27 серпня 2016 року

Публічна інформація
Проект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"

Версія для друку

Статус: Проект - архів

Повідомлення про оприлюднення

Проект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"

Пояснювальна записка

Аналіз регуляторного впливу

 


ПОВІДОМЛЕННЯ

про оприлюднення проекту Закону України

"Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"

 

Міністерство охорони здоров'я України пропонує для публічного обговорення доопрацьований проект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування" (далі – законопроект).

Законопроект, пояснювальна записка та аналіз регуляторного впливу оприлюднені шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства охорони здоров'я України в мережі Інтернет www.moz.gov.ua.

Пропозиції та зауваження до законопроекту просимо надсилати до Міністерства охорони здоров'я України протягом місяця у письмовому та/або електронному вигляді за адресою: вул. Грушевского, 7, м. Київ, 01601, E-mail: budnik@moz.gov.ua; vlodek@moz.gov.ua (Буднік Неля Леонідівна, Влодек Алла Мечиславівна) тел. 254-06-52.

Заступник директора Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги Є. Мороз

 

 


 

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування

___________________________

Цей Закон визначає особливості діяльності суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я, класифікацію закладів охорони здоров'я, засади їх функціонування та медичного обслуговування населення за рахунок бюджетних коштів

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

1) акредитація – добровільна процедура оцінки відповідності діяльності суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я щодо дотримання державних соціальних нормативів та галузевих стандартів у зазначеній сфері;

2) діагностично-споріднені групи (ДСГ) – групи захворювань та станів, подібні за етіологією і патогенезом, об'єднані подібними діагностичними дослідженнями і медичними втручаннями, а також середньою ресурсоємністю;

3) лікар – медичний працівник, професіонал, який має повну вищу медичну освіту, відповідає освітнім та єдиним кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, та має ліцензію на провадження професійної діяльності;

4) ліцензування професійної діяльності лікарів – надання, зупинення, обмеження або позбавлення права лікаря провадити професійну діяльність на території України;

5) медична послуга – дія або сукупність дій суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами, яка має самостійне значення і використовується як основа для планування їх обсягу та вартості;

6) медична практика – вид господарської діяльності, який провадиться суб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я з дотриманням встановлених законодавством вимог з метою надання медичної допомоги на основі відповідної ліцензії;

7) медичний (фармацевтичний) працівник – фізична особа, яка відповідає освітнім та єдиним кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я та перебуває у трудових відносинах із суб'єктом господарювання у сфері охорони здоров'я та/або провадить господарську діяльність з медичної чи фармацевтичної практики як фізична особа – підприємець;

8) обсяг медичної допомоги – кількісний показник, який характеризує діяльність закладів охорони здоров'я, фізичних осіб – підприємців та лікарів з надання ними медичних послуг;

9) сертифікація у сфері охорони здоров'я – добровільна процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність систем управління якістю суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я встановленим законодавством вимогам;

10) стандартизація медичної допомоги – діяльність, спрямована на досягнення оптимального ступеня упорядкування медичної допомоги шляхом розроблення та встановлення вимог, норм, правил, характеристик, умов щодо продукції, технологій, робіт, послуг, що застосовуються у сфері охорони здоров'я;

11) суб'єкти господарювання у сфері охорони здоров'я – заклади охорони здоров'я та фізичні особи  – підприємці, які провадять господарську діяльність, спрямовану на збереження і відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку.

12) фармацевтична (аптечна) практика – вид господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, яка провадиться фармацевтичними (аптечними) закладами та фармацевтичними працівниками (провізором, фармацевтом) – фізичними особами-підприємцями з дотриманням встановлених чинним законодавством вимог з метою надання фармацевтичної (медичної) допомоги на основі відповідної ліцензії;

13) фармацевтична допомога – будь-яка дія або сукупність дій професійно підготовлених фармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів), спрямованих на забезпечення ефективної фармакотерапії;

14) фармакотерапія-сукупність методів лікування, що засновані на застосуванні лікарських засобів і спрямовані на досягнення оптимальних клінічних результатів, шляхом впливу на причину або провідні ланки патогенезу захворювання, а також корекції тяжких та несприятливих виявів побічної дії лікарських засобів;

15) фармацевтична послуга-послуга, що надається в процесі діяльності суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, що має відповідну ліцензію, яка реалізується через професійну діяльність фармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів) в рамках надання фармацевтичної допомоги.

2. Інші терміни, що вживаються у цьому Законі, використовуються у значенні, наведеному в Основах законодавства України про охорону здоров'я.

Стаття 2. Класифікація закладів охорони здоров'я

1. Заклади охорони здоров'я класифікуються залежно від форми власності, організаційно-правової форми та виду медичної допомоги, що надається закладом.

2. Залежно від форми власності заклади охорони здоров'я утворюються як державні, комунальні, приватні.

3. Заклади охорони здоров'я утворюються в організаційно-правовій формі, визначеній чинним законодавством.

3.1. Державні та комунальні заклади охорони здоров'я можуть бути реорганізовані в унітарні товариства, комунальні неприбуткові некомерційні підприємства та непідприємницькі установи

4. Заклади охорони здоров'я можуть бути однопрофільними (спеціалізованими), які надають медичну допомогу за однією спеціалізацією, або багатопрофільними, які надають медичну допомогу за кількома спеціалізаціями.

Спеціалізація закладу охорони здоров'я – ознака закладу охорони здоров'я, що характеризує його здатність надавати медичну допомогу за певною лікарською спеціальністю, спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою або за кількома пов'язаними спеціальностями та певної інтенсивності або провадити іншу передбачену законодавством діяльність у сфері охорони здоров'я.

5. За видами медичної допомоги заклади охорони здоров'я поділяються на:

1) заклади охорони здоров'я із забезпечення надання первинної медичної допомоги, до яких належать центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, що забезпечують надання первинної медичної допомоги населенню в амбулаторних умовах.

До складу зазначених центрів можуть входити як структурні чи відокремлені підрозділи фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, медичні пункти, медичні кабінети;

2) заклади охорони здоров'я із забезпечення стаціонарної та/або амбулаторної вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги, до яких належать:

багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування – багатопрофільний заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дорослим і дітям у гострому стані захворювання або із хронічними захворюваннями, що потребують інтенсивного лікування, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

багатопрофільна дитяча лікарня інтенсивного лікування – багатопрофільний заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги дітям у гострому стані захворювання або з хронічними захворюваннями, що потребують інтенсивного лікування, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

лікарня планового лікування – заклад охорони здоров'я, який забезпечує надання дорослим планової спеціалізованої консультативної та стаціонарної медичної допомоги, що не потребує інтенсивного лікування;

дитяча лікарня планового лікування – заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання дітям планової спеціалізованої консультативної та стаціонарної медичної допомоги, що не потребує інтенсивного лікування;

консультативно-діагностичний центр – заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання консультативно-діагностичної вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги населенню і утворюється у складі багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування або як окрема юридична особа;

спеціалізований медичний центр (спеціалізована лікарня) – однопрофільний заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги за однією спеціалізацією;

3) заклади охорони здоров'я із забезпечення третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, до яких належать:

багатопрофільна обласна (республіканська для Автономної Республіки Крим, центральна міська для мм. Києва та Севастополя) лікарня (у тому числі клінічна лікарня) – багатопрофільний заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах дорослим хворим у гострому стані або з хронічними захворюваннями, що потребують високоспеціалізованого медичного втручання, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

багатопрофільна обласна (республіканська для Автономної Республіки Крим, центральна міська для мм. Києва та Севастополя) дитяча лікарня (у тому числі клінічна лікарня) – багатопрофільний заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги в умовах цілодобового стаціонару, денного стаціонару або амбулаторних умовах хворим дітям у гострому стані або з хронічними захворюваннями, які потребують високоспеціалізованого медичного втручання, з обов'язковою наявністю відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги;

високоспеціалізований медичний центр (лікарня) – заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги за однією спеціалізацією;

4) заклади охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги, що діють відповідно до положень, визначених законом;

5) хоспіси – заклади охорони здоров'я, що забезпечують надання паліативної допомоги пацієнтам з невиліковно прогресуючим захворюванням та психологічної, соціальної і духовної підтримки пацієнтам та членам їх родин;

6) заклади охорони здоров'я з медичної реабілітації, до яких належать лікарні відновного (реабілітаційного) лікування, – заклади охорони здоров'я, що забезпечують надання планової реабілітаційної допомоги населенню в умовах стаціонару, зокрема денного;

7)  Університетська лікарня – багатопрофільна клінічна лікарня (або об'єднання клінічних лікарень), яка забезпечує надання високоспеціалізованої, спеціалізованої та невідкладної медичної допомоги, на базі якої розміщуються та функціонують клінічні кафедри державних вищих медичних (фармацевтичного) навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти, науково-діагностичні та дослідницькі установи, лабораторії та інші підрозділи, що здійснюють підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації медичних працівників, розробку, проведення та впровадження інноваційних лікувальних та діагностичних технологій;

8) Клініка науково-дослідної установи / університетська клініка – заклад охорони здоров'я, який є структурним лікувальним навчально-науковим підрозділом науково-дослідної установи медичного профілю НАМН України чи МОЗ України або державного вищого медичного (фармацевтичного) навчального закладу ІІІ-IV рівнів акредитації, закладу післядипломної освіти, що забезпечує надання високоспеціалізованої, спеціалізованої медичної допомоги, на базі якого розміщуються та функціонують відділи, лабораторії та інші структурні підрозділи вищезазначених науково-дослідних установ, профільні кафедри вищих медичних (фармацевтичного) навчальних закладів та закладів післядипломної освіти, що проводять роботу із забезпечення лікувально-діагностичного процесу; здійснюють наукові дослідження, розробку, проведення та впровадження інноваційних лікувальних та діагностичних технологій; підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації наукових і медичних працівників та студентів, які готуються за напрямами "Медицина" та "Фармація".

Медичну допомогу можуть також надавати інші заклади охорони здоров'я відповідно до їх профілю та спеціалізації, в тому числі заклади соціально-медичної допомоги (сестринського догляду), що забезпечують надання соціально-медичної допомоги особам, які мають хронічні захворювання та потребують медичного нагляду і за станом здоров'я не потребують активного лікування.

6. Заклади охорони здоров'я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, провадять свою діяльність з урахуванням особливостей, визначених законодавством.

7. Фармацевтичний (аптечний) заклад- заклад охорони здоров'я, який здійснює фармацевтичну практику.

Стаття 3. Функціонування мережі закладів охорони здоров'я державної та комунальної форми власності

1. Мережа закладів охорони здоров'я функціонує з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні для забезпечення його належної якості відповідно до державних соціальних нормативів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.

2. Будівлі та приміщення, в яких розташовані заклади охорони здоров'я, незалежно від форми власності та господарювання і послуг, що в них надаються, повинні бути пристосовані до потреб інвалідів з ураженням органів зору, слуху, опорно-рухового апарату та інших маломобільних груп населення.

Стаття 4. Особливості діяльності фізичних осіб – підприємців, які провадять господарську діяльність з медичної практики

1. Фізичні особи – підприємці провадять діяльність з медичної практики згідно з відповідною ліцензією.

2. Порядок організації та вимоги до функціонування медичних кабінетів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

3. Медичні працівники, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи – підприємці, можуть залучатися закладами охорони здоров'я для надання певного виду допомоги на договірних засадах відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.

4. З питань провадження господарської діяльності з медичної практики фізичні особи – підприємці подають статистичну звітність в порядку, встановленому для державних і комунальних закладів охорони здоров'я.

Стаття 5. Особливості діяльності фармацевтичних (аптечних) закладів у сфері охорони здоров'я

1. Фармацевтичні (аптечні) заклади та фармацевтичні працівники (провізори, фармацевти) здійснюють фармацевтичну практику, яка включає забезпечення лікарськими засобами населення і закладів охорони здоров'я та надання фармацевтичної допомоги і послуг, у порядку, встановленому законодавством у сфері охорони здоров'я.

2. Фармацевтична практика здійснюється через фармацевтичну послугу, що надається в процесі діяльності суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, і реалізується через професійну діяльність фармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів) у рамках надання медичної допомоги, яка включає, зокрема:

просвітницьку діяльність серед населення щодо здорового способу життя та запобігання погіршенню здоров'я, у тому числі самостійної оцінки стану здоров'я;

забезпечення ефективної фармакотерапії;

взаємодію фармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів) щодо оцінки інформації про застосування лікарських засобів, у тому числі рекламного характеру, спостереження за результатами застосування лікарських засобів;

забезпечення відповідального самолікування у разі застосування безрецептурних лікарських засобів у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

3. Фармацевтична допомога включає участь фармацевтичних працівників (провізорів, фармацевтів) разом з лікарем у лікувальному процесі у  частині обґрунтування вибору необхідних лікарських засобів, консультування та навчання пацієнта щодо їх вживання, моніторингу,  оцінки результатів фармакотерапії та забезпечення її ефективності і доступності.

4. Фармацевтична практика здійснюється відповідно до правил належної аптечної практики, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 6. Особливості управління закладами охорони здоров'я

1. Суб'єктами управління закладами охорони здоров'я є юридичні або фізичні особи, що володіють правом приймати управлінські рішення в межах своєї компетенції, визначеної законом, і контролювати виконання прийнятих рішень, а також власники закладів.

2. Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується в установленому законодавством порядку.

3. Безпосереднє управління діяльністю закладу охорони здоров'я здійснює його керівник.

4. Керівником закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності може бути призначено особу, що відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, які встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

5. З керівником закладу охорони здоров'я державної та комунальної форми власності укладається контракт. Строк дії контракту з керівником закладу охорони здоров'я встановлюється на строк не менше трьох років. Дострокове припинення дії контракту можливе у випадках, передбачених законодавством про працю.

Стаття 7. Наглядова рада закладу охорони здоров'я

1 . З метою забезпечення ефективної діяльності закладів охорони здоров'я, інформованості населення і здійснення громадського контролю у сфері охорони здоров'я та забезпечення виконання наглядових функцій при закладах охорони здоров'я може утворюватись наглядова рада як громадський консультативний орган.

2 . При закладах охорони здоров'я із забезпечення надання вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, клінічних закладах та університетських лікарнях утворюється наглядова рада, до складу якої входять не менше п'яти і не більше 11 осіб. В інших закладах охорони здоров'я може утворюватися наглядова рада, якщо її утворення передбачено статутом (положенням) закладу.

3. Наглядова рада закладу охорони здоров'я є колегіальним органом, що здійснює громадський контроль за дотриманням прав та забезпеченням безпеки пацієнтів, якості медичної допомоги, якості проведення навчального процесу та наукових досліджень на базі закладу, додержанням етичних принципів і законодавчих вимог здійснення медичного обслуговування закладом охорони здоров'я, розглядає фінансово-господарської діяльність закладу охорони здоров'я.

5. Наглядова рада закладу охорони здоров'я складається з працівників закладу охорони здоров'я, які не входять до його адміністрації (не займають посади керівників або заступників керівників структурних підрозділів закладу охорони здоров'я), представників професійних самоврядних організацій (асоціацій) медичних працівників, які не перебувають у трудових чи цивільно-правових відносинах з відповідним закладом охорони здоров'я, а також родинних стосунках з керівництвом закладу, представників громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із сферою охорони здоров'я, релігійних, благодійних та інших організацій. Склад наглядової ради, яка утворюється в університетській лікарні, погоджується із вченою радою вищого навчального закладу.

Не менш як 50 відсотків загальної чисельності складу наглядової ради мають становити представники громадських об'єднань, статутна діяльність яких пов'язана із сферою охорони здоров'я.

6. Порядок утворення, права, обов'язки наглядової ради закладу охорони здоров'я та типове положення про наглядову раду закладу охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Штатний розпис та оплата праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я

1. Штатний розпис державних та комунальних закладів охорони здоров'я формується на підставі нормативів навантаження на медичних працівників, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, згідно з обсягом медичної допомоги, яка надається закладом охорони здоров'я відповідного типу, профілю і спеціалізації.

2. Оплата праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я здійснюється на підставі Основ законодавства України про охорону здоров'я, інших нормативно-правових актів, генеральної та галузевої (міжгалузевої) угод, колективних договорів.

3. Умови оплати праці працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, в тому числі встановлення надбавок медичним працівникам виходячи з обсягу та якості виконаної роботи, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Професійні самоврядні організації медичних і фармацевтичних працівників

1. Порядок утворення і діяльність у сфері охорони здоров'я професійних самоврядних організацій медичних та фармацевтичних працівників визначаються законом.

Стаття 10. Фінансове забезпечення закладів охорони здоров'я

1. Фінансове забезпечення закладів охорони здоров'я, що надають медичну допомогу за рахунок бюджетних коштів, здійснюється головними розпорядниками бюджетних коштів за видами медичної допомоги та за окремою бюджетною програмою для кожного виду медичної допомоги згідно із законодавством шляхом укладення договорів про медичне обслуговування населення

2. Методика визначення обсягу надання медичної допомоги згідно з договором про медичне обслуговування населення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я

3. Фінансування медичних послуг за бюджетні кошти здійснюється із застосуванням методів планування та оплати медичної допомоги, орієнтованих на результат, шляхом запровадження договірних відносин між головними розпорядниками бюджетних коштів відповідного рівня та суб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я виходячи з потреб населення у певних видах медичної допомоги.

4. Планування обсягів фінансування за видами медичної допомоги під час укладення договорів про медичне обслуговування населення здійснюється із застосуванням показників, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

5. Планування та розрахунок обсягу фінансування закладів охорони здоров'я, що надають стаціонарну вторинну (спеціалізовану) та стаціонарну третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу за рахунок державного та місцевого бюджетів, здійснюються на основі базової ставки за кількістю пролікованих випадків відповідно до діагностично-споріднених груп.

Базовою ставкою фінансування лікування є обсяг коштів, який витрачається на лікування середньостатистичного пацієнта.

Пролікованим випадком є комплекс медичних послуг, наданих пацієнту в стаціонарних та/або стаціонарозаміщувальних умовах з часу госпіталізації пацієнта до закладу охорони здоров'я до моменту виписування.

6. Планування та розрахунок обсягу фінансування закладів охорони здоров'я за видами медичної допомоги здійснюється за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

7. Витрати на утримання приміщень закладів охорони здоров'я, де розташовані згідно укладених угод про співпрацю кафедри державних вищих медичних (фармацевтичного) навчальних закладів ІІІ-IV рівнів акредитації та закладів післядипломної освіти, здійснюють відповідні заклади охорони здоров'я.

8. Кошторис закладів охорони здоров'я – бюджетних установ, яким на бюджетний період установлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподілу бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань, здійснення платежів для виконання своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень, складається за скороченою економічною класифікацією видатків.

Стаття 11. Договірні відносини у сфері охорони здоров'я

1. Договір про медичне обслуговування населення укладається з метою забезпечення надання населенню медичної допомоги за рахунок бюджетних коштів.

2. Договір є підставою для здійснення видатків на надання медичної допомоги. Сторонами договору про медичне обслуговування населення є головні розпорядники бюджетних коштів відповідного рівня та суб'єкти господарювання у сфері охорони здоров'я.

3. Примірний договір про медичне обслуговування населення та порядок його укладення із суб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я затверджуються Кабінетом Міністрів України.

4. Інформація про договори про медичне обслуговування населення, укладених із суб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я, розміщується на офіційному веб-сайті відповідних головних розпорядників бюджетних коштів не пізніше п'яти робочих днів з дня їх укладення.

5. Істотними умовами договору про медичне обслуговування населення є:

предмет договору;

вид медичної допомоги, що надається за договором;

обсяг медичної допомоги, що надається за договором;

обсяг видатків на забезпечення надання якісної медичної допомоги та умови оплати її надання за договором;

результативні показники діяльності суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, які мають бути досягнуті протягом строку дії договору;

права та обов'язки сторін, їх відповідальність;

строк дії договору.

6. З метою виконання завдань, передбачених статутом (положенням) заклади охорони здоров'я можуть укладати договори про співпрацю з надання медичних і господарських послуг.

7. З метою забезпечення освітньої та наукової діяльності навчальні заклади з підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації медичних і фармацевтичних працівників, кафедри яких розміщені (або плануються до розміщення) на базі закладів охорони здоров'я, укладають відповідні договори з такими закладами охорони здоров'я.

Стаття 12. Забезпечення якості медичної допомоги

1. Забезпечення якості медичної допомоги здійснюється шляхом ліцензування господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, ліцензування професійної діяльності лікарів, стандартизації медичної допомоги, акредитації закладів охорони здоров'я та сертифікації у сфері охорони здоров'я.

2. Порядок ліцензування професійної діяльності лікарів, зупинення, обмеження або позбавлення права лікаря на професійну діяльність, відмови в ліцензуванні професійної діяльності лікаря визначається законом.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, веде у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку реєстр лікарів, що отримали ліцензію на здійснення професійної діяльності.

Зазначений реєстр містить прізвище, ім'я, по батькові лікаря, інформацію про освітні та кваліфікаційні документи, найменування суб'єкта господарювання у сфері охорони здоров'я, в якому лікар працює (у тому числі за сумісництвом), відомості про наявність у лікаря ліцензії на провадження професійної діяльності, відомості про призупинення на певний час, обмеження або позбавлення права лікаря на здійснення професійної діяльності, відмову в отриманні ліцензії на здійснення професійної діяльності та інші відомості, передбачені законом.

Відомості, що містяться в Реєстрі є відкритими та загальнодоступними.

Захист персональних даних, що містяться в Реєстрі, здійснюється відповідно до законодавства.

4. Контроль якості медичної допомоги, в тому числі проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги, здійснюється в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за участю професійних організацій (асоціацій) медичних і фармацевтичних працівників.

Складовою частиною клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги є оцінка якості медичної допомоги, що проводиться шляхом визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим галузевим стандартам у сфері охорони здоров'я.

5. Стандарти медичної допомоги та клінічні протоколи розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Стаття 13. Провадження інших, ніж медична практика, видів господарської діяльності закладами охорони здоров'я

1. Заклади охорони здоров'я мають право провадити іншу, ніж медична практика, господарську діяльність, що спрямована на забезпечення медичного обслуговування відповідно до законодавства.

Стаття 14. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2015 року, крім частин першої —пятої статті 10, які набирають чинності з 1 січня 2017 року за підсумками апробації нового фінансового механізму в Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і м. Києві та інших регіонах за умови прийняття відповідних рішень органами місцевого самоврядування (далі – пілотні регіони), та крім пунктів 3 і 4 частини першої статті 1, статті 9 та частин першої – третьої статті 12, які набирають чинності з дня введення в дію відповідних законів.

2. До запровадження механізму визначення обсягів фінансування закладів охорони здоров'я за діагностично-спорідненими групами, фінансування закладів охорони здоров'я, крім пілотних регіонів, здійснюється відповідно до частини шостої статті 10 цього Закону.

На період до моменту набрання чинності частинами першою – п'ятою статті 10 цього Закону організація фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах передбачає:

формування показників проектів бюджетів на 2015 і 2016 роки з урахуванням концентрації бюджетних коштів для надання первинної медичної допомоги на рівні районних бюджетів та бюджетів міст обласного значення, коштів на надання вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги – на рівні обласних бюджетів пілотних регіонів (крім м. Києва) та бюджетних коштів для надання первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги на рівні бюджету м. Києва;

визначення обсягу видатків за рівнями місцевих бюджетів на охорону здоров'я – первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану) та екстрену медичну допомогу для формування показників проектів бюджетів на 2015 і 2016 роки;

продовження впровадження механізму фінансового забезпечення закладів охорони здоров'я у пілотних регіонах за видами медичної допомоги на підставі договорів про медичне обслуговування населення, які укладаються згідно з вимогами цього Закону.

Розподіл обсягу видатків між закладами охорони здоров'я у пілотних регіонах за видами медичної допомоги, яка ними надається, здійснюється відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

3. У разі коли у зв'язку з реформуванням системи охорони здоров'я проводиться реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) закладів охорони здоров'я і працівники таких закладів переводяться за їх згодою на іншу нижчеоплачувану роботу в тому самому або в іншому закладі, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до положень цього Закону або за бажанням таких працівників їх середній заробіток за попереднім місцем роботи зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше одного року з дня такого переведення.

За такими працівниками зберігається право на відпустку за безперервну роботу та інші соціальні гарантії.

Лікарям, фахівцям з неповною вищою медичною освітою та професіоналам з вищою немедичною освітою реорганізованих закладів охорони здоров'я зберігається протягом трьох років кваліфікаційна категорія за спеціальністю, яку вони мали на момент призначення на ці посади.

4. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти про внесення змін до законодавчих актів у зв'язку з набранням чинності цим Законом (крім законопроектів, необхідних для реалізації пунктів 3 і 4 частини першої статті 1, статті 9 та частин першої-третьої статті 12, які розробити та подати на розгляд Верховної Ради України протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом);

розробити та прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

забезпечити прийняття міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Голова Верховної Ради України

 

 


 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Проект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування" підготовлено на виконання доручення Уряду від 17.04.2014 № 14442/0/1-14, виконання статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я та з огляду на те, що з 1 січня 2015 року набуває чинності абзац четвертий пункту 7 та пункт 14 розділу І Закону України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" (№ 3611-VI від 7 липня 2011 року).

Реалізація завдань щодо реформування медичного обслуговування потребує запровадження нових підходів щодо планування мережі закладів охорони здоров'я та нових механізмів фінансування закладів охорони здоров'я, збільшення самостійності керівників закладів охорони здоров'я державної та комунальної форми власності щодо управління фінансовими ресурсами, підвищення конкуренції у системі охорони здоров'я.

2. Мета і шляхи його досягнення

Метою цього законопроекту є забезпечення конституційних прав громадян на отримання своєчасної, кваліфікованої та якісної медичної допомоги на основі здійснення структурної реорганізації системи медичного забезпечення.

В законопроекті наведена класифікація закладів охорони здоров'я залежно від форми власності та виду медичної допомоги, що надається закладом.

Законопроектом визначається ряд понять, зокрема "суб'єкти господарювання у сфері охорони здоров'я", "акредитація", "сертифікація у сфері охорони здоров'я", "медична послуга" та інші.

Визначено основні підходи щодо функціонування мережі державних та комунальних закладів охорони здоров'я.

Окремою статтею визначено фінансове забезпечення закладів охорони здоров'я, якою передбачається перехід від утримання державних та комунальних закладів охорони здоров'я до оплати наданих ними послуг за договорами про медичне обслуговування населення. Втілення ринкових механізмів у державну систему охорони здоров'я робить її більш ефективною та економічною і, як наслідок, сприятиме зміцненню державної системи охорони здоров'я та збереженню уособлених у ній соціальних цінностей.

Проект закону також спрямований на підвищення ефективності роботи та вдосконалення професійного рівня лікарів шляхом запровадження ліцензування професійної діяльності лікарів.

Необхідність ліцензування професійної діяльності лікарів зумовлена світовим досвідом та реальними потребами, що склались в системі охорони здоров'я, зокрема, необхідністю встановлення чітких підстав набуття, припинення, або обмеження права здійснювати медичну діяльність на території України особам з медичною освітою, що в свою чергу підвищить відповідальність, професійний рівень медичних працівників та захист безпеки пацієнтів.

З метою забезпечення нагляду за дотриманням прав та безпеки пацієнтів, забезпеченням якості медичної допомоги та додержанням етичних і правових принципів здійснення фінансово-господарської діяльності закладу охорони здоров'я передбачено створення при закладах охорони здоров'я наглядових рад за участі громадськості.

3. Правові аспекти

На сьогодні суспільні відносини, що належать до предмета правового регулювання проекту Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування" частково врегульовані нормами, що містяться у наступних актах законодавства України:

Конституції України, Основах законодавства України про охорону здоров'я, Цивільному кодексі України, Господарському кодексі України, Бюджетному кодексі України та інших законодавчих актах України.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація законопроекту не потребує додаткових бюджетних асигнувань.

5. Позиція заінтересованих органів

6. Регіональний аспект

Акт не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

61. Запобігання дискримінації

У проекті закону відсутні положення, які містять ознаки дискримінації.

7. Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень.

8. Громадське обговорення

Законопроект оприлюднений на офіційному сайті Міністерства охорони здоров'я України.

9. Позиція соціальних партнерів

10. Оцінка регуляторного впливу

 

11. Прогноз результатів

Реалізація законопроекту передбачає удосконалення порядку організації медичного обслуговування населення та діяльності суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я, забезпечення підвищення якості медичного обслуговування, створення механізмів раціонального використання фінансових, кадрових та матеріально-технічних ресурсів галузі.

Перший заступник Міністра Р. Салютин

 

 

 

"_____" _____________ 2014 р.

 


Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України

"Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування"

1. Аналіз проблеми, яку пропонується розв'язати шляхом державного регулювання.

Проект Закону України "Про заклади охорони здоров'я та медичне обслуговування" (далі – Проект закону) підготовлено на виконання доручення Уряду від 17.04.2014 № 14442/0/1-14 та статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я.

Законопроект визначає класифікацію закладів охорони здоров'я залежно від форми власності та виду медичної допомоги, що надається закладом.

Законопроектом визначено основні підходи щодо функціонування мережі державних та комунальних закладів охорони здоров'я.

Проект закону також спрямований на підвищення ефективності роботи та вдосконалення професійного рівня лікарів шляхом запровадження індивідуального ліцензування. Необхідність індивідуального ліцензування лікарів зумовлена світовим досвідом та реальними потребами, що склались в системі охорони здоров'я, зокрема, необхідністю встановлення чітких підстав набуття, припинення, або обмеження права здійснювати медичну діяльність на території України особам з медичною освітою, що в свою чергу підвищить відповідальність, професійний рівень медичних працівників та захист безпеки пацієнтів.

2. Визначення цілей державного регулювання.

Метою цього законопроекту є забезпечення конституційних прав громадян на отримання своєчасної, кваліфікованої і якісної медичної допомоги на основі здійснення структурної реорганізації системи медичного забезпечення.

Реалізація норм законопроекту дозволить:

удосконалити порядок організації медичного обслуговування населення та суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я;

розмежувати медичну допомогу за видами медичної допомоги, яка надається суб'єктами господарювання;

забезпечити підвищення якості медичного обслуговування населення;

запровадити індивідуальне ліцензування лікарів;

запровадити нові механізми раціонального використання матеріально-технічних та кадрових ресурсів галузі.

3. Визначення та оцінка усіх прийнятих альтернативних способів досягнення цілей з аргументацією переваг обраного способу.

Перший варіант. Залишити ситуацію, що склалась, без змін. Це не забезпечить досягнення поставленої цілі, що є неприйнятним.

Другий варіант (нерегуляторні механізми (ринкова саморегуляція)). Застосування цього способу також не приведе до досягнення поставленої мети, оскільки з 1 січня 2015 року набуває чинності абзац четвертий пункту 7 та пункт 14 розділу І Закону України "Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я щодо удосконалення надання медичної допомоги" (№ 3611-VI від 7 липня 2011 року).

Третій варіант (оптимальний). Прийняття Проекту закону.

4. Опис механізму і заходів, які забезпечують розв'язання визначеної проблеми шляхом прийняття регуляторного акта.

Реформування медичного обслуговування шляхом запровадження нових підходів щодо планування мережі закладів охорони здоров'я та нових механізмів фінансування закладів охорони здоров'я, збільшення самостійності керівників закладів охорони здоров'я державної та комунальної форми власності щодо управління фінансовими ресурсами, підвищення конкуренції у системі охорони здоров'я.

5. Обґрунтування можливості досягнення встановлених цілей у разі прийняття запропонованого регуляторного акта та оцінки можливості впровадження та використання вимог регуляторного акта.

5.1. Оцінка впливу зовнішніх факторів на дію акта з визначенням та порівнянням позитивних і негативних обставин, які можуть впливати на виконання вимог акта.

Зовнішні фактори, які можуть впливати на виконання вимог акта, відсутні, оскільки відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Прийняття Проекту закону забезпечить виконання вимог Конституції України, Основ законодавства України про охорону здоров'я.

5.2. Оцінка можливості впровадження та виконання вимог акта органами державної влади і органами місцевого самоврядування.

Після прийняття Проекту закону необхідно привести у відповідність акти Кабінету Міністрів України та накази Міністерства охорони здоров'я України.

5.3. Характеристика механізму повної або часткової компетенції можливої шкоди у разі настання очікування наслідків дії акта.

Внаслідок прийняття Проекту закону не передбачається заподіяння шкоди внаслідок того, що акт спрямований на забезпечення ефективності медичного обслуговування громадян України суб'єктами господарювання усіх форм власності.

Запровадження Проекту закону забезпечить високу вірогідність досягнення поставлених цілей.

6. Визначення очікуваних результатів прийняття запропонованого регуляторного акта, зокрема розрахунок очікуваних витрат та вигод суб'єктів господарювання, громадян та держави внаслідок дії регуляторного акта.

Впровадження Проекту закону дозволить поліпшити ситуацію з ефективністю надання суб'єктами господарювання медичного обслуговування населенню.

Сфера впливу Вигоди Витрати
Інтереси держави Реалізація державної політики у сфері охорони здоров'я шляхом забезпечення конституційного права громадян на охорону здоров'я і медичну допомогу, поліпшення ситуації з забезпечення населення ефективним медичним обслуговуванням. Відсутні
Інтереси суб'єктів господарювання Забезпечення інтересів рівності прав та законних інтересів усіх суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я та підвищення рівня надання медичного обслуговування населення. Відсутні
Інтереси громадян Забезпечення захисту прав громадян. Відсутні

Проект закону відповідає принципам державної регуляторної політики.

 

7. Обґрунтування запропонованого строку чинності регуляторного акта.

Строк дії акта не обмежено.

8. Показники результативності регуляторного акта.

Показниками результативності Проекту закону буде досягнення ним цілей, задекларованих при його прийнятті. Показником результативності Проекту закону є виконання Конституції України та Основ законодавства України про охорону здоров'я.

9. Заходи, за допомогою яких буде здійснюватись відстеження результативності акта.

Відстеження показників результативності буде здійснюватися по показникам результативності Міністерства охорони здоров'я України.

Види та строки відстеження результативності Проекту закону

Вид відстеження Строк Вид даних
Базове після набрання чинності статистичні данні 
Повторне через 1 рік після набрання чинності показники результативності
Періодичне кожні три роки починаючи з дня закінчення заходів з повторного відстеження результативності цього акта. показники результативності

 

Перший заступник Міністра Р. Салютін

 

"____" ______________ 2014р.

 


 Президент України  Верховна Рада України  Урядовий портал  Головна сторінка