітницькі матеріали;

    відповідність інформаційно-просвітницьких матеріалів запитам клієнтів.

    2.3.5. Інформаційні послуги

    Ця послуга надається соціальним працівником, волонтером або запрошеним лікарем-фтизіатром або інфекціоністом, або іншим спеціалістом і включає в себе надання достовірної та об'єктивної інформації за запитом клієнта (довідкові послуги), а також безпосереднє регулярне (не менш двох разів на місяць на одного клієнта) інформування клієнтів з питань туберкульозу, ВІЛ/ІПСШ, та про заходи і засоби профілактики, необхідні для запобігання зараженню на ВІЛ/ІПСШ, інформування стосовно форм менш небезпечної сексуальної поведінки, про інфекції, що передаються статевим шляхом тощо.

    Ця послуга надається частіше в груповому форматі щонайменше 4 рази на місяць у вигляді структурованих регулярних тематичних інтерактивних лекцій та індивідуально за запитом клієнтів.

    Інформаційні послуги містять:

  • надання інформації профілактичного змісту про проблеми зловживання ПАР та наркотичними речовинами;
  • надання інформації, необхідної для подолання складних життєвих обставин;
  • надання інформації профілактичного змісту про ВІЛ/СНІД, ІПСШ, туберкульоз, гепатити та інші шкідливі наслідки зловживання ПАР тощо;
  • надання інформації про інші партнерські установи та організації, які забезпечують наркозалежних, у тому числі й клієнтів ЗПТ, юридичними послугами, а також послугами з реабілітації та ресоціалізації.

    Інформація стосовно проблем, які відповідають потребам клієнта, повинна надаватися у повному обсязі, своєчасно та зрозумілою для клієнта мовою.

    Зміст інформаційної послуги передбачає:

    1) надання вживачам ПАР та їх близькому оточенню необхідної інформації з профілактики ускладнень внаслідок уживання психоактивних речовин, довідникових послуг щодо можливості отримання потрібної допомоги в інших установах та партнерських організаціях різної форми власності;

    2) розміщення інформації про діяльність програм ЗПТ у місцях, до яких мають доступ отримувачі та потенційні отримувачі послуг, громадськість (медичні заклади, поліклініки, управління соціального захисту, інтернет-видання тощо). Інформаційні послуги повинні містити правдиву, достовірну інформацію у зрозумілій та доступній формі;

    3) відверте та правдиве обговорення фахівцями наслідків уживання психоактивних речовин з отримувачами послуг, що мають право не бажати знати правду про невідворотність наслідків їх уживання; подання інформації правдиво, тактовно, на основі індивідуального підходу;

    4) забезпечення термінової (по телефону) інформаційної послуги повинно здійснюватися як невідкладне консультування отримувачів і сприяти мобілізації їхніх фізичних, духовних, особистісних, розумових ресурсів для виходу із складних життєвих обставин; посилювати їхню здатність до самостійного вирішення проблем та подолання труднощів; зміцнювати впевненість у собі; у разі необхідності переадресовувати до соціальних, медичних установ, організацій, відповідних фахівців, які надають соціальні послуги, що потрібні отримувачу.

    Очікуваний результат дотримання показника стандарту є задоволення запиту і поінформованість клієнта.

    Критерії та індикатори, за якими оцінюється дотримання стандарту:

    загальна кількість інформаційних консультацій;

    кількість групових інформаційних консультацій відповідно до певної проблематики;

    кількість індивідуальних інформаційних консультацій за запитом клієнта;

    практична цінність отриманої і застосованої інформації (визначається в ході проведення спеціальних досліджень).

    2.3.6. Перенаправлення (переадресація)

    Ця послуга надається психологом, соціальним або медичним працівником, або волонтером і включає в себе перенаправлення клієнта до відповідного спеціаліста в межах послуг, що надаються суб'єктом надання послуг; у тих випадках, коли послуга за запитом клієнта не надається суб'єктом надання послуги. Перенаправлення здійснюється до партнерських державних та недержавних організацій і спеціалістів з метою вирішення нагальної проблеми клієнта.

    Ця послуга надається в стаціонарних, мобільних та польових умовах.

    Очікуваний результат дотримання показника стандарту - задоволення запитів клієнтів за місцем перенаправлення (переадресації)

    Критерії та індикатори, за якими оцінюється дотримання стандарту:

    загальна кількість клієнтів;

    загальна кількість перенаправлених клієнтів;

    кількість клієнтів, що отримали послуги за місцем перенаправлення (переадресації);

    кількість послуг, які досягли якісного результату.

    2.4. Партнерство

    Надання послуг, визначених даним Стандартом, забезпечується на основі угод про співробітництво між організаціями-представниками різних рівнів влади, органів місцевого самоврядування (обласних, міських) та секторів, що залучені до вирішення проблем наркозалежності та ВІЛ/СНІД.

    2.5. Інформування громади та клієнтів

    Суб'єкти, що надають послуги, визначені Стандартом, інформують громаду, партнерів, отримувачів послуг про здійснювану роботу, її результати за умови необхідності, але не менше одного разу на квартал.

    Інформування клієнта про послуги

    Суб'єкти, що надають послуги, визначені даним Стандартом, інформують отримувачів послуг про здійснювану роботу при першому контакті з клієнтом, а також за умов необхідності.

    Інформація про послуги в обов'язковому порядку містить:

  • найменування та місцезнаходження суб'єкта надавача послуг;
  • перелік основних послуг, що надаються суб'єктом;
  • характеристика послуги, сфера і терміни її надання;
  • найменування державних стандартів соціального обслуговування, вимогам яким повинні відповідати послуги;
  • взаємозв'язок між якістю послуги, умовами її надання і вартістю (для повністю або частково оплачуваної послуги);
  • можливість впливу клієнтів на якість послуги;
  • адекватні і досяжні засоби для ефективного спілкування спеціалістів з клієнтами - отримувачами послуг;
  • можливість оцінювання якості послуги з боку отримувача послуг;
  • встановлення взаємозв'язку між запропонованою послугою і реальними потребами клієнта;
  • правила і умови ефективного і безпечного надання послуг;
  • умови реєстрації отримувача послуг;
  • гарантійні зобов'язання суб'єкта - надавача послуг.

    3. Вимоги до процесу роботи з отримувачами послуг

    3.1. Укладання контракту (або поінформованої згоди) з отримувачем послуг для забезпечення ЗТ та соціального супроводу;

    3.2. Вивчення потреб клієнта в отриманні послуг у ході індивідуальної консультації соціальним працівником;

    3.3. Визначення спільно з отримувачем переліку необхідних послуг та складання разом з ним індивідуального плану психо-соціальної реабілітації;

    3.4. Залучення, мотивування отримувача послуг до процесу отримання послуг;

    3.5. Захист прав клієнтів програми ЗПТ на отримання послуг;

    3.6. Конфіденційність;

    3.7. Повага до особистості отримувача послуги;

    3.8. Добровільність в отриманні послуг;

    3.9. Сприяння у відновленні соціальних зв'язків отримувача послуг;

    3.10. Сприяння в одержанні отримувачем послуг освіти та в працевлаштуванні;

    3.11. Сприяння в одержанні отримувачем послуг лікування.

    4. Вимоги до персоналу

    4.1. Суб'єкт, що надає соціальні послуги клієнтам ЗПТ, повинен мати сформовану мультидисциплінарну команду (МДК) працівників. Кількісний склад команди визначається мінімальним стандартом якості надання соціальних послуг та штатним розкладом служби, при яких вона створюється. Це повинна бути мультидисциплінарна команда, до складу якої можуть входити:

    соціальний працівник, кейс-менеджер;

    консультант з питань хімічної залежності;

    лікар (частіше нарколог, але можуть бути й терапевт, психіатр, інфекціоніст, фтизіатр, психотерапевт, дерматовенеролог тощо);

    середній медичний персонал;

    психолог;

    юрист;

    технічний персонал.

    До складу такої команди, якщо клієнти потребують інших послуг, можуть залучатися й інші фахівці, які пройшли спеціальну підготовку до певної форми роботи, що підтверджено відповідними документами про набуту спеціалізацію.

    1. Посадові інструкції та функціональні обов'язки визначають права, ступінь захищеності, відповідальність, функції фахівців та залучених спеціалістів. Кожен працівник виконує обов'язки відповідно до посадової інструкції та функціональних обов'язків, з якими ознайомлюється та які підписує при прийомі на роботу.

    2. Кожен працівник ознайомлений з етичним кодексом працівника та неухильно його дотримується.

    3. У наданні послуг персонал повинен проявляти до клієнтів максимальну чуйність, ввічливість, увагу, витримку, передбачливість, терпіння, завжди враховувати їхній фізичний і психічний стан.

    4. Кожен працівник, який надає послуги, ознайомлений із нормативними та законодавчими положеннями, необхідними для виконання службових обов'язків.

    5. Кожен працівник повинен суворо дотримуватися принципу конфіденційності інформації, що надають отримувачі соціальних послуг. Ця інформація складає професійну таємницю.

    6. Усі працівники, які надають соціальні послуги, повинні мати відповідну фахову підготовку, знання та навички і постійно підвищувати кваліфікацію. Кожен працівник несе відповідальність за власний професійний розвиток у відповідності до кваліфікаційних вимог.

    7. Персонал проходить обов'язкову професійну і спеціальну навчальну підготовку до роботи в галузі соціального обслуговування з надання соціальних послуг вживачам ПАР, у тому числі СІН, зокрема з ВІЛ/СНІД, ІПСШ, туберкульозом та іншими інфекційними хворобами та роботі з клієнтами програм ЗПТ.

    8. Волонтери, які не мають відповідної кваліфікації, але вже працюють у закладі, проходять поетапний процес навчання необхідного рівня, що забезпечується суб'єктом надання соціальних послуг.

    9. Суб'єкт надання соціальних послуг забезпечує підвищення кваліфікації та навчання працівників згідно з чинним законодавством.

    10. Записи про навчання працівників заносяться до їхніх особових справ.

    11. Суб'єкт, що надає соціальні послуги, розробляє плани розвитку та навчання персоналу, які формуються на підставі аналізу навчальних потреб кожного працівника.

    12. Увесь персонал обов'язково проходить навчання з техніки безпеки та охорони праці.

    13. Працівники, що надають соціальні послуги, обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки.

    14. Усі працівники проходять ознайомлювальне навчання на робочому місці з підтримкою наставника впродовж 2-х тижнів перед початком самостійної роботи.

    15. Фахівці проходять навчання на курсах підвищення кваліфікації не рідше, ніж 1 раз на 5 років.

    4.2. Вимоги до кваліфікації

    Психолог - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр психології або фахівець, який отримав сертифікат державного та/або міжнародного зразка.

    Соціальний працівник - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр соціальної роботи. Соціальним працівником може працювати особа без відповідної освітньої кваліфікації, але який пройшов інструктаж та/або короткотермінові курси, екзаменацію суб'єктом, що надає послуги, і має відповідний сертифікат, може надавати послуги відповідно до підпунктів пункту 2.3.2.

    Консультантом з питань хімічної залежності може працювати особа без відповідної освітньої кваліфікації, але яка має досвід особистого одужання від наркотичної залежності, пройшла інструктаж та/або короткотермінові курси, екзаменацію суб'єктом, що надає послуги, і має відповідний сертифікат, може надавати послуги відповідно до підпунктів пункту 2.3.2.

    Медична сестра, фельдшер - молодший спеціаліст з неповною вищою або бакалавр з базовою вищою освітою за напрямком підготовки „Медицина".

    Лікар - фахівець з повною вищою медичною освітою за напрямком підготовки „Медицина" за спеціальністю „Лікувальна справа".

    Волонтери - фізичні особи, які пройшли інструктаж та/або короткотермінові курси, екзаменацію суб'єктом, що надає послуги.

    4.3. Навчання

    Медичні працівники (медичні сестри, фельдшери, лікарі) проходять підвищення кваліфікації у встановленому порядку.

    Психологи проходять підвищення кваліфікації у встановленому порядку.

    Соціальні працівники, консультанти з питань хімічної залежності проходять навчання на сертифікованих курсах та/або в ході стажування, та/або підвищують кваліфікацію за програмою 72 годин не менше одного разу на два роки.

    Волонтери проходять відповідне навчання (короткотермінові курси та/або стажування) щорічно на базі суб'єктів, які залучають волонтерів до надання послуг.

    4.5. Інструкції для персоналу

    Посадові інструкції для персоналу розробляються і затверджуються суб'єктами, що надають послуги.

    Інструкції з техніки безпеки надання послуг в стаціонарних, мобільних, польових (аутріч) умовах розробляються і затверджуються суб'єктами, що надають послуги.

    4.6. Супервізія

    Внутрішня супервізія забезпечується у процесі роботи персоналу, залученого до надання послуг, і проводиться керівником організації, що їх надає. Зовнішня супервізія здійснюється залученим спеціалістом-фахівцем протягом усього періоду надання послуг. У результаті регулярних супервізій попереджується психоемоційне виснаження персоналу програм, і клієнт отримує допомогу від вмотивованого та психологічно стабільного персоналу, який надає якісні соціальні послуги, і не припускає негативних проявів щодо отримувачів послуг та їх близького оточення.

    Попередження психоемоційного виснаження може також здійснюватися за допомогою регулярного (1-2 рази на місяць) проведення Балінтовських груп з персоналом МДК.

    4.7. Залучення волонтерів

    З метою забезпечення якісної роботи та раціонального використання ресурсів суб'єктом, що надає соціальні послуги, залучаються волонтери, в тому числі із представників цільових груп.

    Волонтери, які залучаються до надання соціальних послуг, обов'язково проходять попередній відбір, співбесіду та спеціальне навчання для набуття теоретичних знань і практичних навичок роботи з клієнтами.

    Волонтери, які надають соціальні послуги, обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки.

    5. Вимоги до приміщення та обладнання

    Соціальні послуги надаються клієнтам програм ЗПТ:

    у стаціонарних закладах (центрах соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, закладах охорони здоров'я, соціальних службах організацій недержавного сектору, центрах ресоціалізації наркозалежної молоді);

    у стаціонарних службах по роботі з СІН;

    за місцем проживання;

    у комплексних закладах;

    в інших закладах, у тому числі створених організаціями недержавного сектору та фізичними особами.

    Суб'єкти надання соціальних послуг розробляють відповідні програми згідно з потребами представників цільових груп та власними ресурсами і для забезпечення комплексності соціального обслуговування клієнтів об'єднують та координують свої зусилля з іншими суб'єктами різних форм власності.

    Стаціонарні заклади повинні мати:

    не менше 1 кімнати (бажано 2 та більше) для проведення групових та індивідуальних консультацій спеціалістів, обладнаних меблями (столи, стільці, шафи для одягу персоналу, зберігання інформаційних матеріалів тощо) та аптечкою;

    санітарний вузол.

    6. Управління процесом надання послуг

    6.1. Облік роботи:

    картка отримувача послуг,

    журнал реєстрації отримувачів послуг,

    журнал інструктажу з техніки безпеки праці,

    журнал реєстрації травм персоналу,

    журнал обліку консультацій,

    графік роботи персоналу та табель обліку їхньої роботи.

    6.2. Реєстрація отримувача послуг

    Реєстрація клієнта проводиться на підставах конфіденційності у журналі реєстрації клієнтів у кодованому вигляді з видачею картки клієнта. На підставі реєстраційного коду та наявності картки клієнта клієнт має право на гарантоване користування відповідною послугою.

    Інформація про надання послуги клієнту заноситься у встановленому порядку до відповідного журналу (відомості, комп'ютерної бази даних) реєстрації послуг з обов'язковим посиланням на реєстраційний код клієнта.

    При наданні певних послуг, у випадках передбачених державними нормативно-правовими актами, з клієнтом може бути укладено угоду.

    6.3. Документування роботи

    наказ про затвердження штатного розпису, посадових обов'язків та матеріальної відповідальності;

    журнал реєстрації наказів;

    інструкція з техніки безпеки праці;

    журнал обліку навчання, підвищення кваліфікації, стажування, супервізії персоналу;

    накладні, довіреності, акти списання;

    трудові книжки та угоди;

    правила внутрішнього розпорядку або інструкції з організації та надання послуг;

    угоди з партнерами та отримувачами послуг;

    журнал консультацій з соціальних питань;

    журнал індивідуальних психологічних консультацій;

    журнал групових консультацій;

    скарги та подяки;

    звіти та інші інформаційні матеріали про діяльність суб'єкта, що надає послуги, її результатів.

    6.4. Моніторинг та оцінка надання соціальних послуг

    Суб'єкти, що надають соціальні послуги клієнтам програм ЗПТ, повинні мати документально оформлену систему моніторингу та оцінки як діяльності підрозділів і співробітників, так і ефективності медично-соціально-психологічних втручань. Ця система має охоплювати етапи планування роботи із клієнтами, оформлення результатів контролю, розробки і реалізації заходів для усунення виявлених недоліків.

    Моніторинг та оцінку здійснюють:

    керівник служби, організації;

    спеціальний фахівець із моніторингу, оцінки або звітності;

    незалежні експерти.

    Для здійснення моніторингу використовуються такі методи:

    аналіз документації;

    супервізія;

    спостереження;

    співбесіди з фахівцями;

    співбесіди з клієнтами;

    спеціальні опитування фахівців;

    спеціальні опитування клієнтів тощо.

    Моніторинг - процес рутинного збору та систематизації ключових показників діяльності програми. Метою моніторингу є оцінка та корекція поточної діяльності, забезпечення ефективного використання ресурсів та безперервності надання послуг, досягнення запланованих завдань, та визначення можливостей для розвитку.

    Збір інформації для моніторингу базується на системі документообігу, що існує в організації. Моніторингові заходи (збір інформації) повинні проводитись на регулярній основі в установленим порядку.

    Кожна соціальна послуга повинна бути зафіксована в особистому журналі, який веде кожний психолог, консультант та соціальний працівник і в картці соціально-психологічного супроводу клієнта. Ці дані потім збираються в агрегованому вигляді та використовуються для підрахунку кількості наданих послуг та кількості клієнтів, що охоплені цими послугами. Перелік облікової документації послуг визначається суб'єктом надання соціальних послуг та програмою згідно з діючим законодавством.

    Оцінка - це систематизований процес дослідження ефективності медично-соціально-психологічних втручань. Цілеспрямована оцінка має базуватися на загальновідомих випробуваних дослідницьких інструментах, наприклад анкеті Індексу Тяжкості Залежності (ASI), анкеті ризику передачі вірусів, що передаються через кров (BBV-TRAQ), та інші. Ці опитування мають проводитись підготовленими інтерв'юерами.

    Одним із найважливіших індикаторів ефективності програми є показник утримання в лікуванні. Він розраховується як відсоток за певний термін (найчастіше рік) за наступною формулою:

    Кількість клієнтів, що залишаються у програмі певний термін (рік) 100%
    ( Загальна кількість клієнтів, що розпочали лікування ) - ( Кількість клієнтів, що залишаються у програмі, але менше певного терміну )

    Інші показники, що можуть свідчать про ефективність або неефективність програми:

    відсоток клієнтів, що пройшли всі медичні обстеження;

    кількість клієнтів, що працевлаштувались або відновили документи за певний термін;

    кількість нових випадків ВІЛ та гепатитів (сероконверсій) серед клієнтів програми;

    кількість ВІЛ-інфікованих, що отримують АРТ, тощо.

    Висновок про ефективність програми повинен робитись на основі комплексної оцінки, але й окремі показники можуть вказати на слабкі місця та потенціал для покращення діяльності.

    6.4. Гарантування якості надання соціальних послуг

    Гарантування якості послуг забезпечується дотриманням даного стандарту, кваліфікацією персоналу, постійним моніторингом та оцінкою послуг.


    Проект

    СТАНДАРТ МІНІМАЛЬНОГО ПАКЕТУ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ
    З ПРОФІЛАКТИКИ СЕРЕД ОСІБ З ВИСОКИМ РИЗИКОМ
    ІНФІКУВАННЯ ВІЛ СТАТЕВИМ ШЛЯХОМ

    ПЕРЕДМОВА

    В Україні продовжує розвиватися епідемія ВІЛ-інфекції. Згідно з даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІДом, станом на 01.04.2008 в нашій країні офіційно зареєстровано 115399 осіб з ВІЛ-позитивним статусом. Оціночний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення України становить 1,63 % (Розпорядження Кабінету Міністрів від 28.05.2008 № 728 Р).

    Згідно з міжнародним досвідом провідних країн світу та країн, що розвиваються, надання своєчасного лікування ВААРТ, комплексного догляду та підтримки, соціального обслуговування людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ) сприяє збереженню людського потенціалу та соціального капіталу суспільств, особливо в країнах з високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції, забезпечує можливість їх сталого людського розвитку і уникнення соціально-економічних, демографічних та гуманітарних криз, пов'язаних зі стрімким розвитком ВІЛ/СНІДу серед найактивніших в соціально-економічному та демографічному плані верств суспільства.

    Збереження належної якості життя цих людей, людського потенціалу суспільства та сталого людського розвитку суттєво залежить від стандартів якості соціальних та медичних послуг, що надаються в державі.

    У сфері надання цих медичних та соціальних послуг спільно працюють міжнародні та вітчизняні державні та громадські організації. Таку діяльність в Україні активно здійснюють державні і комунальні установи і заклади, громадські об'єднання і благодійні організації, створюючи спеціалізовані служби, заклади роботи з ЛЖВ, що потребують ВААРТ, догляду та підтримки, соціального обслуговування. Ці спеціалізовані служби, заклади мають на меті надання комплексних соціальних послуг клієнтам задля збереження життя і працездатності ЛЖВ, зниження темпів розвитку захворюваності на СНІД у сучасному українському суспільстві.

    Для забезпечення стабільності такої роботи, підвищення якості надання соціальних послуг з профілактики, збереження її комплексного характеру, а також для координації діяльності суб'єктів різних форм власності щодо надання соціальних послуг у цій сфері, необхідним є впровадження єдиних гарантованих державою стандартів якості надання таких послуг, зокрема Стандарту профілактики серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом (далі "Стандарту").

    Важливо зазначити, що в даному стандарті цільовою групою є як ОСБ, так і ОСБ-СІН, оскільки наркозалежність є супутнім захворюванням у більшості представників групи і потребує особливої уваги при наданні соціальних послуг.

    Даний державний мінімальний стандарт приймається з метою:

    - встановлення та гарантування мінімального переліку соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ та інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом;

    - встановлення та забезпечення мінімального рівня якості, нижче якого такі послуги не можуть надаватись;

    - ефективного планування, моніторингу та оцінювання діяльності суб'єктів, залучених до надання таких послуг;

    - інформування осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом про перелік та рівень надання послуг, на який вони можуть розраховувати;

    - стимулювання розбудови зв'язків між соціальними та медичними організаціями та закладами, що надають послуги особам секс-бізнесу (ОСБ), розвитку партнерських стосунків між усіма іншими суб'єктами, що можуть бути залучені до вирішення проблеми ВІЛ в Україні.

    Визначення в державному стандарті мінімального гарантованого переліку послуг не є перешкодою для надання розширеного переліку послуг та розвитку інноваційних послуг.

    Організації та заклади, що надають послуги, фахові утворення, органи місцевого самоврядування (обласні, міські), базуючись на положеннях державного мінімального стандарту, шляхом розробки відповідних документів можуть впроваджувати стандарти вищої якості, вимоги яких ширші, ніж мінімальні.

    Для забезпечення відповідності державному мінімальному стандарту, нормативно-правовій базі, соціально-економічним умовам, ситуації з надання соціальних послуг тощо, державний мінімальний стандарт повинен регулярно переглядатись та доповнюватись.

    Даний Стандарт розроблено в рамках діяльності робочої групи при Міністерстві у справах сім'ї, молоді і спорту Україні (наказ № 2081 від 22.05.08) і проекту, що реалізується ВБФ "Коаліція ВІЛ-сервісних організацій" за підтримки ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ" в рамках проекту Глобального Фонду "Створення сприятливих умов для впровадження гранту Глобального Фонду"

    Даний стандарт пройшов апробацію …..

    В даному стандарті реалізовані норми:

    Закону України "Про соціальні послуги" № 966-IV від 19.06.2003;

    Закону України „Про захист прав споживачів" № 3161-IV від 01.12.2005;

    Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" № 2353-IV від 18.01.2005;

    Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії" № 2017 від 05.10.2000;

    Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" № 1972-XII від 12.12.1991;

    Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб";

    Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки" № 264 від 04.03.2004;

    Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 р. N 728-р "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки"

    постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.03 № 1895 "Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг";

    Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 178-р "Про схвалення Концепції реформування соціальних послуг"

    Державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002;

    Наказ Міністерства охорони здоров'я "Про удосконалення добровільного консультування і тестування" від 19.08.2005 N 415. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2005 р. за N 1404/11684.

    Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту № 1965 від 09.09.2005 р.;

    Наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту "Про затвердження та впровадження галузевого стандарту надання соціальних послуг вживачам психоактивних речовин, в тому числі споживачам ін'єкційних наркотиків, і їх близькому оточенню" №3611 від 10.10.2007 р.

    А також з урахуванням завдань "Дорожньої карти/Національного звіту щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки в Україні до 2010 р.", затвердженого Національною координаційною радою з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу від 9 липня 2006 р.

    Розділ 1.

    1.1 Мета надання соціальних послуг.

    зниження рівня інфікування ВІЛ та ІПСШ серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ шляхом здійснення комплексу соціально-медичних заходів з вторинної профілактики.

    1.2. Цільова група:

    - особи всіх вікових категорій, які практикують ризикований секс, як з чоловіками, так і з жінками, за винагороду (далі по тексту - особи секс-бізнесу (ОСБ).

    - особи всіх вікових категорій, які практикують ризикований секс, як з чоловіками, так і з жінками, за винагороду та вживають наркотики ін'єкційним шляхом (далі по тексту - особи секс-бізнесу -споживачі інекційних наркотиків (ОСБ - СІН).

    1.3. Сфера застосування стандарту

    Стандарт застосовується у діяльності державних, недержавних організацій та фізичних осіб, що надають соціальні послуги ОСБ в стаціонарних, мобільних, польових (аутріч) умовах, і встановлює основні види соціальних послуг, що їм надаються.

    Перелік, зміст та процес надання послуг є обов'язковим для дотримання державними і комунальними закладами та установами, закладами різних форм власності, об'єднаннями громадян, благодійними організаціями, фізичними особами, які реалізують програми або проекти з надання соціальних послуг за рахунок фінансування державного або місцевих бюджетів, а також міжнародних організацій.

    Стандарт визначає критерії, відповідно до яких контролюється якість наданих послуг.

    1.4. Суб'єкти, які надають соціальні послуги, що стандартизуються:

    Установи та заклади державного сектору, що знаходяться у державній власності, управління яких здійснюють центральні органи виконавчої влади, до яких належать суб'єкти, що надають соціальні послуги ОСБ.

    Організації комунального сектору, що знаходяться у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування, до яких належать установи та заклади комунальної власності, що надають соціальні послуги ОСБ.

    Організації недержавного сектору, до яких належать громадські, благодійні, релігійні та комерційні організації, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг ОСБ.

    Фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг з первинної профілактики, а також послуг ОСБ.

    Розділ 2.

    2.1 Мінімальний гарантований перелік послуг для цільової групи (ОСБ)

    Аутріч робота серед клієнтів та партнерів ОСБ (таксисти, далекобійники тощо): розповсюдження презервативів, шприців, інформаційних матеріалів, консультації;

    Робота мобільного пункту на трасових напрямках та в нічний час;

    Видача презервативів, лубрикантів, серветок для інтимної гігієни;

    Надання консультацій та медичної допомоги гінеколога та дерматовенеролога в мобільній амбулаторії чи на робочому місці спеціаліста в лікарні;

    Соціальний супровід клієнтів (направлення, домовленість з консультантами проекту про прийом клієнтів, допомога в отриманні медичних послуг, надання іншої допомоги за потребою);

    Обмін та розповсюдження шприців ОСБ, які вживають наркотики ін'єкційним шляхом;

    Консультування з питань безпечної поведінки, ВІЛ/СНІД/ІПСШ, доступності послуг, мотивування до тестування на ВІЛ/ІПСШ;

    Проведення тренінгів з формування безпечної поведінки консультантами "рівний-рівному" (враховуючи аспект вживання наркотиків та алкоголю);

    Психологічні консультації: індивідуальні чи групові;

    Юридичні консультації: індивідуальні чи групові;

    Проведення занять з формування безпечної поведінки партнерів та потенційних клієнтів ОСБ (таксисти, далекобійники, військовослужбовці тощо);

    Проведення заняття з профілактики насильства для ОСБ, профілактики та симптоматики ІПСШ (включаючи гепатит), навичок комунікації з клієнтами щодо застосування презервативів, лубрикантів;

    Консультації з профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ-позитивних вагітних жінок та супроводження до СНІД Центру;

    Розповсюдження інформаційних матеріалів;

    Проведення груп самодопомоги або психологічної підтримки;

    Експрес-тестування на сифіліс (або перенаправлення на діагностику в умовах лабораторії);

    Проведення або перенаправлення на добровільне консультування і тестування з використанням швидких тестів на виявлення антитіл на ВІЛ-інфекцію.

    2.2 Критерії (умови) початку, закінчення надання послуги, терміни надання послуги

    2.2.1. Послуги можуть бути разовими чи багаторазовими.

    Термін надання соціальних послуг визначається індивідуально для кожної особи - ОСБ, що потребують надання послуги, і триває до того часу, поки особа бажає чи має потребу в отриманні таких послуг.

    2.2.2. Критерії початку надання послуг - звернення ОСБ та згода на одержання послуги, взяття на облік соціальним працівником або іншим фахівцем за результатами первинного оцінювання стану і потреб клієнта.

    2.2.3. Критерії закінчення надання послуги

    - відмова отримувача послуги від користування послугою;

    - зняття отримувача послуги з обліку чи реєстрації суб'єктом, що надає послуги, (можливі причини: зміна місця проживання, зміна сексуальної практики, смерть клієнта тощо);

    2.3 Зміст (заходи, етапи, методи, форми послуги, комплексність)

    Соціально-психологічні послуги містять:

    проведення кваліфікованого консультування;

    надання психопрофілактичної та психотерапевтичної допомоги;

    сприяння створенню та підтримка діяльності груп взаємодопомоги та взаємопідтримки, забезпечення приміщенням для їх проведення, фасилітації тощо;

    мотивування та направлення до профілактичних програм щодо наркоманій, ВІЛ/ІПСШ, реабілітації та ресоціалізації наркозалежних, а також сприяння їх проходженню клієнтами;

    соціальний супровід клієнтів з визначеним ВІЛ-позитивним статусом;

    Зміст соціально-психологічної послуги, що надається ОСБ:

    1) психологічне консультування з питань психічного здоров'я, психологічного стану, які повинні поліпшувати їхні взаємини з оточуючим соціальним середовищем та ставлення до власного здоров'я, мотивувати до комплексного отримання послуг, забезпечувати клієнтів кваліфікованою допомогою для покращання їх психологічного стану, міжособистісних стосунків з оточенням, у тому числі у сім'ї, на основі отриманої від них інформації й обговорення складних життєвих обставин, допомоги в реалізації внутрішніх ресурсів для їх подолання;

    2) проведення психодіагностики для вивчення соціально-психологічних характеристик ОСБ, у тому числі СІН, зокрема тих, що впливають на ускладнення їхніх життєвих обставин та ризиковану поведінку;

    3) проведення тренінгів, якість яких оцінюється за ефективністю більш безпечної поведінки, вирішення складних життєвих обставин та конфліктних ситуацій; тренінги повинні відповідати їхнім потребам, у тому числі сприяти подоланню складних життєвих обставин, шкідливих стереотипів поводження, конфліктних стосунків між членами подружжя, батьками і дітьми, психотравм, стресових ситуацій, сприяти їх соціальній адаптації до сучасних соціально-економічних умов життя;

    4) надання психопрофілактичної допомоги для попередження конфліктних стосунків, психологічних травм, стресових ситуацій серед ОСБ;

    5) надання психотерапевтичної допомоги кваліфікованими медичними працівниками - психотерапевтами та психіатрами, які є залученими спеціалістами соціальних служб та відповідних партнерських медичних закладів;

    6) залучення вживачів ОСБ, до груп психологічної взаємодопомоги для забезпечення стабілізації психоемоційного стану, підтримки та зміцнення психічного здоров'я, підвищення стресостійкості, рівня психологічної культури, в першу чергу у сфері міжособистісних стосунків і спілкування;

    7) мотивування та направлення ОСБ-СІН до програм реабілітації та ресоціалізації наркозалежних та залучення до участі в них;

    8) соціально-психологічна підтримка надавачів соціальних послуг, у тому числі волонтерів.

    Соціально-медичні послуги містять:

    проведення кваліфікованого консультування;

    медико-соціальне обстеження;

    проведення первинного медичного огляду й первинної санітарної обробки;

    надання первинної долікарської допомоги;

    направлення для огляду до лікарів-фахівців у разі необхідності (гінеколога, нарколога, дерматолога, терапевта);

    мотивування та направлення на тестування щодо ВІЛ-інфекції, зокрема з використанням швидких тестів на виявлення антитіл на ВІЛ-інфекцію,

    обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом, зокрема експрес-тестування на сифіліс (або діагностику в умовах лабораторії);

    проведення добровільного дотестового консультування, пов'язаного з ВІЛ-інфекцією;

    мотивування та направлення ОСБ-СІН до програм замісної терапії, а також сприяння в її отриманні (за потребою);

    у разі потреби обмін використаних шприців ОСБ-СІН на нові стерильні або видачу нових стерильних шприців;

    видачу презервативів;

    лубрикантів (у випадку ОСБ - чоловіків, які мають секс з чоловіками);

    видачу дезинфікуючих засобів;

    видачу засобів санітарії та гігієни.

    Зміст соціально-медичної послуги забезпечується наданням:

    1) первинної медико-санітарної допомоги клієнтам у стаціонарних закладах, службах соціального обслуговування;

    2) соціально-медичних консультацій ОСБ-СІН, для запобігання виникненню і розвитку інфекційних та інших захворювань, пов'язаних із уживанням наркотичних речовин та ризикованою поведінкою, первинної медичної допомоги, проведення добровільного консультування, пов'язаного з тестуванням на ВІЛ-інфекцію, у тому числі з проведення скринінгу швидкими тестами на наявність ВІЛ-інфекції та ІПСШ.

    3) Порядок організації добровільного консультування і тестування представників уразливих груп повинен відповідати загальним вимогам відповідного Протоколу. Відповідно до встановленого графіку, донесеного до ОСБ, повинно проводитися мотивування до участі у проходженні ДКТ, передтестове консультування, тестування за допомогою експрес-тестів на наявність антитіл до ВІЛ-інфекції, післятестове консультування та направлення ОСБ при позитивному результаті швидкого тесту до СНІД-центру чи іншої лікувальної установи для уточнення ВІЛ-статусу.

    Для надання до- та післятестового консультування та первинного анонімного  тестування на наявність антитіл до ВІЛ за допомогою швидких тестів (без встановлення діагнозу) залучається лікар та медична сестра (або лаборант) СНІД-служби (центрів СНІД, кабінетів інфекційних захворювань або кабінетів довіри) або лікар іншої лікувальної установи, який пройшов тренінг з ДКТ згідно затвердженої "Протоколом з добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію" програми та має відповідний сертифікат. У разі необхідності потрібно забезпечити умови для надання послуг ДКТ на вуличних, мобільних, стаціонарних пунктах обміну шприців та місцях аутріч-роботи.

    Оцінку результату швидкого тесту ("позитивний", "негативний", "недійсний") та первинне післятестове консультування проводиться виключно лікарем-консультантом з ДКТ. Одним із важливих завдань профілактичної роботи є мотивування клієнтів з позитивним результатом швидкого тесту на звернення до регіональної служби СНІДу або надання соціального супроводу для уточнення ВІЛ-статусу та, якщо потрібно, отримання необхідної допомоги. Інформацію про проведення консультування й тестування вносять до Журналу реєстрації добровільного до- та післятестового консультування у зв'язку з тестуванням на ВІЛ-інфекцію (форма первинної облікової документації № 503/о). Процес дезінфекції та утилізації використаних матеріалів, здійснюється згідно з чинними нормативними документами, затвердженими МОЗ України (закуповуються дезінфектанти, ємності для відпрацьованого матеріалу та проведення дезінфекції, халати, захисні окуляри, латексні рукавички тощо). Можлива закупівля засобів для мотивації клієнтів для участі в ДКТ (чай, кава, печиво). Робочі місця з надання послуг ДКТ укомплектовуються "Інструкцією з профілактики внутрішньолікарняного та професійного зараження ВІЛ-інфекцією" та "Аптечкою для надання термінової медичної допомоги медичним працівникам та технічному персоналу лікувально-профілактичних закладів" відповідно до Наказу МОЗ України №120 від 25.05.2000 р. "Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД". Неурядові організації мають обов'язково укласти угоду з регіональним центром СНІДу (а якщо такого немає - з іншим уповноваженим закладом) про спільну реалізацію проекту з надання послуг ДКТ з використанням швидких тестів.

    5) Діагностика та лікування ІПСШ має організовуватись з дотриманням принципу анонімної діагностики та лікування інфекцій, які передаються статевим шляхом, залученим до проекту лікарем дерматовенерологом відповідно до графіку, донесеного до відома клієнтів проекту. Лікар дерматовенеролог організовує порядок з діагностики сифілісу шляхом постановки експрес-тесту на сифіліс у вуличних умовах або забору крові та транспортування її в регіональну лабораторію. При необхідності і згоді клієнта, надається соціальний супровід у регіональний дерматовенерологічний диспансер для остаточного уточнення діагнозу із забезпеченням анонімності та доступності послуг з ІПСШ.

    Неурядові організації мають укласти угоду з регіональними шкірвендиспансерами (а якщо таких немає - з іншими уповноваженими закладами) про спільну реалізацію надання послуг діагностики та лікування ІПСШ.

    Послуги повинні надаватися своєчасно і у необхідному обсязі.

    У разі необхідності якісне надання медико-соціальних послуг ОСБ, у тому числі СІН, забезпечується їх переадресацією до медичних установ та закладів для отримання у повному обсязі зазначених вище видів долікарської і медичної допомоги, а саме: до наркологічних та дерматовенерологічних диспансерів, центрів СНІДу та інших, у тому числі з надання замісної підтримуючої терапії, проходження тестування на ВІЛ-інфекцію та пов'язаного з ним добровільного консультування, отримання антиретровірусної терапії, сприяння реабілітації вживачів ОСБ-СІН, участю у спеціальних реабілітаційних програмах центрів ресоціалізації наркозалежної молоді, інших установ та організацій різних форм власності, які надають соціально-медичні послуги.

    Соціально-економічні послуги містять:

    видачу інформаційно-просвітницької продукції;

    у разі потреби видачу гуманітарної допомоги у вигляді засобів догляду за дітьми, гігієнічних засобів, інших предметів першої необхідності;

    забезпечення виконавців програми транспортними послугами (транспортом для мобільних пунктів, проїзними квитками для працівників і волонтерів польових маршрутів).

    Надання клієнтам матеріальної допомоги повинно відбуватися у межах норм, встановлених суб'єктом, що надає соціальні послуги.

    Зміст соціально-економічної послуги передбачає:

    1) надання необхідних інформаційних матеріалів (поліграфічна продукція, буклети, інформаційні листівки тощо);

    2) надання вживачам, за необхідності, матеріальної допомоги, сприяння працевлаштуванню, отриманню належних пільг, компенсацій та інших виплат відповідно до чинного законодавства України;

    3) переадресацію за необхідності до інших партнерських установ та організацій для отримання ОСБ-СІН, зазначених вище матеріальних засобів безпечної поведінки у повному обсязі.

    Інформаційні послуги містять:

    надання інформації профілактичного змісту з проблем ВІЛ/СНІДу, ІПСШ, гепатиту, зловживання наркотичними речовинами, туберкульозу, в тому числі через соціальну рекламу;

    надання інформації, необхідної для подолання складних життєвих обставин;

    надання інформації про заходи зі зменшення шкоди від вживання наркотичних речовин та зниження ступеня небезпечної поведінки;

    надання інформації про інші партнерські установи та організації, які забезпечують ОСБ, у тому числі СІН, зазначеними вище матеріальними засобами безпечної поведінки та послугами з реабілітації та ресоціалізації.

    Інформація стосовно проблем, які відповідають потребам клієнта, повинна надаватися у повному обсязі, своєчасно та зрозумілою для клієнта мовою.

    Зміст інформаційної послуги передбачає:

    1) надання ОСБ необхідної інформації з профілактики ВІЛ, туберкульозу, ІПСШ, ускладнень внаслідок уживання наркотичних речовин, довідкових послуг щодо можливості отримання потрібної допомоги в інших установах та партнерських організаціях різної форми власності;

    2) розміщення інформації про профілактичну діяльність у місцях, до яких мають доступ отримувачі та потенційні отримувачі послуг, громадськість (медичні заклади, поліклініки, школи, ВУЗи, управління соціального захисту, інтернет-видання тощо). Інформаційні послуги повинні містити правдиву, достовірну інформацію у зрозумілій та доступній формі;

    3) надання отримувачам перед початком профілактичної роботи друкованої інформації стосовно профілактичної діяльності з точними адресами, контактними телефонами, переліком послуг та можливими формами їх надання; усної інформації - про зміст, обсяг, умови отримання послуг, відповідальність організацій, що їх надають;

    4) відверте та правдиве обговорення фахівцями наслідків ризикованої поведінки з отримувачами послуг; подання інформації правдиво, тактовно, на основі індивідуального підходу;

    Юридичні послуги містять:

    забезпечення юридичним консультуванням та супроводом;

    допомогу в оформленні юридичних документів;

    сприяння вирішенню правових питань;

    здійснення захисту прав та інтересів клієнтів, адвокатську допомогу тощо;

    представлення інтересів клієнтів.

    Індивідуальна робота проводиться:

    1) відповідно до встановленої мети, згідно із затвердженим планом та з урахуванням особливостей клієнта;

    2) у спеціально відведеному приміщені, яке відповідає вимогам комфорту та затишку;

    3) з використанням принципів надання соціальних послуг, визначених даним стандартом;

    4) кваліфікованими спеціалістами або особою, яка пройшла певну підготовку (курси, тренінг, консультації);

    5) з використанням роздаткових матеріалів.

    Групова робота проводиться:

    відповідно до встановленої мети, згідно із затвердженим планом та з урахуванням особливостей групи ОСБ;

    у спеціально відведеному приміщені;

    кваліфікованими спеціалістами;

    з використанням роздаткових матеріалів;

    з використанням інтерактивних форм;

    з обов'язковим використанням після закінчення роботи зворотного зв'язку з учасниками.

    Розділ 3. Вимоги до роботи з клієнтом

    3.1. Порядок надання соціальних послуг

    Соціальні послуги надаються на основі звернення ОСБ у відповідні органи або заклади, служби, організації, до фізичних осіб, які надають соціальні послуги.

    Соціальні послуги надаються за умови інформованої добровільної письмової чи усної згоди клієнта на їх отримання. В окремих випадках можливе отримання певних видів соціальних послуг при збереженні анонімності звернення клієнта до суб'єкта, що надає соціальні послуги.

    Відомості особистого характеру, що стали відомі співробітникам закладів, служб, організацій у наданні соціальних послуг, є конфіденційною інформацією, що складає професійну таємницю.

    3.2 Поінформована згода

    Соціальні послуги надаються на основі звернення ОСБ, органа державної влади, місцевого самоврядування або громадського об'єднання у відповідні органи або заклади, служби, організації, до фізичних осіб, які надають соціальні послуги. Соціальні послуги надаються за умови поінформованої добровільної усної згоди клієнта на їх отримання.

    3.3 Залучення клієнтів (наснаження, включення, самовизначення, врахування культурних відмінностей тощо)

    Залучення клієнтів до отримання послуг здійснюється за умов усвідомленої згоди, добровільності та конфіденційності з урахуванням культурологічних, етнічних та релігійних особливостей.

    Клієнти наснажуються фахівцями, що надають послуги, до свідомого користування ними на основі активного включення в процес їх здійснення та розуміння їх змісту, методів та кінцевого результату.

    3.4 Захист та безпека

    Захист та безпека клієнта забезпечується конфіденційністю на всіх етапах надання послуг. В окремих випадках можливе отримання певних видів соціальних послуг при збереженні анонімності звернення клієнта до суб'єкта, що надає соціальні послуги.

    Відомості особистого характеру, що стали відомі співробітникам закладів, служб, організацій у наданні соціальних послуг, є конфіденційною інформацією, що складає професійну таємницю.

    ОСБ при отриманні соціальних послуг, мають право на:

    вибір закладу, служби, організації, що надає соціальні послуги;

    інформацію про свої права, обов'язки та умови надання соціальних послуг;

    поважне та гуманне ставлення з боку співробітників закладів, служб, організацій, що надають соціальні послуги;

    конфіденційність, а за деяких особливостей умов програми і анонімність інформації особистого характеру, що стала відома співробітнику закладу, служби, організації, яка надає соціальні послуги;

    захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку;

    відмову від соціальних послуг.

    3.6 Етичні норми, принципи

    Соціальні послуги надаються відповідно до норм і положень Конституції України, Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту № 1965 від 09.09.2005.

    Надання соціальних послуг повинно ґрунтуватися на таких принципах:

    Активне партнерство фахівця і клієнта

    Орієнтація на клієнта

    Доступність

    Добровільність у прийнятті допомоги

    Конфіденційність, а також анонімність

    Відповідальність працівника

    Комплексний підхід

    Активне партнерство професіоналів у наданні соціальних послуг

    Можливість корекції

    Відповідність стандарту

    Соціальна захищеність виконавців програми

    Розділ 4. Вимоги до персоналу

    4.1. Суб'єкт, що надає соціальні послуги ОСБ, повинен мати сформовану мультидисциплінарну команду працівників. Це повинна бути мультидисциплінарна команда, до складу якої мають входити:

    керівник команди;

    соціальний працівник;

    аутріч працівник;

    консультант "рівний-рівному";

    лікар-гінеколог;

    лікар-дерматовенеролог;

    психолог;

    юрист;

    волонтер з числа ОСБ;

    спеціаліст з моніторингу і оцінки.

    4.2. Функціональні обов'язки членів мультидисциплінарної команди:

    Керівник команди:

    Організація і планування діяльності;

    Проведення зустрічей з особами, які при виконанні службових обов'язків стикаються ОСБ (представниками медичних структур, обласного центру соціальних служб для сім'ї та молоді, неурядових організацій, представниками міліції, працівниками барів, нічних клубів) та підписання договорів про спільну діяльність;

    Презентація проекту в ЗМІ, участь у прес-конференціях;

    Керівництво розробкою тренінгових та інформаційних занять для волонтерів та працівників програми;

    Організація та проведення щотижневих робочих зустрічей працівників програми;

    Організація та проведення робочих зустрічей з організаціями-партнерами з виконання програми;

    Координація ведення внутрішньої документації по програмі;

    Ведення складського обліку та видача витратних матеріалів соціальним працівникам;

    Контроль за веденням відомостей та бази даних, складської документації, планування закупівлі роздаткових матеріалів та контроль за їх використанням;

    Фандрайзінг та залучення фінансування для додаткових послуг програми;

    Складання щомісячних та квартальних звітів;

    Моніторинг та оцінка виконання проектних заходів;

    Складання графіку аутріч роботи;

    Організація роботи волонтерів;

    Аутріч працівник:

    Виїзди на аутріч маршрути та проведення профілактичної роботи серед ОСБ обмін шприців, видача презервативів, спиртових серветок, інших витратних та інформаційних матеріалів, соціальний супровід клієнтів (направлення, домовленість з консультантами проекту про прийом клієнтів, допомога в отриманні медичних послуг, надання іншої допомоги за потребою), консультування щодо використання дезинфектантів (хлоргікседин, мереместин, тощо), аутріч робота серед клієнтів та партнерів ОСБ (таксистів, далекобійників, тощо);

    Консультування з питань безпечного сексу, використання дезинфектантів, методів домовленості з клієнтами та партнерами щодо використання презервативів, питань репродуктивного здоров'я та контрацепції, вживання наркотиків та алкоголю і зменшення ризикованої поведінки у зв'язку з цим. Соціальні працівники видають картки-направлення для отримання послуг лікаря-дерматовенеролога, лікаря-гінеколога, юриста, проектів та організацій, які надають послуги жінкам секс бізнесу;

    Соціальний супровід клієнтів проекту у медичні установи;

    Ведення відомостей соціальних працівників.

    Консультант "рівний-рівному"

    Видача презервативів, спиртових серветок, інших витратних та інформаційних матеріалів;

    За потребою обмін шприців ОСБ-СІН;

    Проведення тренінгів з формування безпечної поведінки;

    Консультування з питань безпечного сексу, використання дезинфектантів, методів домовленості з клієнтами та партнерами щодо використання презервативів.

    Психолог

    Виїзди на аутріч маршрути;

    Проведення індивідуальних та групових консультацій;

    Проведення психотерапевтичних груп для ОСБ;

    Проведення занять та тренінгів для ОСБ;

    Проведення занять з профілактики ефекту згоряння для працівників проекту;

    Супервізія персоналу проекту.

    Юрист

    Консультування ОСБ з юридичних і правових питань на польових маршрутах;

    Допомога у відновленні документів, вирішенні проблем юридичного характеру.

    Лікар-гінеколог

    Надання медичних консультацій і медичної допомоги в мобільному пункті та на робочому місті в лікарні;

    Облік консультацій/випадків надання медичної допомоги.

    Лікар-дерматовенеролог

    консультування клієнтів пограми стосовно ІПСШ;

    діагностика сифілісу за допомогою експрес-тестів в умовах аутріч, у разі необхідності направлення крові у відповідну лабораторію для виявлення інших ІПСШ;

    призначає лікування ІПСШ, відстежує стан пацієнтів після проведеного лікування,

    у разі необхідності направляє клієнтів на діагностику та лікування до шкір-венерологічного диспансеру;

    веде Журнал обліку надання послуг з діагностики та лікування ІПСШ. Щомісячно лікар дерматовенеролог надає звіт спецалісту з моніторингу та оцінки про виконання наступних індикаторів за видом діяльності ІПСШ.

    Волонтер з числа ОСБ

    Розповсюдження презервативів, інформаційних матеріалів, карток-направлень на послуги, які надаються в проекті;

    Надання інформації щодо послуг проекту;

    Скеровування клієнтів до працівників проекту;

    Консультації "рівний-рівному".

    До складу такої команди, якщо клієнти потребують інших послуг, можуть залучатися й інші фахівці, які пройшли спеціальну підготовку до певної форми роботи, що підтверджено відповідними документами про набуту спеціалізацію.

    4.3 Інструкції для персоналу

    Посадові інструкції та функціональні обов'язки визначають права, ступінь захищеності, відповідальність, функції фахівців та залучених спеціалістів. Кожен працівник виконує обов'язки відповідно до посадової інструкції та функціональних обов'язків, з якими ознайомлюється та які підписує при прийомі на роботу.

    Кожен працівник ознайомлений з етичним кодексом працівника та неухильно його дотримується.

    У наданні послуг персонал повинен проявляти до клієнтів максимальну чуйність, ввічливість, увагу, витримку, передбачливість, терпіння, завжди враховувати їхній фізичний і психічний стан.

    Кожен працівник, який надає послуги, ознайомлений із нормативними та законодавчими положеннями, необхідними для виконання службових обов'язків.

    Кожен працівник повинен суворо дотримуватися принципу конфіденційності інформації, що надають отримувачі соціальних послуг. Ця інформація складає професійну таємницю.

    Усі працівники, які надають соціальні послуги, повинні мати відповідну фахову підготовку, знання та навички і постійно підвищувати кваліфікацію. Кожен працівник несе відповідальність за власний професійний розвиток у відповідності до кваліфікаційних вимог.

    Персонал проходить обов'язкову професійну і спеціальну навчальну підготовку до роботи в галузі соціального обслуговування з надання соціальних послуг ОСБ-СІН, зокрема з ВІЛ/СНІД, ІПСШ, туберкульозом та іншими інфекційними хворобами.

    Волонтери, які не мають відповідної кваліфікації, але вже працюють у закладі, проходять поетапний процес навчання необхідного рівня, що забезпечується суб'єктом надання соціальних послуг.

    Суб'єкт надання соціальних послуг забезпечує підвищення кваліфікації та навчання працівників згідно з чинним законодавством.

    Записи про навчання працівників заносяться до їхніх особових справ.

    Суб'єкт, що надає соціальні послуги, розробляє плани розвитку та навчання персоналу, які формуються на підставі аналізу навчальних потреб кожного працівника.

    Увесь персонал обов'язково проходить навчання з техніки безпеки та охорони праці.

    Працівники, що надають соціальні послуги, щодня обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки.

    Усі працівники проходять ознайомлювальне навчання на робочому місці з підтримкою наставника упродовж 2-х тижнів перед початком самостійної роботи.

    Фахівці проходять навчання на курсах підвищення кваліфікації не рідше, ніж 1 раз на 5 років.

    4.4. Вимоги до залучення волонтерів

    З метою забезпечення якісної роботи та раціонального використання ресурсів суб'єктом, що надає соціальні послуги, залучаються волонтери, в тому числі із представників цільових груп.

    Волонтери, які залучаються до надання соціальних послуг, обов'язково проходять попередній відбір, співбесіду та спеціальне навчання для набуття теоретичних знань і практичних навичок роботи з клієнтами.

    Волонтери, які надають соціальні послуги, щодня обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки.

    4.5. Супервізія

    Внутрішня супервізія забезпечується у процесі роботи персоналу, залученого до надання послуг, і проводиться керівником організації, що їх надає. Зовнішня супервізія здійснюється залученим спеціалістом-фахівцем протягом усього періоду надання послуг. У результаті регулярних супервізій попереджується психоемоційне виснаження персоналу програм, і клієнт отримує допомогу від вмотивованого та психологічно стабільного персоналу, який надає якісні соціальні послуги, і не припускає негативних проявів щодо отримувачів послуг та їх близького оточення.

    Розділ 5. Вимоги до приміщення, обладнання (загальний опис)

    Приміщення для надання соціальних послуг ОСБ повинні забезпечувати умови, адекватні до змісту послуги, комфортні як для клієнта, так і для фахівців, що надають ці послуги.

    Розділ 6. Управління процесом надання послуг

    6.1. Записи, документація

    Ведення обліку соціальних послуг для ОСБ:

    Документація, що застосовується в процесі надання послуг:

    картка отримувача послуг

    журнал реєстрації отримувачів послуг

    журнал обліку консультацій

    Адміністративно-технічна і регламентуюча документація:

    інструкція з техніки безпеки праці та журнал з проведення інструктажу з техніки безпеки праці;

    графік роботи персоналу та табель обліку їх робочого часу;

    журнал обліку послуг;

    копія розпорядження органів влади про легальність надання послуг;

    наказ про затвердження штатного розпису, посадових обов'язків та матеріальної відповідальності;

    журнал реєстрації наказів;

    журнал обліку навчання, підвищення кваліфікації, стажування, супервізії персоналу;

    накладні, доручення, акти списання;

    трудові книжки, договори із залученими спеціалістами, волонтерами;

    правила внутрішнього розпорядку або інструкції з організації та надання послуг;

    угоди з партнерами;

    книга обліку скарг та подяк;

    звіти та інші інформаційні матеріали про діяльність суб'єкта, що надає послуги, її результатів;

    інша документація на розсуд керівництва.

    6.2. Скарги та подяки.

    Отримувач послуг має право висловити свою оцінку їх якості у формі скарги чи подяки. Суб'єкт надання послуг забезпечує отримувачу можливість подати скаргу чи подяку в письмовій формі у відповідній книзі обліку.

    Не пізніше ніж за тридцять днів після надання скарги Суб'єкт надання послуг має розглянути скаргу та поінформувати подавача про вжиті заходи, про що робиться відповідний запис у книзі обліку скарг та подяк.

    Матеріали скарг та подяк враховуються під час моніторингу та оцінки надання соціальних послуг з метою вдосконалення їх якості.

    6.2. Партнерство

    Надання послуг, визначених даним стандартом, забезпечується на основі угод про співробітництво між організаціями-представниками різних рівнів влади, органів місцевого самоврядування (обласних, міських) та НДО, залучених до вирішення проблем ВІЛ/СНІД.

    6.3. Заклади, служби, організації, що надають соціальні послуги:

    1. Вивчають потреби клієнта щодо отримання послуги в ході індивідуальної консультації відповідного фахівця соціальної служби/суб'єкта, що надає соціальні послуги;

    2. Визначають спільно з клієнтом перелік необхідних послуг;

    3. Залучають, мотивують клієнта до процесу отримання послуг;

    4. Укладають контракт із клієнтом для забезпечення соціально-психологічної допомоги та у разі потреби соціального супроводу чи замісної терапії (для ОСБ-СІН);

    5. Забезпечують документування роботи з надання соціальних послуг;

    6. Забезпечують надання соціальних послуг на професійному рівні;

    7. Проводять моніторинг та оцінку надання соціальних послуг і супервізію;

    8. Забезпечують приміщеннями відповідно до визначених норм облаштування.

    6.4. Інформування

    Суб'єкти, що надають послуги, визначені стандартом, інформують громаду, партнерів, отримувачів послуг про здійснювану роботу, її результати за умови необхідності, але не менше одного разу на рік.

    6.5. Моніторинг та оцінка

    Суб'єкти, що надають соціальні послуги вживачам психо-активних речовин, повинні мати документально оформлену систему моніторингу та оцінки діяльності підрозділів і співробітників. Ця система має охоплювати етапи планування, роботи із клієнтами, оформлення результатів контролю, розробки і реалізації заходів для усунення виявлених недоліків.

    Основні завдання моніторингу та оцінки:

    - узгодження з потребами клієнта робочого плану надання соціальних послуг установленої форми, розробленої суб'єктом надання соціальних послуг;

    - корекція робочого плану згідно з реальною ситуацією, в якій опинився клієнт;

    - аналіз та оптимізація співпраці фахівців різних профілів у вирішенні проблем клієнта;

    - аналіз та корекція з клієнтом форм і методів роботи відповідно до його фізичного і психологічного стану, основних потреб;

    - аналіз та вирішення поточних проблем у діяльності центру, служби;

    - розробка стратегії подальшої роботи;

    - аналіз економічної ефективності діяльності;

    - прогнозування та бюджетування діяльності.

    Моніторинг та оцінку здійснюють:

    керівник служби, організації;

    спеціальний фахівець із моніторингу, оцінки або звітності;

    незалежні експерти.

    Для здійснення моніторингу та оцінки використовуються такі методи:

    аналіз документації;

    супервізія;

    спостереження;

    співбесіди з фахівцями;

    співбесіди з клієнтами;

    спеціальні опитування фахівців;

    спеціальні опитування клієнтів тощо.

    Для моніторингу та оцінки ведеться спеціальна облікова документація послуг та клієнтів.

    Її перелік визначається суб'єктом надання соціальних послуг та програмою згідно з діючим законодавством.


    ПРОЕКТ

    Стандарт мінімального пакету соціальних послуг
    з догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом

    ПЕРЕДМОВА

    В Україні продовжує розвиватися епідемія ВІЛ-інфекції. Згідно з даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІДом, станом на 01.04.2008 в нашій країні офіційно зареєстровано 115399 осіб з ВІЛ-позитивним статусом. Оціночний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення України становить 1,63 %. (Розпорядження Кабінету Міністрів від 28.05.2008 № 728 Р).

    Згідно міжнародного досвіду провідних країн світу та країн, що розвиваються, надання своєчасного лікування ВААРТ, комплексного догляду та підтримки, соціального обслуговування людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ) сприяє збереженню людського потенціалу та соціального капіталу суспільств, особливо в країнах з високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції, забезпечує можливість їх сталого людського розвитку і уникнення соціально-економічних, демографічних та гуманітарних криз, пов'язаних зі стрімким розвитком ВІЛ/СНІДу серед найактивніших в соціально-економічному та демографічному плані верств суспільства.

    Збереження належної якості життя цих людей, людського потенціалу суспільства та сталого людського розвитку суттєво залежить від стандартів якості соціальних та медичних послуг, що надаються в державі.

    В сфері надання цих медичних та соціальних послуг спільно працюють міжнародні та вітчизняні державні та громадські організації. Таку діяльність в Україні активно здійснюють державні і комунальні установи і заклади, громадські об'єднання і благодійні організації, створюючи спеціалізовані служби, заклади з роботи з ЛЖВ, що потребують ВААРТ, догляду та підтримки, соціального обслуговування. Ці спеціалізовані служби, заклади мають на меті надання комплексних соціальних послуг клієнтам задля збереження життя і працездатності ЛЖВ, зниження темпів розвитку захворюваності на СНІД в сучасному українському суспільстві.

    Для забезпечення стабільності такої роботи, підвищення якості надання соціальних послуг ЛЖВ, збереження її комплексного характеру, а також для координації діяльності суб'єктів різних форм власності щодо надання соціальних послуг у цій сфері, необхідним є впровадження єдиних гарантованих державою стандартів якості надання таких послуг, зокрема Стандарту надання соціальних послуг з догляду та підтримки ЛЖВ (Далі "Стандарту").

    Завданнями даного Стандарту є:

    використання соціальних норм та нормативів, які у комплексному застосуванні забезпечать оптимальне надання ЛЖВ та членам їхніх сімей (законним представникам) базового рівня (нормативу) усіх видів соціальних послуг, що спрямовані на підвищення якості життя ЛЖВ;

    захист законних прав та інтересів, відновлення порушених прав та інтересів ЛЖВ, сприяння захисту ЛЖВ від усіх форм насильства, дискримінації та стигматизації;

    визначення належного рівня якості надання соціальних, правових, медичних, психологічних, реабілітаційних послуг ЛЖВ та членам їхніх сімей (законних представників);

    забезпечення на місцевому рівні державних гарантій надання соціальних послуг ЛЖВ, членам їхніх сімей (законним представникам), їхньої участі у програмах оздоровлення, забезпечення здорового способу життя, соціальної адаптації, розвитку.

    Даний Стандарт розроблено в рамках діяльності робочої групи при Міністерстві у справах сім'ї, молоді і спорту Україні (наказ № 2081 від 22.05.08) і проекту, що реалізується ВБФ "Коаліція ВІЛ-сервісних організацій" за підтримки ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ" в рамках проекту Глобального Фонду "Створення сприятливих умов для впровадження гранту Глобального Фонду"

    Даний стандарт пройшов апробацію …..

    В даному стандарті реалізовані норми:

    Закону України "Про соціальні послуги" № 966-IV від 19.06.2003;

    Закону України „Про захист прав споживачів" № 3161-IV від 01.12.2005;

    Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" № 2353-IV від 18.01.2005;

    Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії" № 2017 від 05.10.2000;

    Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" № 1972-XII від 12.12.1991;

    Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки" № 264 від 04.03.2004;

    Постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.03 № 1895 "Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг";

    Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 178-р "Про схвалення Концепції реформування соціальних послуг"

    Державного класифікатору соціальних стандартів і нормативів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002;

    Наказу Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Клінічних протоколів" № 182 від 13.04.2007

    Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту № 1965 від 09.09.2005;

    Наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту "Про затвердження та впровадження галузевого стандарту надання соціальних послуг споживачам психоактивних речовин, в тому числі споживачам ін'єкційних наркотиків, і їх близькому оточенню" №3611 від 10.10.2007

    Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 р. N 728-р "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки"

    А також з урахуванням завдань "Дорожньої карти/Національного звіту щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки в Україні до 2010 р.", затвердженого Національною координаційною радою з питань запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу від 9 липня 2006 р.

    ВИЗНАЧЕННЯ ТА УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

    ВААРТ - високоактивна антиретровірусна терапія.

    (Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. - К.: ДЦССМ, 2002, с. 52)

    ВІЛ - вірус імунодефіциту людини.

    Iндивiдуальна соцiальна робота - метод, спрямований на надання допомоги iндивiдам i сiм'ям у розв'язуваннi психологiчних, мiжособових i соцiоекономiчних проблем шляхом особистісної взаємодії з клієнтом.

    (Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. - К.: ДЦССМ, 2002, с. 420).

    Індивідуальний план отримувача послуг - план заходів, що мають виконуватись в процесі надання послуг для максимально можливого подолання складної життєвої ситуації або покращення становища отримувача.

    ІПСШ - інфекції, що передаються статевим шляхом.

    ЛЖВ - люди, що живуть з ВІЛ

    ПАР - психоактивні речовини

    СІН - споживачі ін'єкційних наркотиків.

    СНІД - синдром набутого імунодефіциту, остання, термінальна стадія ВІЛ-інфекції.

    Розділ 1.

    1.2 Мета надання соціальних послуг.

    Підвищення якості життя людей, що живуть з ВІЛ-інфекцією/СНІДом і захисту їх законних прав шляхом надання комплексу соціальних послуг з догляду і підтримки.

    1.2. Цільові групи.

    1.2.1. ВІЛ-позитивні особи;

    1.2.2. ВІЛ-позитивні особи, які проходять курс лікування АРТ або готуються до його початку;

    1.2.3. Близьке оточення ЛЖВ (члени сім'ї: батьки, подружжя, брати, сестри, діти);

    1.2.3. Законні представники ЛЖВ.

    1.3. Сфера застосування Стандарту.

    Цей Стандарт є галузевим та застосовується в діяльності мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, їх спеціалізованих формувань, спеціальних установ для ЛЖВ, закладів соціального обслуговування у сфері надання соціальних послуг ЛЖВ, їх близькому оточенню та законним представникам, заснованих суб'єктами різних форм власності - державними, недержавними, комунальними та інших форм власності закладами, а також фізичними особами, і встановлює основні види соціальних послуг з догляду і підтримки ЛЖВ.

    Перелік, зміст та процес надання послуг є обов'язковим для дотримання державними та комунальними закладами і установами, та установами, закладами різних форм власності, об'єднаннями громадян, благодійними організаціями, фізичними особами, які реалізують програми або проекти з надання соціальних послуг за рахунок фінансування державного або місцевих бюджетів, а також міжнародних організацій.

    Стандарт визначає критерії, відповідно до яких контролюється якість наданих послуг.

    1.4. Суб'єкти, які надають соціальні послуги, що стандартизуються

    Установи та заклади державного сектору, що знаходяться у державній власності, управління яких здійснюють центральні органи виконавчої влади, до яких належать суб'єкти, що надають соціальні послуги ЛЖВ, їх близькому оточенню та законним представникам.

    Організації комунального сектору, що знаходяться у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування, до яких належать установи та заклади комунальної власності, що надають соціальні послуги ЛЖВ, їх близькому оточенню та законним представникам.

    Організації недержавного сектору, до яких належать громадські, благодійні та релігійні організації, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг ЛЖВ, їх близькому оточенню та законним представникам.

    Фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг ЛЖВ, їх близькому оточенню та законним представникам.

    Розділ 2. Вимоги до змісту та процесу надання послуги

    2.1 Мінімальний гарантований перелік послуг для ЛЖВ

    Соціально-медичні послуги.

    Соціально-побутові (догляд і підтримка, патронаж, супровід, соціальне обслуговування).

    Соціально-психологічні послуги.

    Соціально-педагогічні послуги.

    Соціально-економічні послуги.

    Юридичні послуги.

    Послуги з працевлаштування.

    Послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями.

    Інформаційні послуги.

    2.2 Критерії (умови) початку, закінчення надання послуги, терміни надання послуги

    2.2.1. Послуги можуть бути разовими чи багаторазовими, тривалими у часі.

    Термін надання соціальних послуг визначається індивідуально для кожної особи - ЛЖВ, їх близького оточення та законних представників, що потребують надання послуги, і триває до того часу, поки особа бажає чи має потребу в отримуванні таких послуг.

    2.2.2. Критерії початку надання послуг - звернення ЛЖВ або його законного представника та згода на одержання послуги, взяття на облік соціальним працівником, або іншим фахівцем за результатами первинного оцінювання стану і потреб клієнта.

    2.2.3. Критерії закінчення надання послуги:

    відмова отримувача послуг - ЛЖВ чи законного представника від користування послугою;

    надана послуга досягла своєї мети/результату;

    невиконання умов угоди отримувачем послуг;

    зміна місця проживання отримувача послуг (перенаправлення для отримання послуг до іншого закладу за місцем проживання клієнта);

    Смерть отримувача послуг.

    2.3 Зміст (заходи, етапи, методи, форми послуги, комплексність)

    2.3.1. Соціально-медичні послуги ЛЖВ

    Соціально-медичні послуги містять:

    проведення кваліфікованого консультування, яке пов'язане з розвитком ВІЛ-інфекції, включаючи післятестове консультування;

    медико-соціальне обстеження;

    проведення медичних процедур (за необхідності) - вимір температури тіла, артеріального тиску, накладання компресів, перев'язування, обробка ран, надання допомоги у виконанні інших, пов'язаних зі здоров'ям процедур (прийом ліків, закапування крапель тощо);

    реалізація заходів, спрямованих на формування у ЛЖВ прихильності до АРТ;

    проведення кваліфікованого консультування і супровід у зв'язку з участю клієнта в програмі АРТ;

    направлення для огляду до відповідних лікарів-спеціалістів;

    забезпечення відвідування клієнтом усіх запропонованих лікарів-спеціалістів для поглибленого і всебічного обстеження стану здоров'я;

    проведення кваліфікованого консультування з метою мотивування на обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом, туберкульоз, гепатити та інші хвороби (за потребою);

    видачу презервативів;

    видачу дезинфікуючих засобів;

    видачу засобів санітарії та гігієни.

    Усі види первинної медико-санітарної і першої долікарської допомоги ЛЖВ, повинні забезпечувати задоволення потреби клієнтів у соціально-медичних послугах до початку їх систематичного лікування.

    За необхідності надається екстрена долікарська допомога, у визначенні попереднього діагнозу, невідкладне медико-психологічне консультування, допомога в мобілізації фізичних і духовних ресурсів клієнтів тощо.

    Проведення усіх медичних маніпуляцій повинно здійснюватися фахівцями з дотриманням інструкцій з безпеки праці, максимальною акуратністю й обережністю, щоб не заподіяти шкоду фахівцям і клієнтам.

    Зміст соціально-медичної послуги забезпечується наданням:

    1) первинної медико-санітарної допомоги клієнтам у стаціонарних закладах, службах соціального обслуговування та за місцем перебування ЛЖВ;

    2) невідкладної медичної допомоги ЛЖВ, та запобіжних засобів щодо ураження інфекційними хворобами (одноразові шприци, презервативи, дезинфікуючі засоби, антисептичні засоби, перев'язочні матеріали тощо);

    3) соціально-медичних консультацій ЛЖВ для запобігання виникненню і розвитку інфекційних та інших захворювань, пов'язаних зокрема, з уживанням наркотичних речовин і ризикованою статевою поведінкою.

    4) соціально-медичних консультацій щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів ЛЖВ, збереження, підтримки та охорони її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, забезпечення кваліфікованого консультування, пов'язаного із розвитком ВІЛ-інфекції.

    5) Надання медико-соціальних послуг, пов'язаних із забезпеченням АРТ, формуванням та збереженням високого рівня прихильності до неї.

    Послуги повинні надаватися своєчасно і в необхідному обсязі з урахуванням особистісних особливостей ЛЖВ та конкретної медичної проблеми.

    Соціально-медичні консультації повинні забезпечувати в разі потреби навчання представників близького оточення ЛЖВ практичним навичкам загального немедичного догляду за ними.

    У разі необхідності якісне надання медико-соціальних послуг ЛЖВ забезпечується їх переадресацією до медичних установ та закладів для отримання у повному обсязі зазначених вище видів долікарської і медичної допомоги, в тому числі: до медичних установ за місцем проживання, наркологічних та дерматовенерологічних диспансерів, центрів СНІДу та інших, з надання замісної підтримуючої терапії, отримання АРТ, сприяння реабілітації ЛЖВ-вживачів ПАР, у тому числі СІН, участю у спеціальних реабілітаційних програмах центрів ресоціалізації наркозалежної молоді, інших установ та організацій різних форм власності, які надають соціально-медичні послуги.

    2.3.2. Соціально-побутові послуги ЛЖВ (догляд і підтримка, патронаж, супровід, соціальне обслуговування).

    Соціально-побутові послуги спрямовуються на забезпечення ЛЖВ продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо.

    Соціальний супровід ЛЖВ спрямований на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

    Процес соціального супроводу:

    вивчення ситуації та первинна оцінка, що включає: оцінку стану здоров'я ЛЖВ та його соціально-психологічного стану, соціально-психологічного стану членів близького оточення, вивчення рівня знань і навичок близького оточення щодо догляду при ВІЛ/СНІД, визначення потреб з позиції представників близького оточення, медичних та соціальних працівників;

    розробка плану соціального супроводу (разом з клієнтом і членами близького оточення);

    реалізація плану;

    регулярне оцінювання стану клієнту та внесення змін до плану соціального супроводу за необхідності;

    завершення роботи та визначення результатів.

    Соціальний супровід ЛЖВ та його близького оточення передбачає:

    надання комплексу послуг для вирішення їх проблем, у тому числі із забезпечення своєчасного та кваліфікованого консультування, пов'язаного із розвитком ВІЛ-інфекції.

    Надання послуг, пов'язаних із забезпеченням АРТ, формуванням та збереженням високого рівня прихильності до неї;

    цілеспрямовану діяльність фахівців, що здійснюють супровід, зі створення необхідних умов для оптимального розвитку їх функціонування.

    соціальний супровід передбачає тривалий процес допомоги, а не разове втручання;

    надання допомоги має на меті, спільне вирішення проблем за рахунок мобілізації ресурсів фахівців та власних ресурсів ЛЖВ та його близького оточення;

    запорукою позитивного результату втручання є налагодження партнерських стосунків між ними.

    2.3.2. Соціально-психологічні послуги ЛЖВ

    Соціально-психологічні послуги містять:

    проведення кваліфікованого консультування;

    здійснення психодіагностики;

    забезпечення психокорекції;

    надання психопрофілактичної та психотерапевтичної допомоги;

    сприяння створенню та підтримка діяльності груп взаємодопомоги та взаємопідтримки, забезпечення приміщенням для їх проведення, фасилітації тощо;

    мотивування та направлення до профілактичних програм щодо наркоманії, реабілітації та ресоціалізації наркозалежних (за потребою);

    Зміст соціально-психологічної послуги, що надається ЛЖВ та їх близькому оточенню, передбачає:

    1) психологічне консультування з питань психічного здоров'я, психологічного стану, які повинні поліпшувати їхні взаємини з оточуючим соціальним середовищем, мотивувати до комплексного отримання послуг, забезпечувати клієнтів кваліфікованою допомогою для покращання їх психологічного стану, міжособистісних стосунків з оточенням, у тому числі у сім'ї, на основі отриманої від них інформації й обговорення складних життєвих обставин, допомоги в реалізації внутрішніх ресурсів для їх подолання;

    2) проведення психодіагностики для вивчення соціально-психологічних характеристик ЛЖВ, зокрема тих, що впливають на ускладнення їхніх життєвих обставин та спілкування із соціальним оточенням, забезпечення необхідних підстав для належної психологічної корекції та реабілітації клієнтів;

    3) проведення психокорекції як активного психологічного впливу, психологічних тренінгів, якість яких оцінюється за ефективністю набуття нових соціальних навичок поведінки, вирішення складних життєвих обставин та конфліктних ситуацій, ступеню соціальної адаптації клієнтів; які повинні відповідати їхнім потребам, у тому числі сприяти подоланню складних життєвих обставин, шкідливих стереотипів поводження ЛЖВ та їх близького оточення, конфліктних стосунків між членами подружжя, батьками і дітьми, психологічних травм, стресових ситуацій; сприяти їх соціальній адаптації до сучасних соціально-економічних умов життя;

    4) надання психопрофілактичної допомоги для попередження конфліктних стосунків, психологічних травм, стресових ситуацій серед ЛЖВ та їх близького оточення;

    5) надання психотерапевтичної допомоги кваліфікованими медичними працівниками - психотерапевтами та психіатрами (залученими спеціалістами соціальних служб та відповідних партнерських медичних закладів);

    6) залучення ЛЖВ та представників їх близького оточення до груп психологічної взаємодопомоги для забезпечення стабілізації психоемоційного стану (позбавлення агресивних та депресивних настроїв), підтримки та зміцнення психічного здоров'я, підвищення стресостійкості, рівня психологічної культури, в першу чергу у сфері міжособистісних стосунків і спілкування;

    7) мотивування та направлення ЛЖВ до програм реабілітації та ресоціалізації наркозалежних та залучення до участі в них;

    8) сприяння проходженню ЛЖВ-вживачами ПАР, у тому числі СІН, програм реабілітації та ресоціалізації наркозалежних та їх соціальний супровід під час участі у програмах;

    9) соціально-психологічну підтримку надавачів соціальних послуг ЛЖВ та їх близькому оточенню, у тому числі волонтерів.

    2.3.3. Соціально-педагогічні послуги ЛЖВ

    Соціально-педагогічні послуги містять:

    проведення кваліфікованого консультування;

    проведення соціально-педагогічного обстеження;

    проведення соціально-педагогічної діагностики;

    проведення соціально-педагогічної корекції;

    проведення навчання в рамках клубної та гурткової роботи, навчальних тренінгів та інших навчальних заходів щодо безпечної поведінки та позитивного соціального спілкування;

    проведення соціального інспектування.

    Зміст соціально-педагогічної послуги реалізується шляхом:

    1) соціально-педагогічного консультування, що повинно забезпечувати батьків ЛЖВ необхідними знаннями про особливості виховного спілкування з дітьми як тих хто є ВІЛ-інфікованими, так ВІЛ негативними, їх виховання і розвитку, формування подружніх і сімейних стосунків; сприяти попередженню і подоланню педагогічних помилок у міжособистісних стосунках у сім'ї та за необхідності - отриманню ЛЖВ подальшої освіти;

    2) педагогічного обстеження та діагностики ЛЖВ з використанням сучасних тестів та засобів всебічного вивчення особистості і об'єктивної оцінки її стану, встановлення форми і ступеня соціальної дезадаптації, що повинно забезпечувати ефективність педагогічних послуг, а також надавати необхідну інформацію про об'єм та основні напрями педагогічної корекції особистості ЛЖВ;

    3) педагогічної корекції, що повинна забезпечити кваліфіковану й ефективну педагогічну допомогу батькам (у формі бесід, роз'яснень, методичних порад, рекомендацій) для подолання і виправлення припущених ними педагогічних помилок чи конфліктів у сім'ї, що є травмуючими для дітей, а також у виправленні неадекватних батьківських настанов і форм поведінки в їх вихованні. Якість педагогічної корекції забезпечується застосуванням належних засобів виховного впливу, що призводять до позитивних змін у поведінці та спілкуванні зі своїми батьками і соціальним оточенням ЛЖВ;

    4) набуття належного ступеня і сталості нових соціальних навичок, інтересів ЛЖВ, які формуються та закріплюються у клубній та гуртковій роботі, навчальних тренінгах, групах взаємодопомоги та інших навчальних заходах щодо безпечної поведінки та позитивного соціального спілкування, зокрема у заходах з навчання доступним професійним навичкам, відновленню особистого і соціального статусу, а також навчання близького оточення основам реабілітації ЛЖВ-вживачів ПАР у домашніх умовах, формування у них позитивних інтересів, у тому числі у сфері дозвілля, сприяння в сімейному вихованні дітей;

    5) соціального інспектування належного надання соціальних послуг ЛЖВ за допомогою системи заходів, які реалізують нагляд, аналіз, експертизу, контроль за здійсненням соціальних програм, їх відповідність потребам та складним життєвим обставинам отримувачів, а також соціального інспектування умов життєдіяльності, морального, психічного та фізичного стану дітей та молоді - ЛЖВ для забезпечення захисту їхніх прав, свобод та законних інтересів.

    За необхідності отримання якісної соціально-педагогічної послуги ЛЖВ забезпечується їх переадресація до відповідних навчальних закладів, центрів зайнятості.

    2.3.4. Соціально-економічні послуги ЛЖВ

    Соціально-економічні послуги включають:

    видачу вітамінів;

    організацію харчування клієнтів програм;

    видачу продуктів харчування;

    видачу інформаційно-просвітницької продукції;

    видачу гуманітарної допомоги у вигляді засобів догляду за дітьми, одягу, взуття, білизни, інших предметів першої необхідності;

    Матеріальна допомога ЛЖВ надається у межах норм, установлених суб'єктом, що надає соціальні послуги.

    Зміст соціально-економічної послуги передбачає:

    1) надання ЛЖВ за необхідності матеріальної допомоги, сприяння отриманню належних пільг, компенсацій та інших виплат відповідно до чинного законодавства України;

    2) переадресацію за необхідності до інших партнерських установ та організацій для отримання ЛЖВ матеріальних у повному обсязі;

    3) сприяння працевлаштуванню осіб із числа ЛЖВ.

    2.3.5. Юридичні послуги ЛЖВ.

    Юридичні послуги містять:

    сприяння вирішенню правових питань: забезпечення юридичним консультуванням та супроводом;

    допомогу в оформленні юридичних документів;

    здійснення захисту прав та інтересів клієнтів, адвокатську допомогу тощо;

    представлення інтересів клієнтів у разі громадського представництва.

    Зміст юридичної послуги забезпечується шляхом:

    1) юридичних консультацій, які повинні надавати своєчасну, достовірну та вичерпну інформацію з питань, які пов'язані з правами ЛЖВ на соціальне обслуговування в державних, комунальних та недержавних соціальних службах, захист своїх прав, у тому числі від можливих порушень;

    2) надання юридичної допомоги у поданні скарг на діяльність або бездіяльність соціальних служб або працівників цих служб, що порушують законні права ЛЖВ у тому числі через пояснення їм змісту необхідних документів, залежно від призначення, суті і стану проблем, що їх цікавлять, визначення шляхів і здійснення практичних заходів для їх вирішення;

    3) сприяння отриманню безкоштовної допомоги адвоката в порядку, встановленому чинним законодавством; надання юридичної допомоги в оформленні документів для працевлаштування, отриманні паспорта тощо;

    4) забезпечення юридичних послуг сім'ям ЛЖВ, що мають осіб, які страждають на алкоголізм, наркоманію, поведінкові розлади і перебувають у складних життєвих обставинах;

    5) забезпечення соціального страхування надавачів соціальних послуг.

    Ефективність юридичних послуг визначається ступенем сприяння своєчасному й об'єктивному вирішенню складних життєвих обставин ЛЖВ та їх близькому оточенню.

    2.3.6. Послуги з працевлаштування ЛЖВ

    Надання допомоги у пошуку роботи, сприяння разом із службами зайнятості у працевлаштуванні ЛЖВ та соціальний супровід працевлаштованих ЛЖВ.

    2.3.7. Послуги з професійної реабілітації ЛЖВ з обмеженими фізичними можливостями

    Проведення комплексу медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права ЛЖВ на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість.

    Надання експертних висновків щодо потреб в реабілітаційній допомозі ЛЖВ, пріоритетності її медичних соціальних і професійних аспектів, а також встановлення послідовності у проведені реабілітаційних заходів.

    Вибір та застосування методів професійної реабілітації ЛЖВ, що будуються на визначенні потреб проведення професійної орієнтації, переорієнтації, професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації кадрів, ефективного працевлаштування.

    Сприяння ефективному працевлаштуванню інвалідів ЛЖВ у відповідності до набутої професії, кваліфікації та попиту на ринку праці разом зі службою зайнятості.

    Надання рекомендацій у подальшій професійній реабілітації інвалідів ЛЖВ і допомоги в її реалізації.

    2.3.8. Інформаційні послуги.

    Інформаційні послуги містять:

    надання інформації, необхідної для подолання складних життєвих обставин;

    надання інформації профілактичного змісту про ВІЛ/СНІД, ІПСШ, туберкульоз, гепатити та інші інфекційні хвороби, що можуть становити загрозу здоров'ю ЛЖВ тощо;

    надання інформації профілактичного змісту про проблеми зловживання ПАР та наркотичними речовинами;

    надання інформації про інші партнерські установи та організації, які надають послуги для ЛЖВ.

    Інформація стосовно проблем, які відповідають потребам клієнта, повинна надаватися у повному обсязі, своєчасно та зрозумілою для клієнта мовою.

    Зміст інформаційної послуги передбачає:

    1) надання ЛЖВ перед початком профілактичної роботи друкованої інформації стосовно профілактичної діяльності з точними адресами, контактними телефонами, переліком послуг та можливими формами їх надання; усної інформації - про зміст, обсяг, умови отримання послуг, відповідальність організацій, що їх надають;

    2) надання ЛЖВ та їх близькому оточенню необхідної інформації з профілактики ускладнень внаслідок уживання психоактивних речовин, довідникових послуг щодо можливості отримання потрібної допомоги в інших установах та партнерських організаціях різної форми власності;

    3) відверте та правдиве обговорення фахівцями наслідків уживання психоактивних речовин з ЛЖВ, подання інформації тактовно, на основі індивідуального підходу, беручи до уваги те, що клієнти мають право не бажати знати правду про невідворотність наслідків їх уживання;

    4) забезпечення термінової (по телефону) інформаційної послуги повинно здійснюватися як невідкладне консультування отримувачів і сприяти мобілізації їхніх фізичних, духовних, особистісних, розумових ресурсів для виходу із складних життєвих обставин; посилювати їхню здатність до самостійного вирішення проблем та подолання труднощів; зміцнювати впевненість у собі; у разі необхідності переадресовувати до соціальних, медичних установ, організацій, відповідних фахівців, які надають соціальні послуги, потрібні отримувачу.

    2.4. Інформування про послуги

    Інформування про послуги та умови їх отримання здійснюється шляхом розповсюдження інформації в установах, закладах та організаціях, які надають послуги, в місцях, доступних для ЛЖВ та представникам їх близького оточення, які можуть потребувати цих послуг, через соціальну рекламу, Інтернет-ресурси, зовнішню рекламу.

    Інформування клієнта про послуги

    Суб'єкти, що надають послуги, визначені даним Стандартом, інформують ЛЖВ та їх близьке оточення про здійснювану роботу при першому контакті з ними, а також за умов необхідності.

    Інформація про послуги в обов'язковому порядку містить:

    найменування та місцезнаходження суб'єкта- надавача послуг;

    перелік основних послуг, що надаються суб'єктом;

    характеристика послуги, сфера і терміни її надання;

    найменування державних стандартів соціального обслуговування, вимогам, яким повинні відповідати послуги;

    взаємозв'язок між якістю послуги, умовами її надання і вартістю (для повністю або частково оплачуваної послуги);

    можливість впливу клієнтів на якість послуги;

    адекватні і досяжні засоби для ефективного спілкування спеціалістів з клієнтами - отримувачами послуг;

    можливість оцінювання якості послуги зі сторони отримувача послуг;

    встановлення взаємозв'язку між запропонованою послугою і реальними потребами клієнта;

    правила і умови ефективного і безпечного надання послуг;

    умови реєстрації отримувача послуг;

    гарантійні зобов'язання суб'єкта - надавача послуг.

    Розділ 3. Вимоги до роботи з клієнтом

    3.1 Оцінювання

    Первинне комплексне оцінювання фізичного і соціально-психологічного стану клієнта є обов'язковим перед початком надання послуг. Оцінювання потреби у наданні соціальних послуг здійснюється відповідними фахівцями згідно до стандарту їх основних видів та змісту з використанням передбачених методів обстеження та діагностики.

    Регулярне оцінювання здійснюється з метою:

    - узгодження з потребами клієнта індивідуального плану надання соціальних послуг установленої форми, розробленої суб'єктом надання соціальних послуг спільно з клієнтом;

    - корекція індивідуального плану згідно з реальною ситуацією, в якій опинився клієнт;

    - аналіз та корекція, разом з клієнтом, форм і методів роботи відповідно до його фізичного і психологічного стану, основних потреб.

    3.2 План догляду

    Індивідуальний план отримувача послуг - ЛЖВ, чи представника його близького оточення розробляється відповідним фахівцем під час їх первинного звернення на основі всебічної оцінки потреб та із залученням до його розробки отримувача послуг.

    - Індивідуальний план повинен містити: результати оцінювання, мету роботи з клієнтом, завдання, кроки для досягнення мети, терміни виконання завдань, перелік учасників процесу.

    - Індивідуальний план отримувача послуг в деталях визначає дії з боку персоналу для забезпечення усіх аспектів здоров'я, а також особистих та соціальних потреб отримувача послуг (розроблені заходи індивідуального плану повинні відображати потреби фізичного, психічного та соціального здоров'я, догляду, емоційної сфери, соціально-побутової адаптації, соціальної інтеграції).

    - Індивідуальний план складається мультидисциплінарною командою за участі отримувача послуг, викладається у зрозумілій для нього формі, узгоджується та підписується отримувачем або його законним представником.

    - Індивідуальний план за потреби переглядається персоналом спільно з отримувачем послуг.

    - Індивідуальний план залишається в отримувача послуг і є основою надання послуг.

    3.3 Поінформована згода

    Соціальні послуги надаються на основі звернення ЛЖВ, представників їх близького оточення, органа державної влади, місцевого самоврядування або громадського об'єднання у відповідні органи або заклади, служби, організації, до фізичних осіб, які надають соціальні послуги. Соціальні послуги надаються за умови поінформованої добровільної письмової чи усної згоди клієнта на їх отримання.

    Письмовою формою підтвердження забезпечення послуг є контракт між отримувачем послуг та установою, закладом або організацією, що їх надає, в якому визначені права та обов'язки сторін.

    Якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти дієздатний представник близького оточення чи офіційний представник такої особи згідно з чинним законодавством.

    3.4 Залучення клієнтів (наснаження, включення, самовизначення, врахування культурних відмінностей тощо)

    Залучення клієнтів до отримання послуг здійснюється за умов усвідомленої згоди, добровільності та конфіденційності з урахуванням культурологічних, етнічних та релігійних особливостей.

    Клієнти наснажуються фахівцями, що надають послуги, до свідомого користування ними на основі активного включення в процес їх здійснення та самовизначення стосовно їх змісту, методів та кінцевого результату.

    3.5 Захист та безпека

    Захист та безпека клієнта забезпечується конфіденційністю на всіх етапах надання послуг. В окремих випадках можливе отримання певних видів соціальних послуг при збереженні анонімності звернення клієнта до суб'єкта, що надає соціальні послуги.

    Відомості особистого характеру, що стали відомі співробітникам закладів, служб, організацій у наданні соціальних послуг, є конфіденційною інформацією, що складає професійну таємницю.

    ЛЖВ та представники їх близького оточення при отриманні соціальних послуг, мають право на:

    вибір закладу, служби, організації, що надає соціальні послуги;

    інформацію про свої права, обов'язки та умови надання соціальних послуг;

    поважне та гуманне ставлення з боку співробітників закладів, служб, організацій, що надають соціальні послуги;

    конфіденційність, а за деяких особливостей умов програми і анонімність інформації особистого характеру, що стала відома співробітнику закладу, служби, організації, яка надає соціальні послуги;

    захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку;

    відмову від соціальних послуг.

    3.6 Етичні норми, принципи

    Соціальні послуги надаються відповідно до норм і положень Конституції України, Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту № 1965 від 09.09.2005.

    Розділ 4. Вимоги до персоналу

    Для здійснення соціальних послуг ЛЖВ та їх близькому оточенню суб'єкт надання послуг залучає відповідний персонал.

    4.1 Підбір персоналу

    До складу мультидисциплінарної команди, яка надає соціальні послуги ЛЖВ та їх близькому оточенню можуть входити:

    соціальний працівник, соціальний педагог;

    лікар (терапевт, інфекціоніст, нарколог, психотерапевт, фтизіатр, дерматовенеролог тощо);

    середній медичний персонал;

    психолог;

    юрист, консультант з правових питань;

    соціальний працівник;

    соціальний педагог, працівники системи освіти тощо;

    технічний персонал;

    волонтери;

    залучений консультант, який надає послуги за принципом „рівний-рівному".

    До складу такої команди, якщо клієнти потребують інших послуг, можуть залучатися також інші фахівці, які пройшли спеціальну підготовку до певної форми роботи, що підтверджено відповідними документами про набуту спеціалізацію.

    4.2 Кваліфікація

    Члени мультидисциплінарної команди повинні відповідати фаховим вимогам, які встановлені цим Стандартом.

    Кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників та інших фахівців, які надають соціальні послуги, та порядок їх атестації визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.

    Базовим рівнем кваліфікації є стандартна вища або середня спеціальна медична, педагогічна, юридична освіта.

    Сертифікація та спеціалізація персоналу здійснюється на спеціалізованих курсах, семінарах, тренінгах;

    Вимоги до кваліфікації працівників мультидисциплінарної команди:

    юрист, консультант з правових питань - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр правових наук;

    психолог - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр психології або фахівець, який отримав сертифікат державного та/або міжнародного зразка;

    соціальний працівник - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр соціальної роботи;

    соціальний працівник без відповідної освітньої кваліфікації, який пройшов інструктаж та/або короткотермінові курси й екзаменацію суб'єктом, що надає послуги, і має відповідний сертифікат, може надавати послуги до етапу консультації соціальним працівником за принципом "рівний - рівному", здійснювати інформаційне консультування, надання інформаційних матеріалів, соціальний патронаж за місцем проживання, переадресацію отримувача послуг до державних установ та недержавних організацій;

    соціальний педагог - молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр соціальної педагогіки;

    медична сестра, фельдшер - фахівець з середньою медичною освітою;

    лікар - фахівець з повною вищою медичною освітою за спеціальністю "лікувальна справа" або "педіатрія";

    волонтери - фізичні особи, які пройшли інструктаж та/або короткотермінові курси й екзаменацію суб'єктом, що надає послуги, старшим соціальним працівником, відповідальним за підбір та підготовку персоналу.

    4.3. Навчання

    Усі працівники, які надають соціальні послуги, повинні мати відповідну фахову підготовку, знання та навички і підвищувати кваліфікацію не рідше, ніж 1 раз на 5 років. Кожен працівник несе відповідальність за власний професійний розвиток у відповідності до кваліфікаційних вимог.

    Персонал проходить обов'язкову професійну і спеціальну навчальну підготовку до роботи в галузі соціального обслуговування з надання соціальних послуг ЛЖВ, осіб хворих на ІПСШ, туберкульоз та інші інфекційні хвороби.

    Соціальні працівники без базової фахової освіти проходять курси підвищення кваліфікації за відповідними напрямками професійної діяльності з отриманням сертифікату державного зразка.

    Суб'єкт надання соціальних послуг забезпечує підвищення кваліфікації та навчання працівників згідно з чинним законодавством. Записи про навчання працівників заносяться до їхніх особових справ.

    Суб'єкт, що надає соціальні послуги, розробляє плани розвитку та навчання персоналу, які формуються на підставі аналізу навчальних потреб кожного працівника.

    Увесь персонал обов'язково проходить навчання з техніки безпеки та охорони праці.

    Працівники, що надають соціальні послуги, щодня обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки.

    Усі працівники проходять ознайомлювальне навчання на робочому місці з підтримкою куратора упродовж 2-х тижнів перед початком самостійної роботи.

    4.4. Мультидисциплінарна команда

    Суб'єкт, що надає соціальні послуги ЛЖВ та їх близькому оточенню повинен мати сформовану мультидисциплінарну команду працівників. Кількісний склад команди визначається мінімальним стандартом якості надання соціальних послуг, штатним розкладом центру, служби, при яких вона створюється, та потребами отримувачів послуг. У наданні соціальних послуг отримувачам мультидисциплінарна команда керується їх індивідуальними планами.

    4.5. Інструкції для персоналу

    Кожен працівник, який надає послуги, повинен бути ознайомленим із нормативними та законодавчими положеннями, які необхідні для виконання службових обов'язків.

    Права, ступінь захищеності, відповідальність, функції фахівців та залучених спеціалістів визначаються посадовими інструкціями та функціональними обов'язками.

    Кожен працівник виконує обов'язки відповідно до посадової інструкції та функціональних обов'язків, з якими ознайомлюється та які підписує при прийомі на роботу.

    Кожен працівник ознайомлюється з етичним кодексом працівника та неухильно його дотримується.

    У наданні послуг персонал ставиться до клієнтів з максимальною чуйністю, ввічливістю, увагою, витримкою, передбачливістю, терпінням, завжди враховує їхній фізичний і психічний стан.

    Кожен працівник суворо дотримується принципу конфіденційності інформації, що надають отримувачі соціальних послуг. Ця інформація складає професійну таємницю.

    Посадові інструкції для персоналу розробляються і затверджуються особами, які відповідальні за надання цих послуг.

    Інструкції з техніки безпеки надання послуг розробляються і затверджуються суб'єктами, які надають ці послуги.

    4.6. Супервізія

    Супервізія забезпечується в процесі роботи персоналу і організовується керівником організації, що надає послуги. Супервізія забезпечує професійну підготовку, підвищення кваліфікації та профілактику професійних ризиків персоналу, підвищення ефективності та якості надання послуг їх отримувачам.

    Внутрішня супервізія забезпечується у процесі роботи персоналу, залученого до надання послуг, і проводиться керівником організації, що їх надає. Зовнішня супервізія здійснюється залученим спеціалістом-фахівцем протягом усього періоду надання послуг.

    4.7. Залучення волонтерів.

    Суб'єкти, що працюють у сфері надання соціальних послуг, активно залучають до співпраці волонтерів (волонтерські організації, об'єднання). Залучення волонтерів (волонтерських організацій, об'єднань) до надання соціальних послуг ЛЖВ та їх близькому оточенню, здійснюється у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 10.12.03 № 1895 "Про затвердження Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг".

    Волонтери, які залучаються до надання соціальних послуг, обов'язково проходять попередній відбір, співбесіду та спеціальне навчання для набуття теоретичних знань і практичних навичок роботи з клієнтами.

    З волонтером або волонтерською організацією (об'єднанням), які залучаються до процесу надання послуг, керівник відповідного центру, служби, установи або закладу укладає договір про співпрацю з надання соціальних послуг, та забезпечує надання якісних соціальних послуг отримувачам, безпеку праці волонтеру та організації, що їх надає.

    Розділ 5. Вимоги до приміщення, обладнання (загальний опис)

    Приміщення для надання соціальних послуг ЛЖВ та їх близькому оточенню повинні забезпечувати умови, адекватні до змісту послуги, комфортні як для клієнта, так і для фахівців, які надають ці послуги.

    Розділ 6. Управління процесом надання послуг

    6.1. Записи, документація

    Ведення обліку соціальних послуг для ЛЖВ та їх близького оточення:

    Документація, що застосовується в процесі надання послуг:

    картка отримувача послуг, анкета первинного і регулярного оцінювання

    контракт клієнта (див. Додаток 1)

    індивідуальний план соціального супроводу клієнта

    журнал реєстрації отримувачів послуг

    журнал обліку консультацій

    Адміністративно-технічна і регламентуюча документація:

    інструкція з техніки безпеки праці та журнал з проведення інструктажу з техніки безпеки праці;

    графік роботи персоналу та табель обліку їх робочого часу;

    журнал обліку послуг;

    копія розпорядження органів влади про легальність надання послуг;

    наказ про затвердження штатного розпису, посадових обов'язків та матеріальної відповідальності;

    журнал реєстрації наказів;

    журнал обліку навчання, підвищення кваліфікації, стажування, супервізії персоналу;

    накладні, довіреності, акти списання;

    трудові книжки, договори із залученими спеціалістами, волонтерами;

    правила внутрішнього розпорядку або інструкції з організації та надання послуг;

    угоди з партнерами;

    книга обліку скарг та подяк;

    звіти та інші інформаційні матеріали про діяльність суб'єкта, що надає послуги, її результатів;

    інша документація на розсуд керівництва.

    6.2. Скарги та подяки

    Отримувач послуг має право висловити свою оцінку їх якості у формі скарги чи подяки. Суб'єкт надання послуг забезпечує отримувачу можливість подати скаргу чи подяку у письмовій формі у відповідній книзі обліку.

    Не пізніше ніж за тридцять днів після надання скарги суб'єкт надання послуг має розглянути скаргу та поінформувати подавача про вжиті заходи, про що робиться відповідний запис у книзі обліку скарг та подяк.

    Матеріали скарг та подяк враховуються під час моніторингу та оцінки надання соціальних послуг з метою вдосконалення їх якості.

    6.3 Моніторинг та оцінка

    Суб'єкти, що надають соціальні послуги ЛЖВ та їх близькому оточенню, систематично проводять моніторинг та оцінку діяльності підрозділів і співробітників, які охоплюють етапи планування, роботи із клієнтами, оформлення результатів контролю, розробки і реалізації заходів для усунення виявлених недоліків.

    Для моніторингу та оцінки ведеться спеціальна облікова документація послуг та клієнтів. Її перелік визначається суб'єктом надання соціальних послуг згідно з діючим законодавством.

    Основними завданнями моніторингу та оцінки є:

    аналіз та оптимізація співпраці фахівців мультидисциплінароної команди у вирішенні проблем клієнта;

    аналіз та вирішення поточних проблем у діяльності центру, служби, установи, закладу, організації;

    розробка стратегії подальшої роботи;

    аналіз економічної ефективності діяльності;

    прогнозування та бюджетування діяльності.

    Моніторинг та оцінку здійснюють:

    керівник установи, закладу, служби, організації;

    спеціальний фахівець з моніторингу, оцінки або звітності;

    представник установ або організації, що надають фінансування для здійснення послуг;

    незалежні експерти.

    Для здійснення моніторингу та оцінки використовуються такі методи:

    аналіз документації;

    супервізія;

    спостереження;

    співбесіди з фахівцями;

    співбесіди з клієнтами;

    спеціальні опитування фахівців;

    спеціальні опитування клієнтів.

    Внутрішній моніторинг забезпечується щомісяця безпосередньо суб'єктом надання послуг. Зовнішній моніторинг діяльності суб'єктів-надавачів послуг здійснюється із залученням незалежних експертів та професійних інституцій.

    6.4. Гарантування якості.

    Гарантування якості послуг забезпечується дотриманням цього Стандарту, кваліфікацією персоналу, моніторингом та оцінкою послуг.

    6.5. Менеджмент стресу

    Фахівці-надавачі послуг проходять систематичну супервізію своєї роботи, періодичну підготовку та тренінги з профілактики синдрому професійного вигорання.

    У результаті регулярних супервізій попереджується психоемоційне виснаження персоналу програм, і клієнт отримує допомогу від вмотивованого та психологічно стабільного персоналу, який надає якісні соціальні послуги і не припускає негативних проявів щодо отримувачів послуг та їх близького оточення.

    6.6 Партнерство в наданні соціальних послуг

    Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування під час організації надання соціальних послуг ЛЖВ та представникам їх близького оточення, співпрацюють між собою, а також із суб'єктами, які надають соціальні послуги, іншими юридичними та фізичними особами.

    У разі залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг, які надаються в установленому порядку недержавними суб'єктами чи фізичними особами, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування на конкурсній основі укладають із суб'єктами, що надають соціальні послуги, договір щодо обсягу, порядку, вимог до якості надання соціальних послуг та умов фінансування.

    Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг встановлюються Кабінетом Міністрів України.

    Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, що уклали договір щодо залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг з недержавними суб'єктами, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання послуг.

    Задля забезпечення ефективності та комплексності надання соціальних послуг ЛЖВ та представникам їх близького оточення установи, заклади та організації співпрацюють між собою та здійснюють в разі необхідності переадресацію отримувачів послуг.

    Співпраця у наданні послуг, визначених даним Стандартом, здійснюється на основі угод про співробітництво між організаціями-представниками різних рівнів влади, органів місцевого самоврядування (обласних, міських) та секторів, які залучені до вирішення проблем ВІЛ/СНІД.

    6.7. Зв'язки з громадськістю

    Суб'єкти, що надають послуги, визначені Стандартом, інформують громаду, партнерів, отримувачів послуг про здійснювану діяльність не менше одного разу на квартал; залучають всі можливі ресурси, а саме: ЗМІ, Інтернет тощо, до вирішення проблем ЛЖВ та їх близького оточення. Також суб'єкти, які надають послуги, визначені цим Стандартом, активно здійснюють діяльність з формування толерантного ставлення громадськості до ЛЖВ та їх близького оточення, попередження їх дискримінації та стигматизації.


    ПРОЕКТ

    Методичні рекомендації щодо надання соціальних послуг
    із супроводу клієнтів з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція,
    туберкульоз, залежність від наркотичних речовин)

    Зміст стандарту

    1. Передмова

    1.1. Мета послуг

    1.2. Цільові групи

    1.3. Сфера застосування стандарту

    1.4. Установи, які надають соціальні послуги

    2. Вимоги до змісту та процесу надання послуги

    2.1. Гарантований перелік послуг для залежних від наркотичних речовин із

    ВІЛ-інфекцією та туберкульозом

    2.2. Умови початку та закінчення надання послуги, термін надання послуги

    2.3. Зміст послуг

    2.4. Етапи надання соціальних послуг

    2.5. Інтегрований підхід

    2.6. Форми надання послуг

    3. Вимоги до роботи з особою, яка отримує послуги

    3.1. Оцінювання

    3.2. Індивідуальний план соціального супроводу

    3.3. Контракт

    3.4. Залучення клієнтів

    3.5. Конфіденційність

    3.6. Безпека

    4. Вимоги до персоналу

    4.1. Підбір персоналу

    4.2. Кваліфікація

    4.3. Навчання персоналу

    4.4. Мультидисциплінарна команда

    4.5. Інструкції для персоналу

    4.6. Залучення волонтерів

    5. Вимоги до приміщення, обладнання

    6. Управління процесом надання послуг

    6.1. Записи, документація

    6.2. Скарги та подяки

    6.3. Моніторинг та контроль якості

    6.4. Партнерство

    6.5. Інформування

    Додатки:

    додаток 1: Карта соціального супроводу клієнта з потрійним діагнозом

    додаток 2: Індивідуальний план соціально-психологічного та медичного

    супроводу клієнта з потрійним діагнозом

    додаток 3: Поінформована угода про надання послуг із соціального супроводу

    особи з потрійним діагнозом

    1. Передмова

    Є всі підстави констатувати, що в Україні значною мірою взаємопов'язано розвиваються три епідемії: ВІЛ/СНІД, туберкульоз та наркоспоживання. Згідно з даними Українського Центру профілактики і боротьби зі СНІДом в нашій країні офіційно зареєстровано 115399 ВІЛ-позитивних громадян. Оціночний показник поширеності ВІЛ-інфекції серед дорослого населення України становить 1,63 %. (Розпорядження Кабінету міністрів від 28.05.2008 № 728 Р).

    Ін'єкційний шлях є одним з найбільш поширених шляхів інфікування ВІЛ в Україні. Близько 64% уражених ВІЛ-інфекцією є залежні від наркотичних речовин, відповідно епідемія розвивається завдяки їхній ризиковій поведінці. За даними Міністерства охорони здоров'я України кількість наркозалежних, які перебувають на диспансерному динамічному обліку складає 84000 осіб. За останні шість років питома вага інфікування внаслідок вживання ін'єкційних наркотиків зменшилась з 83,6% (1997 рік) до 41,8% (2007 рік) від загальної кількості випадків.

    Також, в Україні з 1995 р. зареєстрована епідемія туберкульозу, яка останнє десятиріччя характеризується подальшим погіршенням епідемічної ситуації. За даними Міністерства охорони здоров'я України показник захворюваності на туберкульоз збільшився на 250%: з 32 випадків на 100000 населення до 87 випадків на 100000 населення. Смертність від туберкульозу зросла у 2,7 рази і становить 25,6 випадків на 100000 населення. Щогодини реєструється чотири нових випадки захворювання на туберкульоз та один випадок смерті від цієї хвороби.

    В Україні, як і в усьому світі, близько половини людей з ВІЛ/СНІД помирають саме від туберкульозу. До цього слід додати, що часто стають супутніми також серйозні психоемоційні та соціально-економічні розлади. Через все це хворі на ВІЛ/СНІД, туберкульоз та залежність від наркотичних речовин опиняються у важкому стані і потребують чималих професійних скоординованих зусиль з боку фахівців медичного та соціального профілю. Обрана стратегія на збільшення охоплення даних осіб соціальними та медичними послугами потребує відповідного переліку цих послуг та їх належну якість. У сфері надання цих медичних та соціальних послуг спільно працюють міжнародні та вітчизняні державні та громадські організації. Таку діяльність в Україні активно здійснюють державні установи, комунальні та недержавні організації, створюючи спеціальні служби. Ці спеціалізовані служби, заклади мають на меті надання комплексних соціальних та медичних послуг клієнтам з потрійним діагнозом задля збереження їх життя та покращення їх соціального функціонування.

    Для забезпечення стабільності такої роботи, підвищення якості надання соціальних та медичних послуг, збереження їх комплексного характеру, а також для координації діяльності відповідних служб необхідним є впровадження єдиних гарантованих державою стандартів якості надання відповідних послуг цій цільовій групі, зокрема Стандарту надання соціальних послуг із супроводу клієнтів з потрійним діагнозом.

    Даний Стандарт розроблено в рамках діяльності робочої групи при Міністерстві у справах сім'ї, молоді і спорту Україні (наказ № 2081 від 22.05.08) і проекту, що реалізується ВБФ "Коаліція ВІЛ-сервісних організацій" за підтримки ВБО "Всеукраїнська мережа ЛЖВ" в рамках проекту Глобального Фонду "Створення сприятливих умов для впровадження гранту Глобального Фонду"

    Даний стандарт пройшов апробацію …..

    В даному стандарті реалізовані норми:

    - Закону України від 12.12.1991 №1972-ХІІ „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення";

    - Закону України від 06.04.2000 №1645-ІІІ „Про захист населення від інфекційних хвороб";

    - Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз";

    - Закону України від 05.10.2000 №2017 „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії";

    - Закону України від 19.06.2003 №966-IV „Про соціальні послуги";

    - Закону України від 02.06.2005 №2623-IV „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей";

    - Державного класифікатору соціальних стандартів і нормативів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17.06.2002 №293;

    - декрету Кабінету Міністрів України від 10.05.1993 №46-93 „Про стандартизацію і сертифікацію";

    - Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2007-2011 роки;

    - постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 №264 „Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекцій, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки";

    - Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 травня 2008 р. N 728-р "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки";

    - Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 178-р "Про схвалення Концепції реформування соціальних послуг";

    - Державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002;

    наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.12.2002 №507 „Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги";

    - наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 23.12.2005 №3430 „Типове положення про службу роботи з ін'єкційними споживачами наркотиків";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 19.08.2005 №415, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2005 №1404/11684 „Про вдосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію";

    - спільного наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерства охорони здоров'я України від 17.11.2006 №3925/760 „Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо різних аспектів профілактики ВІЛ/СНІДу";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 06.09.2006 №597 „Про затвердження методичних рекомендацій „Діагностика позалегеневого туберкульозу у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 27.06.2006 №422/40 „Про затвердження Посібника з питань боротьби з туберкульозом на основі міжнародних стандартів з контролю за туберкульозом";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.2006 №385 „Про затвердження Інструкцій щодо надання допомоги хворим на туберкульоз";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.2006 №384 „Про затвердження Протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 24.05.2006 №318 „Про затвердження Протоколу по впровадженню ДОТС-стратегій в Україні";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005 №610 „Про впровадження в Україні адаптованої ДОТС-стратегії";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 06.07.2006 №446 „Про затвердження Інструкції з впровадження порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу) у протитуберкульозних, дерматовенерологічних та наркологічних закладах охорони здоров'я";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.04.2006 №198 „Про затвердження Інструкції про проведення туберкулінодіагностики у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД";

    - наказу Міністерства охорони здоров'я України від 27.07.1998 №226 „Про затвердження Тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України та Тимчасових стандартів обсягів діагностичних досліджень, лікувальних заходів та критерії якості лікування дітей";

    - Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 09.09.2005 №1965;

    - Дорожньої карти щодо розширення універсального доступу до профілактики ВІЛ/СНІДу, лікування, догляду та підтримки в Україні до 2010 р.: квітень 2006 р.

    1.1. Мета послуг

    Стандарт надання соціальних послуг із супроводу приймається з метою поліпшення соціального функціонування та медичного обслуговування осіб, які страждають на залежність від наркотичних речовин, ВІЛ-інфекцію та туберкульоз, шляхом спільної діяльності та взаємодії міжвідомчих підрозділів, що підпорядковуються МОЗ та Мінсім'ямолодьспорт України.

    1.2. Цільові групи

    - Особи, яки мають залежність від наркотичних речовин, хворі на ВІЛ-інфекцію та перебувають на диспансерному обліку в протитуберкульозних закладах.

    - Близьке оточення залежних від наркотичних речовин із ВІЛ-інфекцією та туберкульозом (члени родини: батьки, дружини, чоловіки, діти, брати та сестри тощо).

    1.3. Сфера застосування стандарту

    Об'єктом стандартизації є соціальні та соціально-медичні послуги з супроводу, що надаються залежним від наркотичних речовин із ВІЛ-інфекцією та туберкульозом. На підставі зазначеного стандарту визначається гарантований перелік, зміст та якість послуг, що надаються в ході соціального супроводу осіб з потрійним діагнозом (залежність від наркотичних речовин, ВІЛ-інфекцією та туберкульозом), їх близькому оточенню. Стандарт застосовується у процесі державного регулювання надання соціальних та соціально-медичних послуг.

    Дотримання Стандарту є обов'язковим для усіх державних, комунальних закладів, недержавних та інших форм власності і фізичних осіб (суб'єкти підприємницької діяльності), що організують та надають послуги.

    1.4. Установи, які надають соціальні послуги

    - Установи та заклади державного сектору, що знаходяться у державній власності, управління яких здійснюється центральними органами виконавчої влади;

    - організації комунального сектору, що знаходяться у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування, до яких належать установи та заклади комунальної власності;

    - організації недержавного сектору, до яких належать громадські, благодійні, релігійні та комерційні організації;

    - фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг.

    2. Вимоги до змісту та процесу надання послуги

    2.1. Гарантований перелік послуг для залежних від наркотичних речовин

    із ВІЛ-інфекцією та туберкульозом

    Послуги із соціального супроводу та допомоги особам з потрійним діагнозом надаються комплексно і складаються з основних компонентів: соціального, психологічного та медичного.

    2.2. Умови початку та закінчення надання послуги,

    термін надання послуги

    Згідно з чинним українським законодавством і практичною діяльністю багатьох соціальних служб і медико-соціальних служб, соціальний супровід передбачає регулярну роботу, спрямовану на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу клієнтів. Цей метод роботи також має назву ведення випадку або робота з випадком (case management).

    Соціальний супровід (ведення випадку) - це спланований процес взаємин між клієнтом (особою) і соціальним працівником, який може передбачати застосування різних моделей роботи та стратегій втручання із соціального супроводу.

    Умови початку надання послуги:

    - бажання особи отримувати послуги.

    Потребують уточнення або встановлені згідно МКХ-10 діагнози щодо залежності від наркотичних речовин, ВІЛ-інфекції та туберкульозу.

    Надання послуги із соціального супроводу може бути припинене:

    - у разі відмови отримувача від послуг та за згодою фахівців щодо можливості припинення надання послуг;

    - настання терміну, що визначається в індивідуальному плані;

    - зняття з диспансерного нагляду хворого на туберкульоз у зв'язку з настанням одужання.

    Термін надання послуги визначається індивідуально для кожної особи та фіксується в індивідуальному плані. За необхідністю, в разі погодження двох сторін, термін надання послуги може переглядатись.

    2.3. Зміст послуг

    Зміст послуги - це сукупність прийомів, способів діяльності суб'єктів соціальної роботи, що використовуються для розв'язання соціальних проблем отримувача (особи), стимулювання розвитку власних сил, конструктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації. При наданні соціальних послуг використовується кілька найбільш ефективних та розповсюджених методів роботи - індивідуальні, групові методи та методи роботи у громаді.

    Індивідуальні методи:

    - соціальний патронаж передбачає відвідування отримувача (особи) із діагностичною (вивчення умов проживання, аналіз проблем та потреб), контрольною (оцінка становища, моніторинг результатів соціального супроводу) чи адаптивно-реабілітаційною (надання відповідної соціальної послуги) метою. Патронаж може бути одноразовим або регулярним, в залежності від обраної стратегії роботи з конкретною особою;

    - соціальний супровід передбачає спостереження за особою, яка отримує соціальні послуги;

    - втручання проводиться як із особою індивідуально, так і з усіма представниками його близького оточення з профілактичною, освітньою, психолого-педагогічною метою;

    - консультування проводиться з соціально-психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних, інформаційних та інших проблем. Основні види консультування: індивідуальне і групове, одноразове та багаторазове, консультування за направленням інших фахівців або за особистим зверненням особи, очне та дистанційне (консультування по телефону, через Інтернет тощо).

    Групові методи:

    - тренінги, основною метою яких є вирішення конкретних проблем сім'ї особи, формування навичок спілкування, вирішення конфліктів, налагодження взаємодії, подолання психологічної кризи, планування майбутнього тощо. Залежно від мети до участі в тренінгу можуть залучатися члени родини особи, його родичі, друзі, знайомі, сусіди тощо;

    - групове обговорення конкретних проблем з метою їх вирішення, до якого можуть залучатися усі суб'єкти, яких вони стосуються.

    Методи роботи в громаді:

    - групи взаємодопомоги; основними формами роботи таких груп мають бути регулярні зустрічі з метою взаємодопомоги, телефонний зв'язок, різноманітні спільні заходи (розважальні, туристичні, екскурсійні), навчальні та оздоровчі заняття тощо;

    - розширення участі особи у громадському житті за допомогою формування та розвитку соціальних зв'язків особи з оточуючими, їх активного залучення до отримування різних послуг, розширення соціального простору особи;

    - розробка соціальної реклами та проведення інформаційно-просвітницьких компаній щодо покращення життя осіб з потрійним діагнозом.

    Соціальні послуги:

    - виявлення потреб особи (клієнта), складання та координації виконання індивідуального плану, залучення фахівців до надання послуг для задоволення виявлених потреб;

    - пошук додаткових ресурсів у громаді для покращення якості життя особи та її рідних, покращення психологічного стану, вирішення побутових, матеріальних проблем тощо, контакти зі службами та агенціями у громаді, направлення, перенаправлення, моніторинг з боку соціального працівника, запитів особи та рекомендацій фахівців;

    - допомога в забезпеченні або отриманні матеріальних виплат з боку держави для осіб, які мають на це право, але не реалізували його: соціальний працівник звертається до відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування, закладів соціального обслуговування за місцем проживання, визначає перелік необхідних документів, організує процес їх збору і може представляти інтереси особи в цих органах.

    Психологічні послуги:

    - оцінка психологічного стану особи та складання разом з пацієнтом індивідуальної програми психосоціальної реабілітації;

    - психологічна індивідуальна та групова допомога особі з проведенням індивідуальних та групових сесій психологічного консультування згідно з протоколом реабілітаційної програми;

    - проведення психологічного консультування членів родини клієнта.

    Медичні послуги:

    надаються лікарями наркологами, інфекціоністами, фтизіатрами, сімейними лікарями, які пройшли спеціальну підготовку, середнім медичним персоналом, з урахуванням специфіки лікувально-профілактичного закладу і які є членами мультидисциплінарної команди.

    До таких послуг належать:

    - оцінка стану особи згідно з діагностичними критеріями МКХ-10;

    - прийняття діагностичних рішень;

    - призначення, відповідно до клінічних протоколів, відповідних фахів, методичних рекомендацій, препаратів замісної терапії, антиретровірусної терапії, протитуберкульозних лікарських засобів;

    - контроль за клінічним станом особи в ході отримання відповідної терапії з веденням медичної документації, регламентованої наказами МОЗ України;

    - організація іншої консультативної допомоги в разі зміни стану особи;

    - виконання лікарських призначень середнім медичним персоналом з веденням відповідної медичної документації.

    2.4. Етапи надання соціальних послуг

    Перший етап: оцінка стану потреб особи (встановлення контакту з особою, збір та аналіз інформації про його (її) потреби, проблеми, переваги та обмеження, умови проживання, оточення, ресурси родини).

    Другий етап: складання індивідуального плану супроводу та підписання контракту між отримувачем (особою) та соціальним працівником (узгодження з отримувачем завдань та плану заходів щодо задоволення потреб супроводу).

    Третій етап: виконання контракту (надання послуг, спільна діяльність особи, рідних і близьких та членів мультидисциплінарної команди щодо покращення якості життя отримувача послуг).

    Четвертий етап: поточне оцінювання результатів діяльності, перегляд індивідуального плану супроводу (оцінка результатів втручання та, за потреби, внесення змін до плану супроводу).

    П'ятий етап: соціально-психологічна підтримка рідних та близьких.

    Шостий етап: аналіз результатів та готовність особи завершити стосунки.

    2.5. Інтегрований підхід

    Оскільки неузгоджені між собою підходи до формування політики у сфері медичного обслуговування і сфері надання соціально-психологічних послуг людям з потрійним діагнозом не дозволяють ефективно впроваджувати новітні соціально-медичні послуги вищевказаній категорії клієнтів, необхідно сформувати єдиний спільний погляд на принципи надання допомоги і підтримки.

    Спільний погляд на систему допомоги визначає наступні пріоритети:

    - посилення уваги до кожного клієнта;

    - комплексність надання соціальних послуг;

    - адресність послуг, доступність та результативність.

    Інтеграція, насамперед, спрямована на покращення співпраці між інституціями, що функціонують в громаді: соціальні служби, заклади охорони здоров'я, служби у справах дітей, кримінальної міліції тощо...

    Інтегрований підхід розглядається як спосіб ставлення до індивіда та ведення справ стосовно нього, в ході застосування якого не тільки індивід адаптується до громади, а й громада робить відповідні кроки, докладає певних зусиль, щоб пристосуватися до нього.

    Інтегрований підхід дозволяє якісно реагувати на потреби та особливості клієнтів з потрійним діагнозом. В інтегрованій ситуації, як правило, турботу про члена громади, клієнта, бере на себе особа (соціальний працівник, лікар...), яка представляє його інтереси і водночас є виконавцем адресних комплексних послуг, підтримки. Дана особа забезпечує співпрацю та тісну взаємодію між усіма інституціями, залученими до процесу надання послуг.

    Використовуючи вертикальні зв'язки (стосунки з підрозділами громади, медичними установами, громадськими організаціями, соціальними службами тощо), соціальний працівник ініціює міжвідомчі зустрічі для планування та ефективного надання послуг клієнту.

    2.6. Форми надання послуг

    Соціальні послуги із супроводу осіб з потрійним діагнозом надаються у формі:

    - індивідуальної підтримки та консультацій;

    - інформаційних бесід;

    - телефонних та Інтернет консультацій.

    - групових консультацій;

    - тематичних тренінгів.

    Форми надання послуг забезпечують догляд в найкращих для отримувача умовах (вдома, цілодобовому чи денному стаціонарі).

    Послуги можуть надаватися у таких формах:

    1. Стаціонарно цілодобово в спеціалізованих закладах догляду або медичних закладах загальної практики, спеціалізованих відділеннях;

    2. Регулярного денного догляду у стаціонарах та амбулаторіях.

    Результат: людина отримує допомогу в оточенні, яке найбільше відповідає її потребам.

    1. Допомога у стаціонарі надається:

    у разі відповідного визначеного спеціалістами стану отримувача, що не дозволяє йому знаходитись вдома і потребує постійного нагляду з боку фахівців,

    якщо вдома у отримувача немає прийнятних умов для догляду,

    у разі надання членам родини тимчасового перепочинку від догляду,

    2. Догляд у стаціонарі здійснюється цілодобово відповідно до індивідуального плану та стану клієнта;

    3. Рішення щодо подальшого перебування у стаціонарі приймається в кожному випадку індивідуально з урахуванням стану отримувача;

    4. Допомога на дому не зменшує обсягу необхідної медичної допомоги, зазначеної в індивідуальному плані, вона включає: АРВ-терапію, протитуберкульозне лікування, здійснення необхідних медичних процедур (ін'єкцій, забору крові, перев'язувань тощо), інших завдань догляду, психологічну допомогу, вирішення соціальних проблем;

    5. Денний стаціонар забезпечує короткотривале перебування у медичному закладі;

    6. У випадку, коли отримувач приймається для короткотривалого догляду, йому надаються відповідні умови, спеціалізоване обладнання та персонал для забезпечення безперервності допомоги відповідно до індивідуального плану.

    3. Вимоги до роботи з особою, яка отримує послуги

    3.1. Оцінювання

    З метою планування послуги із соціального супроводу, соціальний працівник одразу при зверненні здійснює первинне оцінювання потреб особи. Термін проведення оцінювання складає не більше одного тижня.

    - До функціональних обов'язків соціального працівника включено відповідальність за здійснення оцінювання та опис процедур оцінювання.

    - Надавач послуг розробляє форму первинного оцінювання, до якої заносяться необхідні дані.

    - Первинне оцінювання має передбачати збір основних анкетних даних особи.

    - До збору інформації при оцінюванні застосовують: інтерв'ю з отримувачем, інтерв'ю з близькими та родичами або іншими особами; спостереження за поведінкою отримувача.

    - Перед проведенням збору інформації про отримувача необхідно попередньо отримати його згоду на використання конкретного методу, пояснивши мету збору інформації. Якщо така згода відсутня, метод не використовують, про відмову отримувача здійснюють запис в його особовій справі.

    - Результати первинного оцінювання використовуються при складанні індивідуального плану соціального супроводу та укладання договору про надання послуг.

    3.2. Індивідуальний план соціального супроводу

    Індивідуальний план соціального супроводу складається з урахуванням проблем, потреб, переваг та обмежень. Враховується фінансове становище, місце проживання, фізичний і психічний стан, практичні навички самостійного життя, зайнятість особи тощо.

    - Індивідуальний план соціального супроводу складається соціальним працівником (мультидисциплінарною командою) спільно з отримувачем (особою) послуг, викладається у зрозумлій для нього формі, узгоджується та підписується отримувачем та соціальним працівником.

    - Індивідуальний план оформлюється за формою, що обов'язково включає такі розділи: результати оцінювання, мета роботи з клієнтом, завдання, кроки для досягнення мети, термін виконання завдань, учасники (фахівці), які забезпечують медико-психологічну допомогу та висновки їх втручань.

    - Індивідуальний план створюється у строк не більше ніж один тиждень після первинного інтерв'ювання та всебічної оцінки потреб отримувача (особи).

    - Розроблені заходи індивідуального плану соціального супроводу повинні відображати потреби фізичного стану, оточення, соціальної та психологічної сфер, юридичних питань, матеріального стану, державного забезпечення.

    - Індивідуальний план переглядається персоналом у термін індивідуальний для кожного клієнта, але не рідше одного разу на місяць. До індивідуального плану вносяться зміни, що відображають нагальні потреби особи, яка отримує послуги.

    - Індивідуальний план додається до Контракту та складається у двох примірниках; один примірник видається отримувачу (особі) послуг, інший зберігається у соціального працівника.

    - За виконання плану та координацію роботи мультидисциплінарної команди відповідає соціальний працівник - член команди.

    3.3. Контракт

    Умови та обсяг надання допомоги, права та обов'язки надавача та отримувача викладаються в Контракті, який підписується обома сторонами (Додаток 1).

    - Контракт укладається відповідно до складеного індивідуального плану соціального супроводу протягом семи днів після проведення первинного інтерв'ю з отримувачем (особою) та при отриманні згоди на надання послуг.

    - Контракт визначає:

    обсяг та зміст послуг, що будуть надані;

    умови надання/отримання послуг;

    місце надання послуг;

    відповідальність та права надавача послуг, відповідальну особу;

    відповідальність та права отримувача послуг;

    мінімальну частоту зустрічей з соціальним працівником;

    процедури подання скарг отримувачем на дії працівника;

    контакти сторін.

    - Контракт складається та підписується у двох примірниках, один з яких надається отримувачу, другий залишається у надавача.

    - Перед підписанням Контракту соціальний працівник обговорює положення даного контракту з отримувачем (особою), в разі необхідності надає пояснення для повного розуміння та узгодження.

    3.4. Залучення клієнтів

    Особи, які звертаються за отриманням послуги із соціального супроводу мають відчути з боку надавача послуги емпатійне ставлення, врахування культуральних відмінностей, відсутність стигматизації тощо.

    Дану послугу може отримати особа, яка має залежність від наркотичних речовин, ВІЛ-інфекцію та туберкульоз.

    3.5. Конфіденційність

    Особиста інформація про отримувача (особу) є конфіденційною і може бути надана іншій стороні лише з його дозволу або в обмежених випадках, передбачених законодавством про захист інформації. Працівники з повагою ставляться до особистої інформації про отримувача, оперують нею згідно процедур та виключно в інтересах отримувача.

    - Надавач послуг розробляє і викладає у письмовій формі процедуру зберігання та надання конфіденційної інформації про отримувача, з визначенням випадків, коли конфіденційність може бути порушена.

    - Члени мультидисциплінарної команди ознайомлені з правилами зберігання та надання конфіденційної інформації. Доступ до особистої інформації, яка стосується особи, має тільки мультидисциплінарна команда, сам отримувач (особа) та його рідні (з дозволу отримувача).

    - Отримувач (особа) послуги має доступ до всіх записів, які стосуються лікування та процесу надання послуги із соціального супроводу.

    3.6. Безпека

    Надавач послуги із соціального супроводу забезпечує перебування отримувача (особи) в безпечних умовах та захист від поганого поводження та зловживання в матеріальній, психологічній чи іншій сфері.

    - Усі приміщення, де здійснюється консультування, медичний огляд, видача лікарських засобів, забір біологічного матеріалу для інструментально-лабораторних досліджень відповідають встановленим санітарно-гігієнічним нормам і створюють атмосферу контакту.

    - Правила відбору та навчання персоналу забезпечують розуміння й адекватне ставлення членів мультидисциплінарної команди до отримувача (особи).

    - Отримувачу (особі) призначають та застосовують виключно апробовані медичні препарати, що пройшли апробацію і відповідають стандартам якості.

    - Медичний персонал, який входить до складу мультидисциплінарної команди, в своїй роботі керується відповідними номативно-законодавчими актами, наказами МОЗ України, методичними рекомендаціями, що регламентують надання медичної допомоги залежним від наркотичних речовин, ВІЛ-інфікованим та хворим на туберкульоз.

    4. Вимоги до персоналу

    4.1. Підбір персоналу

    В процесі надання соціальної послуги клієнтам з потрійним діагнозом втілюється мультидисциплінарний підхід, коли фахівці з різних галузей знань працюють скоординовано над наданням послуг одному й тому ж клієнтові і в такий спосіб забезпечують комплексність допомоги. Створюється мультидисциплінарна (багатопрофільна) команда. Кількісний склад команди визначається мінімальним стандартом якості надання соціальних послуг та штатним розкладом центру, служби, при яких вона створюється.

    Мультидисциплінарна команда повинна включати в себе:

    - сертифікованого лікаря-нарколога (або іншого лікаря, який пройшов спеціальну підготовку);

    - сертифікованого лікаря-інфекціоніста, який володіє навичками організації медичної допомоги та динамічного спостереження за ВІЛ-інфікованими і хворими на СНІД;

    - сертифікованого лікаря-фтизіатра, який співпрацює з Центром СНІД та обізнаний з особливостями перебігу туберкульозного процесу у ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД;

    - середній медичний персонал;

    - соціального працівника та психолога або консультанта з проблем хімічної залежності.

    До складу такої команди, якщо клієнти потребують інших послуг, можуть залучатися й інші фахівці, які пройшли спеціальну підготовку до певної форми роботи та мають відповідні документи про набуту спеціалізацію.

    4.2. Кваліфікація

    Соціальний супровід здійснюється соціальними працівниками, які мають відповідну фахову підготовку, необхідні знання та навички, і постійно підвищують свою кваліфікацію.

    До надання послуг залучаються фахівці (медичні працівники):

    - лікар (вища медична освіта, сертифікат спеціаліста, посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії);

    - соціальний працівник (бакалавр, магістр соціальної роботи);

    - психолог (бакалавр, спеціаліст);

    - медична сестра (середня спеціальна медична освіта, бакалавр).

    Відповідність спеціальним кваліфікаціям може засвідчуватись:

    дипломом державного зразка про освіту;

    сертифікатом, виданим вищими навчальними закладами, закладами післядипломної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації;

    посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю;

    свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників;

    трудовою книжкою.

    Персонал, який входить до складу мультидисциплінарної команди, проходить обов'язкову додаткову спеціальну підготовку для роботи з клієнтами з потрійним діагнозом.

    4.3. Навчання персоналу

    Члени мультидисциплінарної команди постійно підвищують кваліфікацію та проходять навчання відповідно до чинного законодавства.

    Надавач розробляє плани розвитку та навчання персоналу, що формується на підставі аналізу навчальних потреб кожного працівника.

    Весь персонал проходить навчання з техніки безпеки та охорони праці.

    Усі працівники проходять ознайомлювальне навчання на робочому місці з підтримкою наставника упродовж 2-х тижнів перед початком самостійної роботи.

    Усі працівники відвідують тематичні навчальні заходи.

    Спеціалісти проходять навчання на курсах підвищення кваліфікації 1 раз на 5 років.

    Записи про навчання працівників заносять до їхніх особових справ.

    4.4. Мультидисциплінарна команда

    Кожен з членів мультидисциплінарної команди виконує свою роль у наданні соціально-медичних послуг.

    Лікар-інфекціоніст

    оцінює стан пацієнта згідно з діагностичними критеріями МКХ-10 та приймає діагностичні рішення;

    відповідно до клінічних протоколів лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, методичних рекомендацій щодо лабораторного моніторингу за ВІЛ-інфекцією та антиретровірусною терапією, проводить відповідну діагностико-лікувальну роботу;

    контролює стан пацієнта, вносить необхідні корективи у фармакологічні та соціально-психологічні інтервенції. У разі потреби направляє пацієнта на консультації та для лікування в інші лікувально-профілактичні заклади.

    Лікар-фтизіатр

    оцінює стан пацієнта згідно з діагностичними критеріями МКХ-10 та приймає діагностичні рішення;

    відповідно до клінічних протоколів проводить діагностику, визначає вид надання допомоги (в умовах стаціонару/ амбулаторно), та визначає термін диспансерного спостереження;

    контролює стан пацієнта, вносить необхідні корективи у фармакологічні та соціально-психологічні інтервенції. У разі потреби організовує надання консультативної допомоги лікарями інших фахів.

    Лікар-нарколог

    оцінює стан пацієнта згідно з діагностичними критеріями МКХ-10 та приймає діагностичні рішення;

    визначає добову дозу препарату замісної терапії, керуючись відповідними методичними рекомендаціями, та корегує її в разі необхідності;

    контролює стан пацієнта, вносить необхідні корективи у фармакологічні та соціально-психологічні інтервенції. У разі потреби направляє пацієнта на консультації та для лікування в інші лікувально-профілактичні заклади;

    входить до складу комісії щодо доцільності призначення наркотичних лікарських засобів, лікарсько-консультативної комісії.

    Середній медичний персонал виконує свої професійні обов'язки у відповідності до посадових інструкцій з урахуванням специфіки лікувально-профілактичного закладу.

    Соціальний працівник

    проводить індивідуальне та групове консультування;

    здійснює соціальний супровід;

    надає допомогу у вирішенні соціальних проблем (оформлення документів, соціальної допомоги, пошук житла, працевлаштування тощо);

    координує роботу мультидисциплінарної команди (організація засідань, повідомлення та запрошення фахівців команди, веде протоколи засідань тощо);

    організовує індивідуальний супровід осіб, які мають функціональні обмеження і ускладнення в пересуванні;

    забезпечує необхідні юридичні послуги у відповідь на запит клієнта: організація консультацій юриста, надання необхідної правової інформації за запитом особи або його родини, роз'яснення законів щодо прав, пільг, допомога у складанні офіційних документів юридичного характеру (заяв, скарг, майнових документів тощо), допомога у нотаріальному засвідченні та відновленні втрачених документів;

    сприяє у проходженні сімейної терапії (у разі потреби);

    представляє інтереси особи в державних службах, веде переговори від імені особи з метою отримання необхідних послуг. У разі необхідності - запрошує юриста/адвоката для вирішення спірних питань чи представництва особи у суді;

    залучає волонтерів до індивідуального догляду, координує роботу волонтерів;

    організовує психологічну допомогу родичам, сприяє у створенні груп самодопомоги родичів;

    консультує осіб з потрійним діагнозом та їх родичів щодо безпеки сумісного проживання та догляду;

    проводить мотиваційне консультування щодо зменшення шкоди від вживання психоактивних речовин;

    консультує щодо формування прихильності до прийому призначеної терапії;

    організовує соціально-психологічну підтримку отримувача та його родичів: особисті зустрічі з ним та членами родини, спілкування, надає інформацію щодо ходу виконання індивідуального плану, організовує групи самодопомоги тощо;

    консультує членів родин щодо соціально-психологічних проблем.

    Психолог (консультант з проблем хімічної залежності)

    оцінює психологічний стан клієнта, разом із пацієнтом складає індивідуальну програму психосоціальної реабілітації;

    проводить індивідуальні та групові сесії психологічного консультування згідно з протоколом реабілітаційної програми;

    проводить психологічне консультування членів родини клієнта.

    4.5. Інструкції для персоналу

    В своїй роботі члени мультидисциплінарної команди керуються:

    посадовими інструкціями з визначеними посадовими обов'язками та кваліфікаційними вимогами;

    етичним кодексом працівника та неухильно його дотримуються;

    нормативними, законодавчими і правовими положеннями та актами, необхідними для виконання службових обов'язків;

    принципом дотримання конфіденційності інформації, що складає професійну таємницю.

    4.6. Залучення волонтерів

    З метою забезпечення якісної роботи та раціонального використання ресурсів суб'єктом, що надає соціальні послуги, залучаються волонтери, в тому числі із представників цільових груп.

    Волонтери, які залучаються до надання соціальних послуг, обов'язково проходять попередній відбір, співбесіду та спеціальне навчання для набуття теоретичних знань і практичних навичок роботи з клієнтами.

    Волонтери, які надають соціально-медичні послуги, щодня обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки.

    5. Вимоги до приміщення, обладнання

    Приміщення, де надаються послуги із соціального супроводу, має бути доступним для осіб з функціональними обмеженнями і обладнані з урахуванням забезпечення комфорту та зручності. Розміри та інші показники усіх приміщень відповідають санітарним вимогам та правилам безпеки.

    Приміщення повинні бути забезпечені усіма засобами комунально-побутового обслуговування та телефонним зв'язком, а також захищені від наявності факторів, що негативно впливають на стан здоров'я отримувачів послуг та персоналу: підвищена загазованість, запиленість, шум, вібрація тощо.

    У приміщенні дотримується оптимальний рівень температури та вологості.

    Приміщення обладнується бактерицидними лампами.

    Приміщення для проведення групової роботи та психотерапії повинні бути непрохідними, звукоізольованими та світлими.

    Приміщення для надання медичних послуг мають відповідати санітарно-гігієнічним вимогам та розміщені у відповідних лікувально-профілактичних установах.

    Обладнання, що може знаходитись у надавачів послуг із соціального супроводу призначене для осіб з функціональними обмеженнями (милиці, ходунки, інвалідні візки тощо).

    6. Управління процесом надання послуг

    6.1. Записи, документація

    Члени (фахівці) мультидисциплінарної команди ведуть упорядковану документацію, що вимагається стандартами і нормативними документами та вчасно здійснюють професійні записи.

    Надавач та лікувально-профілактичні заклади розробляють процедури та інструкції ведення, зберігання, реєстрації та користування документацією.

    На кожного отримувача в обов'язковому порядку ведеться індивідуальна документація, яка включає: карту соціального супроводу клієнта з потрійним діагнозом (додаток 2), індивідуальний план соціально-психологічного та медичного супроводу клієнта з потрійним діагнозом (додаток 3) - ця документація ведеться та зберігається у надавача; а також медична документація у лікувально-профілактичних закладах відповідно до наказів МОЗ України.

    Окрім обов'язкової документації соціальний працівник веде професійні записи.

    До професійних записів соціального працівника належать: щоденникові записи, графіки зустрічей з отримувачем та його родиною, звіти про виконану роботу, протоколи засідань членів мультидисциплінарної команди, план роботи з волонтерами, журнал проведення сесій групової роботи та консультацій тощо. Один соціальний працівник здійснює соціальний супровід не більше 20 осіб.

    Професійні записи є частиною індивідуальної документації отримувача і можуть бути використані для моніторингу та оцінки якості надання послуг.

    Отримувач має доступ до записів та інформації стосовно себе, що ведеться соціальним працівником, психологом, медичними працівниками.

    6.2. Скарги та подяки

    Надавачем має бути встановлена процедура розгляду скарг та подяк.

    Процедура оскарження має відповідати особливостям потреб та стану отримувача послуг.

    Надавач (керівництво) впродовж 30 днів після надавання скарги чи в коротший термін, якщо дозволяють обставини, повинно розглянути скаргу, запланувати заходи (у разі необхідності) з усунення причин порушень та поінформувати подавача скарги про вжиті заходи.

    Відповідальний працівник надає, у разі вимоги, у друкованому вигляді інформацію про процедури оскарження кожному отримувачу послуг чи особі, яка діє від його імені.

    Надавач (керівництво) призначає відповідального працівника, який має фіксувати факти звернень зі скаргами та подяками. Надавати на вимогу контролюючих органів звіт про скарги та дії, якими на них відреагували.

    6.3. Моніторинг та контроль якості

    Надавач послуги із соціального супроводу осіб з потрійним діагнозом здійснює регулярний моніторинг якості надання послуг, до якого залучають отримувачів.

    Двічі на рік (перше та друге півріччя) проводиться процедура самоаналізу управління з питань якості для перегляду та корекції завдань та методів.

    До самоаналізу, контролю та планування залучаються усі працівники, отримувачі послуг та їхні представники.

    Для самооцінки та аналізу якості застосовують наступні критерії: надання послуг у повному обсязі відповідно до вимог державних соціальних стандартів (потребує розроблення), ступінь залучення отримувача до активного життя, ступінь покращення емоційного, психологічного стану, рівень використання волонтерської допомоги, ведення записів, рівень емоційного стану персоналу.

    Застосування опитування отримувачів та їхніх родичів для оцінювання якості; їхня оцінка є пріоритетною для загального висновку щодо якості послуг служби.

    Результати оцінки якості послуг оприлюднюються та робляться доступними для отримувачів, їхніх рідних та інших зацікавлених сторін.

    Отримувачів повідомляють про проведення зовнішніх перевірок та забезпечують доступ до інспекторів.

    6.4. Партнерство

    Надання послуг, визначених даним Стандартом, забезпечується на основі угод про співробітництво між організаціями - представниками різних рівнів влади, органів місцевого самоврядування (обласних, міських) та секторів, залучених до вирішення проблеми залежності від наркотичних речовин, проблеми ВІЛ/СНІД, проблеми туберкульозу, спільними наказами.

    6.5. Інформування

    Суб'єкти, що надають послуги, визначені Стандартом, інформують громаду, партнерів, отримувачів послуг про здійснювану роботу, її результати, забезпечують моніторинг процесу допомоги особам, які отримують послуги. З метою інформування готуються відповідні звіти, прес-конференції тощо.

    Інформування отримувачів послуг.

    Фахівці, які здійснюють догляд, надають отримувачам правдиву, тактовну інформацію у зрозумілій та доступній формі. Отримувачі можуть дізнатись про мету та зміст догляду, комплексної допомоги, про свій стан та особливості запропонованих послуг.

    Результат: отримувачу забезпечено право отримати правдиву інформацію про прогнози, наслідки лікування, особливості застосування препаратів, самі препарати.

    1. Інформація про можливості отримання послуг та мету догляду розміщується в місцях, до яких мають доступ отримувачі послуг, потенційні отримувачі, громадськість (медичні заклади, поліклініки, фельдшерсько-акушерські пункти, управління соціального захисту, інтернет-видання тощо). Вся друкована інформація для громадськості повинна містити точну адресу, контактні телефони, перелік послуг та можливі форми їх надання.

    2. Усна інформація про зміст, обсяг, умови отримання послуг, відповідальність надавача послуг надається клієнтам перед підписанням договору.

    3. Фахівці відверто та правдиво обговорюють наслідки та перспективи захворювання з рідними та тими отримувачами, які готові та бажають обговорювати ці питання.

    4. Подавати інформацію про захворювання персонал повинен правдиво, тактовно, враховуючи індивідуальні особливості клієнта, щоб пом'якшити стрес, та в обсязі, якого вимагає отримувач або його рідні.

    5. У закладах, які надають допомогу, збирається інформація щодо прогресивних методів лікування, альтернативних можливостях вибору допомоги та догляду.


  • ПРОЕКТ

    Стандарт надання соціальних послуг хворим на
    поєднані захворювання туберкульоз та ВІЛ-інфекцію

    ВСТУП

    Цей стандарт розроблено з метою забезпечення кращої якості життя людям з ТБ/ВІЛ ко-інфекцією, удосконалення системи їх соціального захисту шляхом надання якісних соціальних послуг, підвищення їх ефективності, наближення до потреб людей з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ та посилення адресності.

    Стандарт ТБ-скринінгу, діагностики, процедури перенаправлення і підтримки лікування людей з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ (далі - Стандарт) ґрунтується на принципах:

    - адресності та індивідуального підходу;

    - доступності та відкритості;

    - добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;

    - гуманності;

    - комплексності;

    - забезпечення конфіденційності суб'єктами, які надають послуги, відповідальності за дотримання етичних і правових норм;

    - максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, які надають соціальні послуги;

    - законності;

    - соціальної справедливості.

    Стандарт орієнтований на задоволення потреб людей з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ.

    На сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз та концентрованою епідемію ВІЛ/СНІДу. Однак, при досить високому загальному рівні захворюваності на туберкульоз у 2007 році (79,8 на 100 тис. населення) і значній поширеності ВІЛ-інфекції (176,2 на 100 тис. населення) в Україні реєструється відносно низький рівень ко-інфекції ТБ/ВІЛ — 5,0 на 100 тис. населення (Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2006-2007рр, збірник МОЗ України та аналітично - статистичний довідник за 1997-2007 роки МОЗ України). Причиною цього може бути недовиявлення поєднаного захворювання, а відтак, невчасно проведений комплекс медичних та протиепідемічних заходів, спрямованих на утримання епідемічної ситуації під контролем. Протягом 2007 року уперше діагноз легеневого туберкульозу встановлено 955 інфікованим ВІЛ та 1810 хворим на СНІД; позалегеневого туберкульозу—240 інфікованим ВІЛ та 516 хворим на СНІД. Загалом під наглядом станом на 01.01.08 перебуває 4324 ВІЛ-інфікованих пацієнта з легеневим туберкульозом, та 923 ВІЛ-інфіковані особи з позалегеневими його формами (ВІЛ-інфекція в Україні, Інформаційний бюлетень, №29, 2008).

    Захворюваність на туберкульоз залишається нестабільною у зв'язку з високим відсотком переривань лікування серед хворих на туберкульоз (8,3% до 14,3% (індикаторний показник - 5%). Вони постійно поповнюють резервуар туберкульозної інфекції серед населення, що є серйозною загрозою для ВІЛ-інфікованих осіб. Вірус імунодефіциту людини є фактором ризику, що сприяє активації прихованої туберкульозної інфекції. Ризик розвитку туберкульозу у ВІЛ-негативних осіб, інфікованих збудником туберкульозу, становить 5-10% протягом усього життя, тоді як у ВІЛ-позитивних осіб - 10% на рік.

    Поглиблення проблеми поєднання таких двох соціально небезпечних захворювань, як туберкульоз та ВІЛ-інфекція, на сучасному етапі визначило боротьбу з ними, як важливий компонент контролю за станом епідемій у світі та країні, суттєву складову комплексної медичної допомоги хворим, їх догляду та підтримки.

    Вагомість вказаного підкреслено в Цілях розвитку тисячоліття, які Україна на міжнародному рівні зобов'язалась досягти шляхом виконання завдань Декларації про відданість справі боротьби з ВІЛ/СНІДом, та висвітлено у двох державних цільових програмах, метою яких є стабілізація та позитивні зрушення в епідемічній ситуації з ВІЛ-інфекції та туберкульозу.

    Незважаючи на те, що принципи контролю над туберкульозом у ВІЛ-інфікованих лишаються такими ж як і у ВІЛ-негативних пацієнтів, ВООЗ прогнозує збільшення кількості випадків туберкульозу в країнах з високим рівнем поширеності ВІЛ-інфекції внаслідок впливу факторів, які сприяють зростанню рівня поєднаного інфікування населення на туберкульоз та ВІЛ. До таких факторів віднесені:

    - низький відсоток охоплення ТБ-скринінгом ВІЛ-інфікованих осіб;

    - гіпердіагностика туберкульозу легень з негативним мазком (через діагностичні труднощі);

    - гіподіагностика туберкульозу з позитивним мазком через завантаженість лабораторій;

    - недосконале контрольоване лікування;

    - низький показник виліковування;

    - високий показник смертності під час лікування;

    - висока частота переривання лікування ;

    - висока частота рецидивів туберкульозу;

    - високий ризик передачі резистентних форм туберкульозу серед ВІЛ-інфікованих в умовах протитуберкульозних закладів.

    Особливості поєднаної патології:

    1. Поєднана патологія реєструється з першого року епідемії ВІЛ - інфекції.

    2. Поєднана патологія реєструється переважно у споживачів ін'єкційних наркотиків - 85,6%.

    3. Перебування у місцях позбавлення волі пов'язане з високим ризиком інфікування туберкульозом ВІЛ-позитивних осіб - 45,4% осіб з поєднаною патологією перебували в ув'язненні.

    4. Деструктивні процеси, які важко піддаються лікуванню реєструються у більшості хворих на поєднану патологію (у 62,5% осіб після проведеного лікування закриття деструкцій не досягнено).

    5. Серед осіб з поєднаною патологією спостерігається висока летальність - 41,2%.

    У структурі хворих на туберкульоз та ВІЛ-інфікованих переважають соціально незахищені особи, що зумовлює необхідність надання соціальної підтримки даній категорії населення.

    Розділ 1. Загальні положення.

    1.1. Мета послуг:

    Покращення якості життя людей з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ шляхом удосконалення системи їх соціального захисту через створення системи якісних соціальних послуг, посилення адресності, підвищення ефективності та наближення до потреб людей з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ.

    1.2. Цільові групи:

    - ВІЛ-позитивні дорослі

    - Дорослі люди з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ

    - Близьке оточення людей з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ

    1.3. Сфера застосування та установи, які надають соціальні послуги:

    Об'єктом стандартизації є соціальні послуги з супроводу, що надаються дорослим людям з ВІЛ-інфекцією, з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ та їх близькому оточенню. На підставі зазначеного стандарту визначається гарантований перелік, зміст та якість послуг, що надаються в ході соціального супроводу вищезазначених категорій осіб. Стандарт застосовується у процесі державного регулювання надання соціальних послуг.

    Дотримання Стандарту є обов'язковим для усіх державних, комунальних, недержавних закладів та закладів інших форм власності і фізичних осіб (суб'єкти підприємницької діяльності), що організують та надають послуги, а саме:

    - Установи та заклади державного сектору, що знаходяться у державній власності, управління яких здійснюється центральними органами виконавчої влади;

    - організації комунального сектору, що знаходяться у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування, до яких належать установи та заклади комунальної власності;

    - організації недержавного сектору, до яких належать громадські, благодійні, релігійні та комерційні організації;

    - фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг.

     

    1.4. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

    У даному стандарті реалізована наступна законодавча база:

    - Закон України від 12.12.1991р №1972-ХІІ „Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення";

    - Закон України від 06.04.2000р №1645-ІІІ „Про захист населення від інфекційних хвороб";

    - Закон України від 05.07.2001р №2586 - ІІІ "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз";

    - Закон України від 05.10.2000р №2017 „Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії";

    - Закон України від 19.06.2003р №966-IV „Про соціальні послуги";

    - Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.1993р №46-93 „Про стандартизацію і сертифікацію";

    - Постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2004р №264 „Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекцій, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки";

    - Постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.2007р №648-V "Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках";

    - Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.04.2007р N 178-р "Про схвалення Концепції реформування соціальних послуг";

    - Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.05.2008р N 728-р "Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільової програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки";

    - Державний класифікатор соціальних стандартів і нормативів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002р;

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.12.2002р №507 „Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.08.2005р №415, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2005 №1404/11684 „Про вдосконалення добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію";

    - спільний наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерства охорони здоров'я України від 17.11.2006р №3925/760 „Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді із закладами охорони здоров'я щодо різних аспектів профілактики ВІЛ/СНІДу";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 06.09.2006р №597 „Про затвердження методичних рекомендацій „Діагностика позалегеневого туберкульозу у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 27.06.2006р №422/40 „Про затвердження Посібника з питань боротьби з туберкульозом на основі міжнародних стандартів з контролю за туберкульозом";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.2006р №385 „Про затвердження Інструкцій щодо надання допомоги хворим на туберкульоз";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.06.2006р №384 „Про затвердження Протоколу надання медичної допомоги хворим на туберкульоз";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 24.05.2006р №318 „Про затвердження Протоколу по впровадженню ДОТС-стратегій в Україні";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 15.11.2005р №610 „Про впровадження в Україні адаптованої ДОТС-стратегії";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 06.07.2006р №446 „Про затвердження Інструкції з впровадження порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу) у протитуберкульозних, дерматовенерологічних та наркологічних закладах охорони здоров'я";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 05.04.2006р №198 „Про затвердження Інструкції про проведення туберкулінодіагностики у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 28.05.08 № 276 "Про затвердження клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на поєднані захворювання - туберкульоз та ВІЛ-інфекцію";

    - наказ Міністерства охорони здоров'я України від 24.02.2007р № 92 „ Про затвердження Критеріїв (умов) державної акредитації лікувально-профілактичних закладів";

    - Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту від 09.09.2005р №1965;

    ГЛОСАРІЙ

    АРТ - антиретровірусна терапія

    ВІЛ - вірус імунодефіциту людини

    ВІЛ - негативний - відсутність антитіл до ВІЛ

    ВІЛ - позитивний - наявність антитіл до ВІЛ

    ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я

    ІПСШ - інфекції, що передаються статевим шляхом

    ЛЖВ - люди, що живуть з ВІЛ/СНІДом

    СНІД - синдром набутого імунодефіциту

    ТБ - туберкульоз

    ТБ/ВІЛ ко-інфекція - поєднана інфекція ТБ і ВІЛ

    ТБ-скринінг - комплекс діагностичних заходів по виявленню туберкульозу

    2. Вимоги до змісту та процесу надання послуги

    2.1. Гарантований перелік послуг для осіб

    з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ

    Соціальні послуги мають передбачати допомогу та всебічну підтримку осіб, які опинилися в важкій життєвій ситуації та мають ТБ/ВІЛ ко-інфекцію. Послуги із соціального супроводу складаються з таких основних видів:

    - Соціально-побутові;

    - Соціально-медичні;

    - психологічні;

    - соціально-економічні;

    - юридичні;

    - інформаційні;

    - перенаправлення (переадресація) до державних та недержавних організацій.

    2.2. Умови початку та закінчення надання послуги,

    термін надання послуги

    Згідно з чинним українським законодавством і практичної діяльності багатьох соціальних служб та медико-соціальних служб, соціальний супровід передбачає регулярну роботу, спрямовану на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу з метою подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу клієнтів.

    В рамках даного стандарту маються на увазі життєві труднощі, з якими стикаються клієнти, зумовлені ВІЛ-статусом та поєднаним захворюванням - туберкульоз та ВІЛ-інфекція.

    Умовами початку надання соціальної послуги, є звернення клієнта (усне або письмове) або згода на отримання послуги. При прийнятті рішення про отримання клієнтом соціальних послуг повинні враховуватись інтереси клієнта, стан його здоров'я (діагноз ВІЛ-інфекції та туберкульозу, встановлений або уточнений згідно МКХ-10), складне життєве становище, в якому опинився клієнт, короткочасність або довгостроковість потреби в послугах, матеріальне становище клієнта та інші об'єктивні фактори.

    Весь комплекс послуг надається в стаціонарних, напів-стаціонарних, комплексних закладах, та/або вдома у клієнта.

    Надання послуги із соціального супроводу може бути припинене у разі:

    - відмови отримувача від послуг;

    - задоволення потреб клієнта у повному обсязі;

    - систематичного самовільного припинення лікування або виписки із лікарняного стаціонарного закладу за систематичне порушення режиму лікування;

    - зміни клієнтом місця мешкання без повідомлення співробітників організації, що надає послуги;

    - смерті клієнта.

    Термін надання послуги визначається індивідуально для кожної особи та фіксується в індивідуальному плані. За необхідністю, в разі погодження двох сторін, термін надання послуги може переглядатись.

    2.3. Зміст послуг

    Зміст послуги в рамках даного стандарту - це сукупність інструментів та напрямів діяльності суб'єктів соціальної роботи, що використовуються для розв'язання соціальних проблем отримувача (особи), зумовлених ВІЛ-статусом та поєднаним захворюванням (туберкульоз та ВІЛ), зокрема шляхом формування у клієнта активної позиції та вміння самостійно долати складні життєві обставини.

    2.3.1. Види послуг:

    Соціально - побутові:

    Ці послуги надаються соціальними працівниками, робітниками, волонтерами, державних та недержавних установ, які спрямовують свою діяльність на забезпечення клієнтів:

    - продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням (послуга надається в ході формування у клієнтів прихильності до лікування, в об'ємах, залежно від бюджету організації, закладу чи установи, що надає послуги, рішення про доцільність послуги приймає соціальний працівник),

    - транспортними послугами (послуга надається в ході формування у клієнтів прихильності до лікування, у разі, якщо клієнт потребує медичної чи соціальної послуги, що надається у відповідних закладах і установах, та має функціональні обмеження і ускладнення в пересуванні; послуга надається в об'ємах, залежно від бюджету організації, закладу чи установи, що надає послуги, рішення про доцільність послуги приймає соціальний працівник);

    - допомогою в догляді за дітьми, іншими непрацездатними або тяжко хворими членами родини клієнта (послуга надається в ході формування у клієнтів прихильності до лікування, у разі, якщо клієнт потребує медичної чи соціальної послуги, що надається у відповідних закладах і установах, та не може відлучитися, залишивши без догляду вище згаданих членів родини; послуга надається в об'ємах, залежно від бюджету організації, закладу чи установи, що надає послуги, рішення про доцільність послуги приймає соціальний працівник);

    - сприянням в організації ритуальних послуг у разі потреби;

    Очікуваний результат дотримання показника Стандарту оцінюється тим, чи сприяло надання послуги формуванню у клієнта прихильності до лікування.

    Соціально - медичні

    Ці послуги надаються соціальними працівниками/робітниками (в залежності від змісту послуги), які пройшли курс/тренінг навчання з питань надання соціальних послуг у сфері ВІЛ та ко-інфекції ТБ/ВІЛ в державному навчальному закладі, і включають в себе забезпечення доступу клієнтів до медичних послуг, мотивування клієнта до обстежень та лікування з наданням попередньої та подальшої консультативної допомоги, а саме:

    - надання консультування щодо можливих проблем зі здоров'ям у випадку наявності у клієнта ВІЛ або ко-інфекції ТБ/ВІЛ та шляхів їх уникнення чи вирішення;

    - формування та підтримка прихильності до АРТ у клієнтів;

    - формування та підтримка прихильності до вживання протитуберкульозних препаратів, проходження повного курсу лікування;

    - супровід пацієнта при його перенаправленні або переведенні до інших медичних закладів, програм реабілітації або зниження шкоди;

    - забезпечення своєчасності та регулярності відвідання клієнтом медичних закладів для здійснення диспансерного спостереження.

    Очікуваний результат дотримання показника Стандарту оцінюється тим, чи надано було клієнту необхідну інформацію щодо його здоров'я в контексті ВІЛ та ко-інфекції ТБ/ВІЛ, чи сформована у клієнта прихильність до лікування, чи було забезпечено діагностику, наскільки доступним для клієнта було лікування.

    Психологічні:

    Ці послуги надаються психологами або соціальними працівниками і включають в себе роботу з клієнтом, спрямовану на подолання психологічних проблем, зумовлених ВІЛ-статусом та поєднаним захворюванням (туберкульоз та ВІЛ), а саме:

    - психологічне консультування, що включає в себе психологічну діагностику випадку на етапі складання індивідуального плану супроводу, та в подальшому поточне консультування - 1 раз на місяць;

    - екстрена психологічна допомога;

    - надання психологічної допомоги, в тому числі бесіди, вислуховування, підтримка і т.д.;

    Очікуваний результат дотримання показника Стандарту оцінюється тим, чи було проведено психологічну діагностику, та чи отримав клієнт психологічну допомогу під час проходження лікування.

    Соціально - економічні :

    Ці послуги надаються соціальними працівниками і включають в себе вивчення матеріальних потреб клієнта, та пошук додаткових ресурсів у громаді для покращення якості життя клієнта, а саме:

    - сприяння в отриманні належних пільг, допомоги та інших виплат, пов'язаних зі статусом клієнта щодо ВІЛ-інфекціїї та ко-інфекції ТБ/ВІЛ;

    - мотивування та сприяння в працевлаштуванні.

    Очікуваний результат дотримання показника стандарту оцінюється тим, чи отримав клієнт пільги та грошову допомогу, на яку він має право, та чи було проведено заходи щодо працевлаштування клієнта, якщо він виявив у цьому потребу.

    Юридичні:

    Ці послуги надаються юристами, адвокатами чи соціальними працівниками, і включають в себе:

    - консультування з питань, пов'язаних з правом громадян на отримання соціальних послуг в державних, муніципальних та недержавних установах;

    - надання допомоги в підготовці та поданні скарг на діяння або бездіяльність закладів, служб або їх робітників, які порушують права клієнтів у зв'зку з їх ВІЛ-позитивним статусом;

    - надання допомоги у питаннях, пов'язаних з пенсійним забезпеченням;

    - консультування з соціально-правових питань (цивільне, житлове, сімейне, трудове, адміністративне, кримінальне, конституційне право);

    - надання юридичної допомоги в оформленні документів для працевлаштування, отримання паспорту та інших документів, що мають юридичне значення.

    Очікуваний результат дотримання показника стандарту оцінюється тим, чи надано було клієнту необхідну інформацію для захисту його прав та отримав він допомогу у оформленні документів, необхідних для задоволення цих прав.

    Інформаційні:

    Надання інформаційно - просвітницьких матеріалів:

    Дана послуга надається соціальним працівником/робітником, волонтером і включає в себе розповсюдження серед клієнтів тематичних інформаційно-просвітницьких друкованих матеріалів (листівки, буклети, брошури, тощо).

    Інформаційно-просвітницькі матеріали повинні відповідати таким критеріям якості:

    - використання офіційних статистичних даних або посилання на дослідження, в ході яких були отримані данні;

    - відповідність інформації медичного характеру змісту клінічних протоколів або кращих світових практик, рекомендованих ВООЗ.

    Інформаційне консультування:

    Дана послуга надається соціальним працівником, лікарем-фтизіатром, інфекціоністом, або іншим спеціалістом і включає в себе регулярне консультування клієнтів з питань туберкульозу, ВІЛ/СНІДу, ІПСШ, АРВ терапії, та надання інформації про установи та організації, які займаються даною проблемою.

    Інформація стосовно проблем клієнта, повинна надаватися у повному обсязі, своєчасно, бути зрозумілою та доступною для клієнта.

    Очікуваний результат дотримання показника стандарту - це задоволення інформаційних потреб і поінформованість клієнта.

    Перенаправлення (переадресація):

    Ця послуга надається психологом, соціальним, медичним працівником, або волонтером і включає в себе направлення клієнта до відповідного спеціаліста даної установи, яка надає необхідні клієнту медичні або соціально-психологічні послуги. У тих випадках, коли послуга за запитом клієнта не надається даним суб'єктом надання послуги, здійснюється його перенаправлення до партнерських державних або недержавних організацій та спеціалістів відповідного профілю з метою вирішення нагальної проблеми клієнта.

    Очікуваний результат дотримання показника стандарту - задоволення запитів клієнтів за місцем перенаправлення (переадресація).

    Критерії та індикатори, за якими оцінюється дотримання стандарту:

    - Досягнення результатів індивідуального плану супроводу;

    - Співвідношення кількості клієнтів з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ, які пройшли повний курс лікування, до загального числа клієнтів організації, з діагнозом ко-інфекція ТБ/ВІЛ.

    - Кількість клієнтів, яким надаються послуги;

    - Кількість клієнтів, які пройшли курс лікування;

    - Чи надається клієнту весь спектр можливих послуг.

    2.3.2. Методи надання соціальних послуг.

    При наданні соціальних послуг використовується кілька найбільш ефективних та розповсюджених методів роботи - індивідуальні, групові та методи роботи у громаді.

    Індивідуальні методи:

    - соціальний патронаж передбачає відвідування отримувача послуг (особи) із діагностичною (вивчення умов проживання, аналіз проблем та потреб), контрольною (оцінка становища, моніторинг результатів соціального супроводу) чи адаптивно-реабілітаційною (надання відповідної соціальної послуги) метою. Патронаж може бути одноразовим або регулярним, в залежності від обраної схеми роботи з конкретною особою;

    - соціальний супровід передбачає систематичне спостереження за особою, яка отримує соціальні послуги;

    - втручання проводиться як із особою індивідуально, так і з усіма представниками її близького оточення з профілактичною, освітньою, психолого-педагогічною метою;

    - консультування проводиться з психологічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних, інформаційних та інших проблем. Основні види консультування: індивідуальне та групове, одноразове та багаторазове, консультування за направленням інших фахівців або за особистим зверненням особи, очне та дистанційне (консультування по телефону, через Інтернет, тощо).

    Групові методи:

    - тренінги, основною метою яких є формування навичок у клієнтів щодо шляхів та можливостей вирішення конкретних проблем, навчання продуктивному спілкуванню, вирішенню конфліктів, налагодженню взаємодії, подоланню психологічної кризи, плануванню майбутнього тощо. Залежно від мети, до участі в тренінгу можуть залучатися представники близького оточення особи;

    - групове обговорення конкретних проблем з метою їх вирішення, до якого можуть залучатися усі суб'єкти, яких вони стосуються.

    Методи роботи в громаді:

    - групи взаємодопомоги: основними формами роботи таких груп мають бути регулярні зустрічі з метою взаємодопомоги, спілкування за допомогою телефонного зв'язку, різноманітні спільні заходи, навчальні та оздоровчі заняття тощо;

    - розширення участі особи у громадському житті за допомогою формування та розвитку соціальних зв'язків особи з оточуючими, їх активного залучення до отримування різних послуг, розширення соціального простору особи;

    - розробка соціальної реклами та проведення інформаційно-консультативних кампаній щодо покращення життя клієнтів.

    3. Вимоги до роботи з клієнтами.

    Залучення клієнтів проводиться за їх добровільною згодою шляхом направлення з будь-яких закладів та установ та їх індивідуальним зверненням до суб'єктів, що надають соціальні послуги.

    3.1. Алгоритм надання послуг складається з наступних етапів:

    1. Інформування клієнта про послуги

    Суб'єкти, що надають послуги, визначені даним стандартом, інформують отримувачів послуг про здійснювану роботу при першому контакті з клієнтом, а також за умов необхідності.

    Інформація про послуги в обов'язковому порядку містить:

    - найменування надавача послуг та місцезнаходження суб'єкта;

    - перелік основних послуг, що надаються суб'єктом;

    - характеристика послуг, сфера і терміни їх надання;

    - графік надання послуг/роботи суб'єкта-надавача послуг;

    - правила й умови ефективного і безпечного надання послуг;

    - умови реєстрації отримувача послуг;

    - гарантійні зобов'язання суб'єкта-надавача послуг;

    - необхідність оцінювання якості послуги зі сторони отримувача послуг;

    - обов'язки та відповідальність клієнта.

    Перелік послуг, які отримує клієнт у суб'єкта-надавача послуг базується на потребах клієнта.

    2. Оцінювання потреб клієнта.

    З метою планування соціального супроводу, соціальний працівник при зверненні здійснює первинне консультування та оцінювання потреб клієнта. На процес оцінювання соціальному працівнику виділяється 5 робочих годин. Термін проведення оцінювання складає не більше одного тижня, за умови активної участі клієнта в процесі оцінювання.

    З метою забезпечення процесу переадресації та принципу комплексності в ході надання послуг зі слів клієнта соціальним працівником заповнюється Карта соціального супроводу, що відображає різні аспекти життєвої ситуації клієнта та може передаватися, за згоди клієнта, під час його переадресації до іншої організації чи установи (див. Додаток 1).

    До збору інформації при оцінюванні застосовують: інтерв'ю з отримувачем послуг, інтерв'ю з представниками близького оточення за згоди клієнта.

    Результати первинного оцінювання використовуються при складанні індивідуального плану соціального супроводу та укладання контракту про надання послуг.

    3. Складання індивідуального плану соціального супроводу клієнта.

    Індивідуальний план соціального супроводу формується з урахуванням проблем, потреб, переваг та обмежень. Враховується фінансове становище, місце проживання, фізичний і психічний стан, практичні навички самостійного життя, зайнятість особи тощо.

    - Індивідуальний план складається соціальним працівником (мультидисциплінарною командою) після первинного анкетування та оцінки потреб клієнта, за участю клієнта, викладається у зрозумілій для нього формі, узгоджується та підписується клієнтом, або його представником, та соціальним працівником.

    - Відповідно до результатів оцінювання соціальним працівником встановлюються цілі та завданнях роботи з клієнтом, розробляються заходи індивідуального плану,

    - Індивідуальний план переглядається персоналом у термін індивідуальний для кожного клієнта, але не рідше одного разу на місяць. До індивідуального плану вносяться зміни, що відображають поточний стан клієнта, та досягнення у вирішенні поставлених завдань.

    - Індивідуальний план складається у двох примірниках; один примірник видається клієнту, інший зберігається у соціального працівника. (Типовий зміст індивідуального плану соціального супроводу див. в Додатку 2).

    4. Контракт

    Умови та обсяг надання допомоги, права та обов'язки надавача та отримувача послуг викладаються в Контракті, який підписується обома сторонами (Див. Додаток 3).

    Контракт укладається відповідно до складеного індивідуального плану соціального супроводу протягом семи днів після проведення первинного анкетування з отримувачем послуг та згоді на надання послуг.

    Контракт визначає:

    - обсяг та зміст послуг, що будуть надані;

    - умови надання/отримання послуг;

    - місце надання послуг;

    - відповідальність надавача послуг за дотримання анонімності та конфіденційності щодо відомостей про клієнта;

    - відповідальність, обов'язки та права отримувача послуг;

    - мінімальну частоту зустрічей з соціальним працівником;

    - процедури подання скарг отримувачем на дії працівника;

    - контакти сторін.

    Контракт складається та підписується у двох примірниках, один з яких надається отримувачу, другий залишається у надавача послуг. Перед підписанням Контракту соціальний працівник обговорює положення даного контракту з отримувачем послуг, в разі необхідності надає пояснення для повного розуміння та узгодження.

    Виконання контракту передбачає надання послуг, в ході якого проводиться спільна діяльність особи, рідних і близьких та членів мультидисциплінарної команди щодо покращення якості життя отримувача послуг.

    5. Оцінювання результатів надання послуг.

    Протягом надання послуг проводиться поточне оцінювання результатів виконання індивідуального плану, за необхідністю, внесення змін відповідно до виникаючих потреб.

    6. Аналіз результатів та припинення соціального супроводу

    По закінченню терміну дії індивідуального плану за умови виконання зазначених у плані заходів проводиться остаточний аналіз результатів.

    Конфіденційність

    Особиста інформація про отримувача (клієнта) є конфіденційною, не виноситься за межі мультидисциплінарної команди і може бути надана третій стороні лише з його дозволу.

    7. Персонал, кадрове забезпечення

    7.1. Підбір персоналу

    В процесі надання соціальної послуги клієнтам з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ втілюється командний мультидисциплінарний підхід, коли фахівці з різних галузей знань працюють скоординовано над наданням комплексу послуг (правових, економічних, психологічних, медичних, реабілітаційних) одному й тому ж клієнтові, який перебуває у складних життєвих обставинах та потребує сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення його життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя та/або підвищення якості життя. Створюється мультидисциплінарна (багатопрофільна) команда, яка забезпечує комплексність допомоги. Кількісний склад команди визначається мінімальним стандартом якості надання соціальних послуг та штатним розкладом закладів, при яких вона створюється.

    7.2. Склад мультидисциплінарної команди

    - Соціальний працівник

    - Соціальний робітник;

    - Лікар - інфекціоніст;

    - Лікар - фтизіатр;

    - Фельдшер/Медична сестра/Патронажна медична сестра;

    За потреби та за наявності відповідних фахівців, до складу МДК можуть входити:

    - Психолог;

    - Юрист;

    - Волонтери.

    До складу такої команди, якщо клієнти потребують інших послуг, можуть залучатися також лікарі іншого профілю: наркологи, дерматовенерологи, психіатри (за показаннями) та немедичні працівники, які пройшли спеціальну підготовку до певної форми роботи та мають відповідні документи про набуту спеціалізацію.

    7.3. Кваліфікаційні вимоги

    Відповідність спеціальним кваліфікаціям може засвідчуватись:

    - дипломом державного зразка про освіту;

    - сертифікатом, виданим вищими навчальними закладами, закладами післядипломної освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації;

    - посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю;

    - свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників;

    - трудовою книжкою.

    Соціальний супровід здійснюється соціальними працівниками - професійно підготовленими фахівцями, що мають необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи (бакалавр, магістр соціальної роботи). В ході соціального супроводу частину послуг, що не потребують спеціальної кваліфікації, відповідно до даного Стандарту, може надавати соціальний робітник - особа без відповідної освітньої кваліфікації, але яка пройшла інструктаж та/або короткотермінові курси, екзаменацію соціальним працівником організації-надавача послуг.

    Медичну допомогу, що включає обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур, здійснюють лікарі (вища медична освіта, сертифікат спеціаліста, посвідчення про наявність кваліфікаційної категорії) та середній медичний персонал (середня спеціальна медична освіта, бакалавр).

    Психологічну - психолог - молодший спеціаліст (студент 4-го курсу), бакалавр, спеціаліст, магістр психології.

    Юридичну - юрист - фахівець з вищою юридичною освітою в галузі права.

    Волонтери - фізичні особи без кваліфікації, які пройшли інструктаж та/або короткотермінові курси й екзаменацію соціальним працівником організації, що надає послуги, або кваліфіковані фахівці, що надають фахову допомогу відповідно до даного стандарту на безоплатній основі.

    7.4. Навчання персоналу

    Медичні працівники (у тому числі ті, що працюють на волонтерських засадах) (лікарі, медичні сестри, фельдшери) проходять підвищення кваліфікації у встановленому законодавством порядку.

    Соціальні працівники (у тому числі ті, що працюють на волонтерських засадах) проходять навчання на сертифікованих курсах та/або в ході стажування, та/або підвищують кваліфікацію за програмою 72 год. не менш одного разу на два роки.

    Волонтери без кваліфікації проходять інструктаж та/або короткотермінові курси й екзаменацію соціальним працівником організації, який залучає волонтерів до надання послуг.

    Усі працівники перед початком самостійної роботи протягом місяця проходять навчання на робочому місці з підтримкою наставника.

    Весь немедичний персонал проходить інструктаж з техніки безпеки та охорони праці з урахуванням роботи з хворими на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ, що проводиться лікарем. Прийом на роботу здійснюється після первинного інструктажу щодо техніки безпеки, поточний інструктаж проводиться не рідше 1 разу на квартал.

    Надавач послуг розробляє поточний план навчання персоналу.

    7.5. Обов'язки членів мультидисциплінарної команди

    Кожен з членів мультидисциплінарної команди виконує свою роль у наданні соціально медичних послуг.

    Лікар-інфекціоніст (який володіє навиками організації медичної допомоги, моніторингу та лікування ВІЛ-інфіекції/СНІДу, в тому числі у пацієнтів з поєднаним захворюванням - ко-інфекція ТБ/ВІЛ) :

    - оцінює стан пацієнта згідно з діагностичними критеріями МКХ-10 та приймає діагностичні рішення;

    - згідно з діючими нормативними документами проводить обстеження на туберкульоз ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;

    - відповідно до клінічних протоколів лікування ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, методичних рекомендацій щодо лабораторного моніторингу за ВІЛ-інфекцією та антиретровірусною терапією, проводить відповідну діагностико-лікувальну роботу.

    - за показаннями забезпечує перенаправлення пацієнтів до інших медичних установ (протитуберкульозних закладів, наркологічних установ, реабілітаційних програм тощо), програм (ЗПТ, зниження шкоди) та залучення суміжних медичних і немедичних фахівців до ведення пацієнта

    Лікар-фтизіатр ( який співпрацює з Центром СНІД та обізнаний з особливостями перебігу туберкульозного процесу у ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД) :

    - оцінює стан пацієнта згідно з діагностичними критеріями МКХ-10 та приймає діагностичні рішення;

    - відповідно до клінічних протоколів забезпечує діагностику, лікування та профілактику туберкульозу; здійснює призначення протитуберкульозної терапії та забезпечує її моніторинг під час проведення інтенсивної та підтримуючої фаз; визначає вид надання допомоги (в умовах стаціонару/ амбулаторно) та термін диспансерного спостереження;

    - за показаннями забезпечує перенаправлення пацієнтів до інших медичних установ (Центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, наркологічних установ, реабілітаційних програм тощо), програм (ЗПТ, зниження шкоди) та залучення суміжних медичних і немедичних фахівців до ведення пацієнта.

    Середній медичний персонал виконує свої професійні обов'язки у відповідності до посадових інструкцій з врахуванням специфіки лікувально-профілактичного закладу. Патронажна медична сестра проводить контрольоване лікування: під її безпосереднім спостереженням відбувається прийом ліків особами з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ на амбулаторному етапі, забезпечує безперервність у лікуванні.

    Соціальний працівник:

    - проводить індивідуальне та групове консультування;

    - здійснює соціальний супровід;

    - надає допомогу у вирішенні соціальних проблем (оформлення документів, соціальної допомоги, пошук житла, працевлаштування тощо);

    - організовує індивідуальний супровід осіб, які мають функціональні обмеження і ускладнення в пересуванні;

    - консультує осіб з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ та їх родичів щодо безпеки сумісного проживання та догляду;

    - здійснює заходи з формування та підтримки прихильності до лікування, в тому числі АРТ, протитуберкульозної терапії;

    - організовує соціально-психологічну підтримку отримувача та його близького оточення: особисті зустрічі з ним та членами родини, надає інформацію щодо ходу виконання індивідуального плану, сприяє організації груп самодопомоги;

    - сприяє у проходженні сімейної терапії (у разі потреби);

    - за необхідності здійснює перенаправлення пацієнтів з групи СІН до реабілітаційних програм, програм зниження шкоди;

    - організовує психологічну допомогу родичам, сприяє у створенні груп самодопомоги родичів;

    - представляє інтереси особи в державних службах, веде переговори від імені особи з метою отримання необхідних послуг;

    - координує роботу мультидисциплінарної команди (організація засідань, повідомлення та запрошення фахівців команди, веде протоколи засідань тощо).

    - залучає волонтерів до індивідуального догляду, координує роботу волонтерів.

    Соціальний робітник під керівництвом соціального працівника :

    - здійснює соціальний патронаж;

    - реалізує індивідуальний супровід осіб, які мають функціональні обмеження і ускладнення в пересуванні;

    - допомогає в своєчасному виконані пов'язаних зі здоров'ям процедур: нагадує клієнту про час прийому протитуберкульозних препаратів та препаратів АРВ-терапії; за необхідності здійснює супровід пацієнтів на лікувально-діагностичні процедури в інші медичні установи.

    Психолог

    - оцінює психологічний стан клієнта, разом із пацієнтом складає індивідуальну програму психосоціальної реабілітації;

    - проводить індивідуальні та групові сесії психологічного консультування (консультація в процесі психологічної діагностики на початку роботи з клієнтом; епізодичні втручання у випадку зривів, важких психологічних станів; робота з клієнтом за направленням іншого фахівця мультильтидисциплінарної команди);

    Юрист

    - надає необхідну правову інформацію за запитом особи або його родини, роз'яснює закони щодо прав, пільг, обов'язків та відповідальності;

    - допомагає у складанні офіційних документів юридичного характеру (заяв, скарг, майнових документів тощо);

    - консультує з питань, пов'язаних з правом громадян на отримання соціальних послуг;

    - допомагає у нотаріальному посвідченні та відновлені втрачених документів;

    У разі встановленого у клієнта діагнозу туберкульозу з бактеріовиділенням до завершення інтенсивної фази протитуберкульозної терапії немедичні фахівці надають послуги дистанційно: через медичних працівників чи по телефону, з пацієнтами без бактеріовиділення працюють при безпосередньому контакті.

    Дотестове та після тестове консультування щодо ВІЛ-інфекції проводить лікар-інфекціоніст або, фтизіатр, або середній медичний персонал або соціальний працівник, або психолог відповідно до протоколу Добровільного консультування та тестування.

    7.6. Інструкції для персоналу

    В своїй роботі члени мультидисциплінарної команди керуються:

    - посадовими інструкціями з визначеними посадовими обов'язками та кваліфікаційними вимогами відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 80);

    - принципами надання соціальних послуг, зазначеними в Законі України "Про соціальні послуги";

    - нормативними, законодавчими і правовими положеннями та актами, необхідними для виконання службових обов'язків;

    7.7. Залучення волонтерів

    З метою забезпечення якісної роботи та раціонального використання ресурсів суб'єктом, що надає соціальні послуги, залучаються волонтери, в тому числі із представників цільових груп.

    Волонтери, які залучаються до надання соціальних послуг, обов'язково проходять попередній відбір, співбесіду та спеціальне навчання для набуття теоретичних знань і практичних навичок роботи з клієнтами.

    Волонтери, які залучені до процесу надання соціально-медичних послуг, не рідше 1 разу на тиждень, обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки, який проводить соціальний працівник.

    Також волонтерами можуть бути фахівці (медики, соціальні працівники, психологи, юристи), що надають послуги на безоплатній основі. Вимоги до змісту та якості послуг волонтерів-фахівців відповідають вимогам до відповідних спеціалістів, зазначених в даному стандарті.

    7.8. Супервізія, інтервізія

    Супервізія (групова чи індивідуальна) відбувається із залученням спеціаліста-фахівця з супервізії з інших організацій чи установ протягом усього періоду надання послуг.

    Супервізія може бути сконцентрована

    - на роботі команди фахівців і мати на меті покращення ефективності взаємодії фахівців,

    - на роботі з клієнтом, що має допомогти у підвищенні якості послуг, які він отримує.

    Внутрішня супервізія (інтервізія) - це офіційна форма взаємодопомоги фахівців (соціальних працівників, консультантів, психологів, волонтерів, медичних працівників) при якій фахівці, котрі надають послуги, можуть постійно обговорювати свою роботу з досвідченим фахівцем у сфері надання послуг.

    Принципи здійснення супервізії:

    - Етичність

    - Конфіденційність

    - Безпечність

    - Ефективність

    - Компетентність

    8. Вимоги до приміщення та обладнання для надання соціальних послуг.

    Приміщення для надання соціальних послуг повинні відповідати санітарним вимогам та правилам безпеки згідно захворювання клієнта.

    Приміщення, де надаються послуги з ТБ-скринінгу, діагностики, процедури перенаправлення і підтримки лікування людей з ко-інфекцією ТБ/ВІЛ, має бути розташоване біля маршрутів та зупинок громадського транспорту.

    Внутрішня обробка приміщень повинна бути виконана відповідно до їхнього функціонального призначення. Поверхня стін, перегородок і стель приміщень повинна бути покрита вологостійким матеріалом, бути гладкою, легкодоступною для вологого прибирання і дезінфекції. Забороняється використовивати пилососи.

    Приміщення для надання послуг повинні бути оснащені умивальником з проточною водою для персоналу та забезпечені миючими засобами для рук.

    У всіх приміщеннях, в якому надаються послуги обов'язково, повинна бути природна вентиляція за допомогою кватирок, відкидних фрамуг, стулок та інших пристосувань у віконних плетіннях. Фрамуги, кватирки й інші обладнання природньої вентиляції повинні мати пристосування для їхнього відкривання й закривання, перебувати у справному стані.

    У випадку розташування приміщення, яке надає вищезгадані послуги, на території спеціалізованої протитуберкульозної установи, повітрообмін повинен бути організований так, щоб максимально обмежити потоки повітря між ним і суміжними кімнатами й поверхами.

    Приміщення повинне мати природне освітлення. Тривалість інсоляції повинна відповідати Санітарним нормам і правил забезпечення інсоляцією житлових і громадських будинків і територій житлової забудови.

    Штучне освітлення повинне відповідати призначенню приміщення, бути достатнім, регульованим і безпечним, не проявляти сліпучої дії й іншого несприятливого впливу на людину й внутрішнє середовище приміщень.

    В основних функціональних, виробничих приміщеннях і на робочих місцях обслуговуючого медичного й іншого персоналу повинні бути забезпечені нормативні параметри мікроклімату й повітряного середовища (температура, вологість, швидкість руху повітря, хімічний і бактеріологічний склад), а також нормативний повітрообмін.

    Усі приміщення, обладнання, медичний і інший інвентар повинні утримуватися в чистоті. Вологе прибирання приміщень (миття підлог, протирання меблів, обладнання, підвіконь, дверей і т.д.) повинне здійснюватися не менш 2-х разів на добу, а при необхідності частіше, із застосуванням дезінфікуючих засобів відповідно до Державного реєстру дезінфекційних засобів.

    Використання для вологого прибирання приміщень порошкоподібних синтетичних мийних засобів не допускається. Весь інвентар за допомогою якого прибирають (відра, тази, ганчірки, швабри й ін.) повинен мати чітке маркування із зазначенням приміщень і видів збиральних робіт, використовуватися суворо за призначенням й зберігатися роздільно.

    Генеральне прибирання приміщень і кабінетів повинне проводитися за графіком не рідше 1 разу на місяць із ретельним миттям стін, підлог, усього обладнання, а також протиранням меблів, світильників, захисних жалюзей і т.п. від пилу.

    Приміщення, необхідно після прибирання, а також у процесі поточної експлуатації, періодично опромінювати (бажано після кожного клієнта, але не менш 2 разів на добу) ультрафіолетовими стаціонарними або пересувними бактерицидними лампами з розрахунку 1 Ватів потужності лампи на 1 куб. м приміщення, протягом 20-30 хв.

    Провітрювання приміщень через кватирки чи фрамуги необхідно здійснювати не менше 4-х разів на добу. Під час бесіди з клієнтом кватирки чи фрамуги повинні бути відкриті.

    Обслуговуючий персонал повинен бути забезпечений комплектами змінного робочого одягу: халатами й змінним взуттям. Зберігання його слід здійснювати в індивідуальних шафах.

    9. Управління процесом надання соціальних послуг

    9.1 Для ведення обліку соціальних послуг, наданих хворим на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ, використовуються наступна документація:

    - картка отримувача послуг

    - журнал реєстрації отримувачів послуг

    - інструкція з техніки безпеки праці та журнал з проведення інструктажу з техніки безпеки праці

    - журнал медичного обстеження персоналу

    - журнал обліку консультацій отримувачів послуг та близького оточення

    - графік роботи персоналу та табель обліку їх робочого часу, графік відпусток

    - журнал обліку консультацій з прихильності АРТ та протитуберкульозного лікування

    - журнал пере адресації отримувачів послуг

    - журнал транспортувань отримувачів послуг у важкому стані

    - копія документів про реєстрацію організації

    - наказ про затвердження штатного розкладу, посадових обов'язків та матеріальної відповідальності

    - журнал реєстрації наказів

    - журнал обліку навчання, підвищення кваліфікації, стажування, супервізії персоналу

    - накладні, довіреності, акти списання

    - трудові книжки, договори із залученими спеціалістами, волонтерами

    - правила внутрішнього розпорядку, посадові інструкції, інструкції з організації та надання послуг

    - угоди з партнерами

    - добровільна поінформована угода з отримувачем послуг

    - книга обліку скарг та подяк

    - звіти та інші інформаційні матеріали про діяльність суб'єкта, що надає послуги, її результатів

    - інша документація на розгляд керівництва.

    9.2 Моніторинг та оцінка

    Моніторинг та оцінка - обов'язкова умова надання послуг суб'єктами.

    9.2.1. Внутрішній моніторинг - збір та аналіз інформації, що забезпечується щомісяця безпосередньо надавачами послуг . Джерело інформації - звітна документація (журнали, картки клієнтів, звіти). Проводиться постійно.

    9.2.2. Зовнішній моніторинг - аналіз діяльності суб'єктів - надавачів послуг із залученням незалежних експертів та професійних інституцій (спеціальне дослідження), здійснюється не рідше одного разу на рік . Метод моніторингу - інтерв'ю, опитування клієнтів та персоналу.

    9.3 Зв'язки з громадськістю

    Суб'єкти, що надають послуги, визначені Стандартом, інформують громаду, партнерів, отримувачів послуг про здійснювану діяльність не менше одного разу на квартал; залучають всі можливі ресурси, а саме: ЗМІ, Інтернет тощо, до вирішення проблем хворих на ко-інфекцію ТБ/ВІЛ.


    ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
    До проектів стандартів соціальних послуг у сфері ВІЛ.

    1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

    Зазначений проект розроблено на виконання Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004 - 2008 роки та в рамках проекту "Створення сприятливих умов для впровадження проекту Глобального фонду", що фінансується Всеукраїнською мережею ЛЖВ за програмою Глобального фонду для боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією.

    Тенденція щодо стабілізації темпів розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні відсутня. За даними офіційної статистики станом на 01.05.08 в Україні зареєстровано 128729 ВІЛ-інфікованих, померли від СНІДу - 13 443 особи. Протягом 2007року серед громадян України було зареєстровано 17 669 нових випадків ВІЛ-інфекції, що на 10% вище за відповідні показники 2006 року. Щомісяця через мережу спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів виявляється майже 1,5 тисячі нових випадків інфікування.

    У зв'язку з цим виникла нагальна потреба у наданні соціальних послуг для людей які живуть з ВІЛ/СНІД, соціально-психологічного супроводу осіб, які отримують замісну підтримувальну терапію агоністами опіоїдів, послуг з профілактики серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом, а також розробка рекомендацій щодо надання соціальних послуг із супроводу клієнтів з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, залежність від наркотичних речовин).

    2. Мета і шляхи її досягнення

    Метою розробки Стандарту мінімального пакету соціальних послуг з соціально-психологічного супроводу осіб, які отримують замісну підтримувальну терапію агоністами опіоїдів є:

    встановлення та гарантування мінімального переліку послуг, спрямованих на соціальну та психологічну підтримку клієнтів, які отримують лікування ЗПТ;

    встановлення та забезпечення мінімального рівня якості послуг, нижче якого такі послуги не мають надаватись;

    ефективного планування, моніторингу та оцінювання діяльності суб'єктів, залучених до надання таких послуг;

    інформування клієнтів ЗПТ про перелік та рівень надання послуг, на який вони можуть розраховувати;

    стимулювання розбудови зв'язків між соціальними та медичними організаціями та закладами, що надають послуги СІН, розвитку партнерських стосунків між усіма іншими суб'єктами, що можуть бути залучені до вирішення проблеми ВІЛ в Україні.

    Метою розробки Стандарту мінімального пакету соціальних послуг з догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом є:

    використання соціальних норм та нормативів, які у комплексному застосуванні забезпечать оптимальне надання ЛЖВ та членам їхніх сімей (законним представникам) базового рівня (нормативу) усіх видів соціальних послуг, що спрямовані на підвищення якості життя ЛЖВ;

    захист законних прав та інтересів, відновлення порушених прав та інтересів ЛЖВ, сприяння захисту ЛЖВ від усіх форм насильства, дискримінації та стигматизації;

    визначення належного рівня якості надання соціальних, правових, медичних, психологічних, реабілітаційних послуг ЛЖВ та членам їхніх сімей (законних представників);

    забезпечення на місцевому рівні державних гарантій надання соціальних послуг ЛЖВ, членам їхніх сімей (законним представникам), їхньої участі у програмах оздоровлення, забезпечення здорового способу життя, соціальної адаптації, розвитку.

    Метою розробки Стандарту мінімального пакету соціальних послуг з профілактики серед осіб з високим ризиком інфікування ВІД статевим шляхом є:

    встановлення та гарантування мінімального переліку соціальних послуг, спрямованих на профілактику ВІЛ та інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) серед осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом;

    встановлення та забезпечення мінімального рівня якості, нижче якого такі послуги не можуть надаватись;

    ефективного планування, моніторингу та оцінювання діяльності суб'єктів, залучених до надання таких послуг;

    інформування осіб з високим ризиком інфікування ВІЛ статевим шляхом про перелік та рівень надання послуг, на який вони можуть розраховувати;

    стимулювання розбудови зв'язків між соціальними та медичними організаціями та закладами, що надають послуги особам секс-бізнесу (ОСБ), розвитку партнерських стосунків між усіма іншими суб'єктами, що можуть бути залучені до вирішення проблеми ВІЛ в Україні.

    Метою розробки методичних рекомендацій щодо надання соціальних послуг із супроводу клієнтів з потрійним діагнозом (ВІЛ-інфекція, туберкульоз, залежність від наркотичних речовин) є поліпшення соціального функціонування та медичного обслуговування осіб, які страждають на залежність від наркотичних речовин, ВІЛ-інфекцію та туберкульоз, шляхом спільної діяльності та взаємодії міжвідомчих підрозділів, що підпорядковуються МОЗ та Мінсім'ямолодьспорт України.

    3. Правові аспекти

    В стандартах реалізовані норми:

    Закону України "Про соціальні послуги" № 966-IV від 19.06.2003;

    Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" № 2353-IV від 18.01.2005;

    Закону України "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії" № 2017 від 05.10.2000;

    Закону України "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення" № 1972-XII від 12.12.1991;

    постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Концепції стратегії дій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки" № 264 від 04.03.2004;

    Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 178-р "Про схвалення Концепції реформування соціальних послуг";

    Державного класифікатора соціальних стандартів і нормативів, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 293 від 17.06.2002;

    Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту № 1965 від 09.09.2005;

    Наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту "Про затвердження та впровадження галузевого стандарту надання соціальних послуг вживачам психоактивних речовин, в тому числі споживачам ін'єкційних наркотиків, і їх близькому оточенню" №3611 від 10.10.2007.

    4. Фінансово-економічне обґрунтування.

    Фінансування надання соціальних послуг передбачається за кошти місцевих бюджетів.

    5. Регіональний аспект

    Проект стосується питання розвитку адміністративно - територіальних одиниць, оскільки облдержадміністрації мають сприяти наданню соціальних послуг.

    6. Прогноз результатів

    Прийняття даного проекту дасть змогу ефективніше протидіяти поширенню епідемії в країні, запобігати новим випадкам інфікування і суттєво поліпшити якість життя ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.


     Президент України  Верховна Рада України  Урядовий портал  Головна сторінка