Повідомлення про оприлюднення

Проект Концепції галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям

Аналіз регуляторного впливу

Пояснювальна записка

Проекту Концепції галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям

На виконання Указу президента України від 27.01.2010 №70/2010 "Про додаткові заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення" та з метою удосконалення надання медичної допомоги дітям на різних рівнях подання медичної допомоги розроблено наступний проект Концепції галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям.

Пропозиції та зауваження просимо надсилати в термін з 20.07.2010 року по 20.08.2010 року: (е-mail: ostashko@moz.gov.ua).

 

Директор Департаменту

Р.О.Моісеєнко

Охорона здоров'я дітей є невід'ємною складовою охорони дитинства, яка визначена Законом України "Про охорону дитинства" стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Право дитини на життя та охорону здоров'я гарантовано Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованою Україною, та Законом України "Про охорону дитинства".

Особливість системи охорони здоров'я в Україні характеризується високою концентрацією технічного та кадрового потенціалу в великих містах та столиці. В такій ситуації якісна, технологічна, сучасна медична допомога недоступна для більшості населення, яке не в змозі вчасно звернутися у провідні медичні клініки та спеціалізовані заклади охорони здоров'я. Від того збільшується кількість хронічних захворювань, необхідна медична допомога не завжди надається вчасно.

Медична допомога дітям в віддалених регіонах відрізняється за якістю та обсягом від медичної допомоги, що надається дитячому населенню обласних центрів та великих міст.

Становлення та розвиток системи охорони здоров'я дитинства - це тривалий і складний процес, який повинен бути спрямований на створення чіткої системи охорони здоров'я дитини від народження до її повноліття. Ця система може бути створена завдяки спеціалістам, які не тільки володіють знаннями про анатомо-фізіологічні й біохімічні особливості дитячого організму, догляд та лікування дітей, але й мати особливі ідеологію і ставлення до дітей.

Педіатрія посідає виключне місце в системі медичних знань. Лікарі-педіатри мають достатню теоретичну й практичну підготовку для того, щоб бути основою для підготовки лікарів загальної практики та сімейних лікарів. Але це є невиправданим ні економічно ні клінічно.

Жоден, навіть найкращим чином підготовлений спеціаліст, не зможе одночасно бути гарним педіатром, дитячим неврологом, дитячим хірургом, дитячим ортопедом-травматологом. Центральним спеціалістом в системі надання медичної допомоги дітям стоїть педіатр.

Лікар-педіатр, якщо його не буде в первинній ланці, все рівно залишиться помітною фігурою на вторинному й третинному рівнях надання медичної допомоги як спеціаліст-консультант.

Потреба в докорінних змінах в системі охорони здоров'я дітей обумовлена багатьма факторами, зокрема високою інтенсивністю процесів, що проходять в суспільстві, високою міграцією населення, урбанізацією, невідповідністю матеріальної бази та кадрового потенціалу потребам галузі особливо в регіонах.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом

Негативною ознакою стану здоров'я дітей в Україні є значне зростання за останні 5 років рівнів захворюваності (на 13 відсотків) та поширеності хвороб (на 11 відсотків). Особливу тривогу викликає зростання поширеності хвороб з хронічним перебігом, які призводять до інвалідизації дитини, а саме: хвороб нервової системи - на 9 відсотків, новоутворень - на 13 відсотків, уроджених аномалій - на 17 відсотків.

В умовах демографічної кризи в Україні збереження життя і здоров'я кожної дитини набуває надзвичайно важливого загальнодержавного значення. Незадовільний стан здоров'я дітей та високий рівень їх смертності свідчить про те, що охорона здоров'я дітей в Україні є однією з найважливіших соціальних проблем, вирішення якої відповідає пріоритетам державної політики відповідно до Закону України "Про охорону дитинства".

До загальних проблем щодо охорони здоров'я дітей в країні належать: законодавча база, яка на сьогодні не забезпечує ефективну діяльність системи охорони здоров'я, потребує удосконалення;

недостатня взаємодія усіх органів влади та відомств щодо реалізації державної політики стосовно охорони здоров'я дітей і матерів;

низький рівень інформованості населення щодо здорового способу життя, раціонального харчування, імунопрофілактики, профілактики інфекційних захворювань, в тому числі тих, що передаються статевим шляхом, збереження репродуктивного здоров'я тощо;

ослаблення в останні роки уваги до реалізації профілактичного напрямку, який в охороні здоров'я дітей повинен бути пріоритетним;

недостатнє фінансування заходів щодо охорони здоров'я дітей;

застаріла матеріально-технічна база закладів охорони здоров'я;

розпорошеність медичних кадрів;

відсутність чіткого розмежування медичних послуг на І, ІІ, ІІІ рівнях надання медичної допомоги.

Низький рівень доступності до якісної первинної медико-санітарної та спеціалізованої медичної допомоги в регіонах негативно впливає на раннє виявлення захворювань у дітей, зумовлює високі показники захворюваності, смертності та збільшує витрати на охорону здоров'я.

Потребують удосконалення підходи щодо міжсекторальної взаємодії у роботі з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, створення безпечного середовища для дитини.

Найгостріше ці проблеми постають для дітей, які проживають у сільській місцевості, про що свідчать нижчі показники їх захворюваності та вищі показники смертності порівняно з дітьми, які проживають у містах.

Медична допомога дітям надається спеціалістами в 29 обласних дитячих лікарнях, 57 самостійних дитячих поліклініках, 99 міських дитячих, 477 центральних районних, 138 районних, 648 дільничних лікарнях, 3191 сільській лікарській амбулаторії, 15354 фельдшерсько-акушерських пунктах. Але при цьому залишається проблемним питання доступності медичної допомоги дитячому населенню, особливо у сільській місцевості.

Залишається гострою кадрова ситуація, яка складається в педіатричній службі . Тільки впродовж 2008 року чисельність лікарів-педіатрів в Україні продовжувала зменшуватися. Щороку кількість лікарів-педіатрів зменшується на 250-300 фахівців, відповідно значно зменшився показник забезпеченості педіатрами на 1000 дитячого населення до 1,5 (2007р. - 1,9, 1999р. - 2,0), а зменшення кількості дільничних педіатрів на 150, відповідно забезпеченість до 10,4 (2007 р. - 11,0, 1999 р. - 12,9) . Необхідно врахувати, що значна кількість лікарі-педіатрів передпенсійного та пенсійного віку. На сьогодні кадровий дефіцит складає 3 тис. лікарів-педіатрів, 500 неонатологів. Продовжує погіршуватися показник укомплектованості вакантних посад лікарів-педіатрів.

В останні роки збільшується кількість осіб пенсійного віку, як серед лікарів, так і серед середнього медичного персоналу, які працюють в закладах охорони здоров'я та в загальноосвітніх навчальних закладах. Актуальною проблемою залишається кадрове забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, де згідно штатних нормативів, що є чинними, на кілька шкіл працює тільки одна медична сестра, або лікар, тому під час навчального процесу не має постійного медичного працівника.

З огляду на ситуацію, що склалась, досвід країн з розвиненою первинною медико-санітарною допомогою на принципах сімейної медицини, рекомендації та ВООЗ щодо реформування галузі охорони здоров'я, передусім на принципах сімейної медицини важливим є інформаційна політика цієї галузі.

Враховуючи певну консервативність населення необхідно заздалегідь розпочати зважену інформаційно-пояснювальну роботу щодо реформування педіатричної служби та підтримки розвитку сімейної медицини в Україні.

У більшості країн Західної Європи структуру системи охорони здоров'я становлять первинна медико-санітарна допомога та спеціалізована допомога. При цьому заклади первинної медико-санітарної допомоги надають до 90 відсотків загального обсягу медичної допомоги. Кількість лікарів загальної практики-сімейної медицини становить від 30 до 50% кількості усіх лікарів, що працюють в галузі охорони здоров'я.

У країнах з більш розвинутою первинною ланкою охорони здоров'я більш високі  показники здоров'я населення, та більш висока довіра людей до всієї  системи охорони здоров'я. Але ці  кращі  показники здоров'я населення та якість медичного обслуговування обумовлені  у  європейських країнах також кращими умовами життя, більшими об'ємами фінансування охорони здоров'я,  такою організацією роботи лікаря, що він має  особисту зацікавленість у виконанні своєї  роботи як найкраще.

Світовий досвід, узагальнений ВООЗ, свідчить, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є одним з найефективніших механізмів підвищення результативності роботи закладів охорони здоров'я, справедливого розподілу і раціонального використання ними коштів.

Потребують відповідної уваги питання підготовки спеціалістів у сфері охорони здоров'я дітей - як з профілактики захворювань, так і з надання медичних послуг. На їх якості позначається невідповідність сучасних навчальних програм у системі до- та післядипломної освіти принципам науково-доказової медицини, планування сім'ї, а також дуже обмежені можливості у використанні необхідної інформації.

На сьогодні не застосовується комплексність та наступність у наданні медичної допомоги дітям. Не приділяється достатньої уваги профілактиці та диспансерній роботі, внаслідок чого ускладнюються захворювання, що потребують дорогого лікування.

Потребує перегляду система обов'язкових медичних профілактичних оглядів дитячого населення, яка не відповідає сучасним потребам і є затратною та не ефективною. Для вирішення цієї проблеми потрібні заходи, спрямовані на подолання дефіциту кадрів у сільських закладах охорони здоров'я шляхом забезпечення їх житлом, надання пільгових кредитів, удосконалення їх підготовки.

Значна роль в системі надання медичної допомоги дитячому населенню належить обласним дитячим лікарням, які одночасно являються центрами організаційно-методичного керівництва дитячими медичними закладами, що розташовані на території області. До складу дитячої обласної лікарні входить консультативна поліклініка, яка надає висококваліфіковану спеціалізовану консультативну допомогу хворим дітям на рівні сучасних досягнень медичної науки і практики.

Матеріально-технічна база обласних дитячих лікарень вже протягом багатьох років недостатня і в більшості регіонів не дозволяє забезпечувати повноцінного лікувально-діагностичного процесу, що обсягом та якістю не відповідає ІІІ рівню надання медичної допомоги.

Необхідне проведення реструктуризації дитячого ліжкового фонду, забезпечення його раціонального використання, переоснащення дитячих закладів охорони здоров'я, розширення мережі денних стаціонарів.

Така ситуація вимагає посилення міжсекторальної співпраці щодо інформованості населення з питань санітарної культури саме на первинному етапі контакту з лікарем.

Таким чином, зважаючи на комплекс причин незадовільного стану здоров'я дітей та високий рівень дитячої смертності, оптимальним шляхом їх розв'язання є розробка та реалізація Галузевої програми удосконалення системи надання медичної допомоги дітям (далі - Програма) з урахуванням заходів, передбачених державними програмами у сфері подання медичної допомоги населенню.

Основні завдання Програми відповідають змісту заходів, які регламентовані Законом України "Про охорону дитинства" Основам законодавства про охорону здоров'я, для забезпечення реалізації права кожної дитини на життя та охорону здоров'я.

Мета Програми

Метою програми є створення умов для реалізації права на охорону здоров'я кожної дитини в Україні, забезпечення зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності дитячого населення шляхом формування та налагодження ефективного функціонування системи надання дітям доступної і високоякісної первинної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини та визначення ролі педіатра як спеціаліста-консультанта на вторинному та інших етапах надання медичної допомоги.

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Можливі два варіанти розв'язання проблеми.

Перший варіант передбачає залишити подання первинної медичної допомоги дітям на існуючому рівні.

Низький рівень доступності до якісної первинної медико-санітарної та спеціалізованої медичної допомоги в регіонах негативно впливає на раннє виявлення захворювань у дітей, зумовлює високі показники смертності та збільшує витрати на охорону здоров'я.

Найгострішою проблемою це є для дітей, які проживають у сільській місцевості, про що свідчать нижчі показники їх захворюваності та вищі показники смертності порівняно з дітьми, які проживають у містах.

Недоліки профілактичної допомоги дітям шкільного віку, що зумовлює необхідність реформування шкільної медицини на принципах "єдиного лікаря", а також зі зміщенням пріоритету на середнього медичного працівника є вимогою часу.

Тому, з одного боку скорочення фінансування, з іншого - конституційні зобов'язання щодо надання безоплатної медичної допомоги населенню та обмеження витрат на утримання галузі виключно бюджетними призначеннями заважають розвиватися галузі охорони здоров'я взагалі і охороні здоров'я дітей зокрема.

Залишається гострою кадрова ситуація, яка складається в педіатричній службі, і буде в подальшому погіршуватися, враховуючи зростання кількості спеціалістів педіатричних спеціальностей пенсійного віку. Крім того, значне навантаження лікарів педіатричного профілю часто через необґрунтоване звернення батьків з хворими дітьми напряму значно обмежує можливість надання медичної допомоги саме тим дітям, які її потребують. І це продовжуватиме вирішувати лише окремі проблеми охорони здоров'я дітей.

Тому залишити ситуацію так як є, є невиправданим ні економічно ні клінічно.

Другий, оптимальний варіант, розв'язання проблеми передбачає розробку Галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям, завдяки якій буде можливо запровадження в практичну діяльність нових підходів до надання медичної допомоги дітям на всіх етапах шляхом:

Забезпечення достатньої ролі лікаря-загальної практики/сімейної медицини в системі надання медичної допомоги дітям на первинному етапі.

Зміна підходів до медичного обслуговування дітей шкільного віку лікарем загальної практики/сімейної медицини (або лікарем педіатром дільничним та посилення ролі середнього медичного працівника.

виключення необґрунтованого залучення лікарів педіатричного профілю до первинних оглядів дітей,

підвищення доступності до кваліфікованої консультативної медичної допомоги лікарем-педіатром на вторинному рівні надання медичної допомоги;

З точки зору медико-економічної ефективності, це дозволить забезпечити дитяче населення, шляхом скоординованих дій сімейним лікарем до необхідного спеціаліста, наданням своєчасної медичної допомоги і уникнути надлишкових витрат на обстеження та лікування.

Реформа забезпечить реалізацію системного міжсекторального підходу до вирішення проблем здоров'я дитини на усіх вікових етапах розвитку, що дасть змогу змінити негативну динаміку показників захворюваності та смертності дітей в Україні.

Зважаючи на викладене, другий варіант є оптимальним для вирішення проблеми.

При цьому сімейний лікар покликаний допомогти у формуванні відповідного ставлення до свого здоров'я батьків та їх дітей.

Шляхи та способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми

Для розв'язання проблем у Програмі необхідно передбачити заходи щодо:

- удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони здоров'я дитячого населення, особливо в процесі реформування галузі охорони здоров'я;

- підвищення інформованості населення з приводу створення безпечного середовища для дитини та створення умов для безпечної життєдіяльності, формування та збереження її здоров'я, раціонального вигодовування та харчування, переваг здорового способу життя;

- удосконалення системи обов'язкових медичних профілактичних оглядів дітей за участю батьків або законних їх представників за дільничним принципом в умовах амбулаторно-поліклінічних закладів на основі наукових доказів та медичного забезпечення дітей шкільного віку, збереження здоров'я дітей в дошкільних та шкільних навчальних закладах

- запровадження на первинному рівні інтегрованого ведення хвороб дитячого віку;

- зміна підходів до проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів дітей;

- подальшого впровадження "дружніх до дитини" та "дружніх до молоді" медичних послуг;

- продовження роботи з впровадження новітніх технологій на основі науково-доказової медицини;

- збереження та концентрація у багатопрофільні дитячі стаціонари дитячих лікарень з невеликою кількістю (територіальні медичні об'єднання), що надають допомогу дітям у містах, недопущення їх ліквідації та необґрунтованого скорочення;

- реструктуризації дитячого ліжкового фонду у відповідності до обґрунтованої потреби, розвитку денних стаціонарів, удосконалення організації спеціалізованої допомоги дітям;

- створення мережі дитячих діагностичних центрів (при обласних дитячих лікарнях, або при діагностичних центрах для дорослих);

- покращання матеріально-технічного забезпечення закладів охорони здоров'я, де надається медична допомога дітям;

- створення на базі існуючих будинків дитини реабілітаційних центрів (відділень) відкритого типу для дітей з обмеженими можливостями здоров'я та їх батьків (амбулаторний та/або стаціонарний тип перебування);

- продовження розширення мережі реабілітаційних центрів (відділень) на базі існуючих лікувально-профілактичних закладах для дітей з обмеженими можливостями здоров'я;

продовження роботи з розробки та впровадження сучасних технологій щодо надання медичної допомоги дітям на основі науково-доказової медицини.

- проведення наукових досліджень з пріоритетних питань охорони здоров'я дітей;

Для успішного розвитку системи забезпечення первинною медико-санітарною допомогою на засадах загальної  лікарської  практики вкрай необхідно:

- встановити об'єктивні  критерії   визначення реальної потреби у лікарях загальної  практики (сімейний  лікар) та в лікарях-педіатрах;

- надання первинної медичної допомоги дітям у віддалених регіонах, селах та містечках де відсутні педіатри, спеціалістами сімейної медицини з залученням закріпленого консультанта-педіатра районного рівня (кількісне співвідношення сімейних лікарів та консультантів педіатрів повинно бути науково та економічно обґрунтовано);

- при підготовці лікарів загальної практики/сімейної медицини слід значно розширити модулі навчання з педіатрії, зокрема з перинатології, неонатології та медицини дитини раннього віку, супроводу здорової дитини;

- удосконалення системи надання первинної медико-санітарної допомоги дітям в умовах розвитку сімейної медицини;

- удосконалення міжсекторальної співпраці щодо профілактичної роботи з батьками дітей у сім'ях, які опинилися в складних життєвих обставинах, профілактика соціального сирітства у тому числі серед дітей з обмеженнями можливостями здоров'я.

В Україні в умовах переходу до ринкової економіки виникає необхідність створення моделі реструктуризації служб охорони здоров'я дітей, яка здатна до динамічного реагування в залежності від обставин, розвитку суспільства.

В умовах обмежених фінансових можливостей держави на теперішній час, недостатності фінансування системи охорони здоров'я, відсутності даних ретельного аналізу переваг та недоліків введення сімейної медицини на тлі існуючої системи дільнично-поліклінічної первинної допомоги дітям, дефіциту кадрів у галузі сімейної медицини та недостатньої кількості педіатрів, гостро стоїть питання про створення перехідної моделі реструктуризації педіатричної служби в системі МОЗ України.

Концептуальною основою розвитку профілактичних заходів для дітей є відповідальність за створення умов, які можуть викликати порушення здоров'я дітей (вплив факторів зовнішнього середовища, застосування засобів індивідуального та колективного захисту, удосконалення системи профілактичних оглядів, нові підходи до гігієнічного та морального виховання, формування здорового способу життя, відновлення закладів оздоровлення дітей); підвищення якості інформаційного забезпечення батьків та дітей. Особливу увагу звернути на відновлення здоров'я підлітків, як майбутньої частини репродуктивних сил країни.

Модель включає надання первинної медичної допомоги дітям таким чином:

Первинну медико-санітарну допомогу дітям в повній мірі здійснює лікар загальної практики/сімейної медицини (центр первинної медико-санітарної допомоги).

Лікар-педіатр дільничний переходить на другий рівень надання медичної допомоги (ЦРЛ, МЛ), як лікар-педіатр консультант по складним випадкам за направленням лікарем загальної практики/сімейної медицини.

У перехідний період до повного впровадження засад сімейної медицини в Україні пропонується наступна перехідна модель роботи: посади педіатрів консультантів, які працюють на рівні ЦРЛ, МЛ, розраховуються 1 посада на 2 лікаря загальної практики/сімейної медицини.

Кількість посад лікарів-педіатрів, які сьогодні обслуговують дитяче населення на первинному рівні може задовольнити зазначені потреби.

Лікарі-педіатри вузьких спеціальностей (дитячі неврологи, отоларингологи, кардіоревматологи тощо) працюють на рівні ЦРЛ, МДЛ, МЛ (при лікарнях).

Створення багатопрофільних дитячих лікарень, що надають допомогу дітям у містах, недопущення їх ліквідації та необґрунтованого скорочення або приєднання до стаціонарів для дорослого населення. Направлення до цих фахівців здійснюватиметься лікарем загальної практики/сімейної медицини.

Прийом без направлення лікаря загальної практики/сімейної медицини лікарями вузьких спеціальностей здійснюється виключно у невідкладних випадках (наприклад травми).

Передбачається реалізація реформи на державному та регіональному рівнях. На регіональному рівні Програма реалізується шляхом розроблення відповідних регіональних програм, які визначатимуть зміст та шляхи реалізації завдань державного рівня.

Програма розрахована на 5 років: на 2011-2015 роки.

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Здійснення Програми дасть змогу:

підвищить доступність медичної допомоги дітям різних вікових категорій заснованої на принципах доказової медицини;

підвищити охоплення дітей якісними профоглядами, своєчасним обов'язковими щепленнями, поінформованість батьків про профілактичні програми щодо дітей, а також щодо рівня здоров'я дітей та обсягу заходів щодо профілактики захворювань та хронізації патології у них;

знизити

рівень смертності дітей віком до 5 років

рівень малюкової смертності;

рівень смертності підлітків, зумовлений нещасними випадками, травмами та отруєннями;

зменшити:

рівень захворюваності школярів на порушення зору, осанки та сколіози,

рівень травматизму;

а також дозволить:

запровадити інтегроване ведення хвороб дітей раннього віку на первинному рівні надання медичної допомоги;

забезпечити сертифікацію лікувально-профілактичних закладів для дітей, як лікарень "доброзичливих до дитини";

розширити діяльність центрів (відділень або кабінетів) надання медичної допомоги підліткам та молоді та їх сертифікацію на звання "Клініка, дружня до молоді" у кожному районі.

забезпечити стабілізацію показника дитячої інвалідності у відповідності з рекомендаціями ВООЗ - 2,5 відсотків.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансування Програми планується здійснювати в межах видатків, що передбачаються у державному бюджеті МОЗ, АМН, та за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим. областей, мм. Києва і Севастополя, а також інших джерел передбачених законом.

Міністр

З.М.Митник

- Опис проблеми

В Україні в умовах переходу до ринкової економіки виникає необхідність створення моделі реструктуризації служб охорони здоров'я дітей, яка здатна до динамічного реагування в залежності від обставин, розвитку суспільства.

У більшості країн Західної Європи структуру системи охорони здоров'я становлять первинна медико-санітарна допомога та спеціалізована допомога. При цьому заклади первинної медико-санітарної допомоги надають до 90 відсотків загального обсягу медичної допомоги. Кількість лікарів загальної практики-сімейної медицини становить від 30 до 50% кількості усіх лікарів, що працюють в галузі охорони здоров'я.

У країнах з більш розвинутою первинною ланкою охорони здоров'я більш високі  показники здоров'я населення, та більш висока довіра людей до всієї  системи охорони здоров'я. Але ці  кращі  показники здоров'я населення та якість медичного обслуговування обумовлені  у  європейських країнах також кращими умовами життя, більшими об'ємами фінансування охорони здоров'я,  такою організацією роботи лікаря, що він має  особисту зацікавленість у виконанні своєї  роботи як найкраще.

Світовий досвід, узагальнений ВООЗ, свідчить, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є одним з найефективніших механізмів підвищення результативності роботи закладів охорони здоров'я, справедливого розподілу і раціонального використання ними коштів.

В умовах обмежених фінансових можливостей держави на теперішній час, недостатності фінансування системи охорони здоров'я, відсутності даних ретельного аналізу переваг та недоліків введення сімейної медицини на тлі існуючої системи дільнично-поліклінічної первинної допомоги дітям, дефіциту кадрів у галузі сімейної медицини та недостатньої кількості педіатрів, гостро стоїть питання про створення перехідної моделі реструктуризації педіатричної служби в системі МОЗ України.

Викладена ситуація зумовила необхідність підготовки проект Концепції розвитку системи надання медичної допомоги дітям .

На виконання Указу президента України від 27.01.2010 №70/2010 "Про додаткові заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення" та з метою удосконалення надання медичної допомоги дітям на різних рівнях подання медичної допомоги розроблено проект Концепції розвитку системи надання медичної допомоги дітям.

- Цілі і завдання прийняття пропонованого акта.

Основні завдання Галузевої програми удосконалення системи надання медичної допомоги дітям спрямовані на:

- надання первинної медичної допомоги дітям у віддалених регіонах, селах та містечках де відсутні педіатри, спеціалістами сімейної медицини з залученням закріпленого консультанта-педіатра районного рівня (кількісне співвідношення сімейних лікарів та консультантів педіатрів повинно бути науково та економічно обґрунтовано);

- збереження та концентрація у багатопрофільні дитячі стаціонари дитячих лікарень з невеликою кількістю (територіальні медичні об'єднання), що надають допомогу дітям у містах, недопущення їх ліквідації та необґрунтованого скорочення;

- реструктуризації дитячого ліжкового фонду у відповідності до обґрунтованої потреби, розвитку денних стаціонарів, удосконалення організації спеціалізованої допомоги дітям;

- створення мережі дитячих діагностичних центрів (при обласних дитячих лікарнях, або при діагностичних центрах для дорослих).

Таким чином, зважаючи на комплекс причин незадовільного стану здоров'я дітей та високий рівень дитячої смертності, оптимальним шляхом їх розв'язання є розробка та реалізація Галузевої програми удосконалення системи надання медичної допомоги дітям (далі - Програма) з урахуванням заходів, передбачених державними програмами у сфері подання медичної допомоги населенню.

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

На виконання Указу президента України від 27.01.2010 №70/2010 "Про додаткові заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення" та з метою удосконалення надання медичної допомоги дітям на різних рівнях подання медичної допомоги розроблено проект Концепції галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям.

В Україні в умовах переходу до ринкової економіки виникає необхідність створення моделі реструктуризації служб охорони здоров'я дітей, яка здатна до динамічного реагування в залежності від обставин, розвитку суспільства.

2. Мета і шляхи її досягнення.

Прийняття і реалізація Концепції галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям сприятиме створенню умов для реалізації права на охорону здоров'я кожної дитини в Україні, забезпечення зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності дитячого населення шляхом формування та налагодження ефективного функціонування системи надання дітям доступної і високоякісної первинної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини та визначення ролі педіатра як спеціаліста-консультанта на вторинному та інших етапах надання медичної допомоги.

3. Прогноз результатів.

Підвищення рівня доступності хворих дітей до сучасних високотехнологічних методів лікування та діагностики, а також трансплантації кісткового мозку з метою реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я дітей та дотримання Конвенції ООН про права дитини на виконання заходів Державну програму "Дитяча онкологія на 2006-2010 роки, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 983.

Директор Департаменту

Р.О.Моісеєнко

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

На виконання Указу президента України від 27.01.2010 №70/2010 "Про додаткові заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення" та з метою удосконалення надання медичної допомоги дітям на різних рівнях подання медичної допомоги розроблено проект Концепції галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям.

В Україні в умовах переходу до ринкової економіки виникає необхідність створення моделі реструктуризації служб охорони здоров'я дітей, яка здатна до динамічного реагування в залежності від обставин, розвитку суспільства.

У більшості країн Західної Європи структуру системи охорони здоров'я становлять первинна медико-санітарна допомога та спеціалізована допомога. При цьому заклади первинної медико-санітарної допомоги надають до 90 відсотків загального обсягу медичної допомоги. Кількість лікарів загальної практики-сімейної медицини становить від 30 до 50% кількості усіх лікарів, що працюють в галузі охорони здоров'я.

У країнах з більш розвинутою первинною ланкою охорони здоров'я більш високі  показники здоров'я населення, та більш висока довіра людей до всієї  системи охорони здоров'я. Але ці  кращі  показники здоров'я населення та якість медичного обслуговування обумовлені  у  європейських країнах також кращими умовами життя, більшими об'ємами фінансування охорони здоров'я,  такою організацією роботи лікаря, що він має  особисту зацікавленість у виконанні своєї  роботи як найкраще.

Світовий досвід, узагальнений ВООЗ, свідчить, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є одним з найефективніших механізмів підвищення результативності роботи закладів охорони здоров'я, справедливого розподілу і раціонального використання ними коштів.

В умовах обмежених фінансових можливостей держави на теперішній час, недостатності фінансування системи охорони здоров'я, відсутності даних ретельного аналізу переваг та недоліків введення сімейної медицини на тлі існуючої системи дільнично-поліклінічної первинної допомоги дітям, дефіциту кадрів у галузі сімейної медицини та недостатньої кількості педіатрів, гостро стоїть питання про створення перехідної моделі реструктуризації педіатричної служби в системі МОЗ України.

Викладена ситуація зумовила необхідність підготовки проект Концепції розвитку системи надання медичної допомоги дітям .

- Цілі і завдання прийняття акта

Прийняття і реалізація Концепції галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям сприятиме створенню умов для реалізації права на охорону здоров'я кожної дитини в Україні, забезпечення зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності дитячого населення шляхом формування та налагодження ефективного функціонування системи надання дітям доступної і високоякісної первинної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини та визначення ролі педіатра як спеціаліста-консультанта на вторинному та інших етапах надання медичної допомоги.

3 . Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Проект Концепції галузевої програми розвитку системи надання медичної допомоги дітям підготовлено на виконання Указу президента України від 27.01.2010 №70/2010 "Про додаткові заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення".

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Передбачається реалізація Програми на державному та регіональному рівнях. На регіональному рівні Програма реалізується шляхом розроблення відповідних регіональних програм, які визначатимуть зміст та шляхи реалізації завдань державного рівня.

Фінансування Програми планується здійснювати в межах видатків, що передбачаються у державному бюджеті МОЗ, АМН, та за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим. областей, мм. Києва і Севастополя, а також інших джерел передбачених законом.

5. Прогноз соціально-економічних і інших наслідків прийняття розпорядження

Затвердження і реалізація наказу сприятиме соціальному захисту дітей, забезпеченню права дітей на охорону здоров'я та реалізації Конвенції ООН Про права дитини та Конституції України.

Директор Департаменту

Р.О.Моісеєнко