Поняття "лікар загальної практики-сімейної медицини" склалось еволюційним шляхом в історичних умовах часу в ряді європейських країн.

Сімейну лікувальну практику необхідно розглядати, як таку, яка забезпечує тривалу опіку за здоров'ям громадянина і всіх членів його сім'ї незалежно від характеру хвороби, стану органів і систем організму у всі періоди життя людини.

Значення первинної медико-санітарної допомоги було визначено в Алма-Атинській декларації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) у 1978 р. За період часу, що минув, багато країн Європейського регіону зміцнили свої служби первинної медико-санітарної допомоги, головним чином, за рахунок надання загальній практиці-сімейній медицині статусу головної медичної спеціальності, "представники якої відповідають за надання медичної допомоги при першому контакті з пацієнтом та подальше спостереження за хворими, а також за питання зміцнення здоров'я та профілактики захворювань" (Декларація ВООЗ, 1978 р.).

Алма-Атинська декларація ініціювала проведення реформ в галузі охорони здоров'я з пріоритетним розвитком первинної медико-санітарної допомоги у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні.

Процес впровадження сімейної медицини в Україні тривалий і непростий почався з експерименту у Львівській області ще у 1987 році, коли у місті Дрогобичі було відкрито першу амбулаторію загальної практики-сімейної медицини. А з 1995 року розпочато підготовку сімейних лікарів за програмою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України.

Довгих 14 років співпраці науковців та практичних медиків, випробування часом та життям, передувало моменту розробки Міністерством охорони здоров'я України та затвердження Урядом постанови від 20 червня 2000 року № 989 "Про комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я", якою передбачено саме впровадження сімейної медицини протягом 2000-2005 років.

Стратегічні напрямки її впровадження визначені в Концепції розвитку охорони здоров'я населення України, затвердженій Указом Президента України від 7 грудня 2000 року № 1313/2000, як шлях перспективних системних змін в галузі.

Про актуальність і необхідність розбудови цього напрямку реформування галузі свідчать Програма діяльності Кабінету Міністрів України „Послідовність Ефективність. Відповідальність", затверджена постановою Верховної Ради України від 16.03.04 № 1602-ІV та Стратегія економічного та соціального розвитку України „Шляхом європейської інтеграції", затверджена Указом Президента України від 28.04.04 № 493/2004.

Протягом останніх трьох років на виконання щорічних Програм діяльності Уряду Міністерством охорони здоров'я України приділяється достатня увага підготовці кадрів для закладів загальної практики-сімейної медицини.

На сьогодні відкрито кафедри загальної практики-сімейної медицини в усіх 17 вищих медичних навчальних закладах і закладах післядипломної освіти, на базі яких проводиться підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації фахівців, що передбачає наступність до- та післядипломної вищої медичної освіти за спеціальністю "загальна практика-сімейна медицина". У Харківській та Запорізькій медичних академіях післядипломної освіти створено факультети загальної практики-сімейної медицини.

З метою створення відповідних умов для впровадження засад сімейної медицини у діяльність закладів первинної медико-санітарної допомоги міністерством розроблено і затверджено пакет нормативних документів, які регламентують технології впровадження сімейної медицини, зокрема 2 постанови Кабінету Міністрів України та 29 наказів МОЗ України.

Після прийняття зазначеної Урядової постанови можна констатувати факт активного процесу впровадження принципів загальної практики-сімейної медицини у вітчизняну систему охорону здоров'я.

Подальший розвиток сімейної медицини в Україні орієнтовано на досягнення загальноєвропейського рівня, що викладено у стратегії Всесвітньої організації охорони здоров'я "Основи політики досягнення здоров'я для всіх в Європейському регіоні" ("Здоров'я-21").

Завдання 15 передбачає:

15.1 Наявність як мінімум у 90 відсотках країн Європейського регіону комплексних первинних медико-санітарних служб, що забезпечують наступність надання медико-санітарних послуг через ефективну і виправдану з економічної точки зору систему консультацій, з забезпеченням зворотного зв'язку з боку вторинного і третинного рівнів лікарняних служб;

15.2 Наявність в 90 відсотках країн Європейського регіону служби сімейних лікарів та медичних сестер, які є основною складовою інтегрованої первинної медико-санітарної допомоги;

15.3 Наявність в 90 відсотках країн Європейського регіону медико-санітарних служб, що забезпечують індивідуальну участь окремих громадян і визнають населення в якості одного із учасників процесу надання медико-санітарної допомоги.

Завдання 16

До 2010 року держави Європейського регіону повинні досягти такого положення, щоб управління сектором охорони здоров'я було орієнтовано на кінцеві результати, як при використанні програмного підходу, так і індивідуальної допомоги окремим хворим на клінічному рівні.

Завдання 17

До 2010 року держави Європейського регіону повинні мати стабільні механізми фінансування і розподілу ресурсів для систем охорони здоров'я, основані на принципах рівного доступу, економічної ефективності, солідарності та оптимальної якості.

Завдання 18

До 2010 року всі держави Європейського регіону повинні досягти того, щоб працівники охорони здоров'я та працівники інших секторів набули необхідних знань, навичок і умінь в питаннях захисту та охорони здоров'я.

Завдання 19

До 2005 року усі держави Європейського регіону повинні мати у своєму розпорядженні науково-дослідні, інформаційні та комунікаційні системи, які зможуть більш ефективно сприяти придбанню, використанню та поширенню даних у підтримку Здоров'я Для Всіх.

В місті Києві утворено головний науково-методичний центр загальної практики сімейної медицини (наказ МОЗ України від 12.10.2001 р. № 406). Керівник центру - кандидат медичних наук Латишев Є. Є., головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності "загальна практика-сімейна медицина".

Основними завданнями якого є:

1. Формування бази даних законодавчих та інших нормативно-правових актів та науково-практичної документації щодо надання ПМСД на засадах сімейної медицини та участь у їх розробці.

2. Проведення аналізу стану перебудови ПМСД на засадах сімейної медицини, участь у розробці національної та регіональних програм з питань сімейної медицини для її ефективного впровадження та активізації роботи на рівні міст і районів.

3. Організація та участь у проведенні наукових досліджень з проблем ПМСД на засадах сімейної медицини.

4. Розробка методичних та методологічних аспектів щодо впровадження сімейної медицини.

5. Сприяння розвитку інфраструктури закладів загальної практики-сімейної медицини в Україні та міжнародному співробітництву з питань ПМСД.

З початком роботи науково-методичного центру сімейної медицини МОЗ України активізувалась робота щодо формування та удосконалення нормативних документів з питань сімейної медицини.

Фахівцями МОЗ України та науково-методичного центру сімейної медицини з метою розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини створені 5 груп експертів із залученням фахівців всіх рівнів: від сімейної медичної сестри та лікаря, головного лікаря, завідувача кафедри та представників апарату обласних управлінь охорони здоров'я і міністерства, результатами діяльності яких стала підготовка низки наказів МОЗ.

Двічі було переглянуто склад Координаційної Ради з впровадження сімейної медицини для створення дієвого органу координації та регулювання процесів реорганізації ПМСД (накази МОЗ України від 06.02.03 № 48, від 04.11.2003 № 511).

Розроблено, експериментально впроваджено та затверджено тимчасові державні соціальні нормативи надання медичної допомоги за спеціальністю "загальна практика-сімейна медицина" (наказ МОЗ України від 05.05.2003 № 191).

Переглянуто накази, що регламентують атестацію лікарів та середніх медичних працівників (накази МОЗ України від 19.05.2003 № 221, від 23.09.2003 № 447 та від 19.01.2004 № 25).

За ініціативою представників регіонів при участі працівників науково-методичного центру сімейної медицини у 2004 році затверджено наказ МОЗ України від 08.01.2004 № 1 „Про удосконалення моніторингу первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини та уніфікації відповідної облікової медичної документації".

Для розробки та впровадження системи оцінки та контролю якості надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини започатковано експеримент у м. Комсомольську Полтавської області щодо реалізації проекту розвитку місцевого самоврядування по створенню сучасної інноваційної моделі надання якісних медичних послуг населенню з пріоритетним впровадженням сімейної медицини (наказ МОЗ України від 16.01.04 № 16).

З метою розробки методики диференційованого розподілу коштів за рівнями надання медичної допомоги з урахуванням потреб первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини відповідно до наказу МОЗ України від 17.02.04 № 88 проводиться експеримент в п'яти регіонах України. За результатами експерименту передбачається і розробка форм матеріального заохочення.

В рамках співробітництва з Європейським Союзом проводиться експеримент відповідно до наказу МОЗ України від 06.07.04 № 338 "Про проведення експерименту з міжнародною участю щодо впровадження сучасної моделі сімейної медицини в Автономній Республіці Крим, Запорізькій та Хмельницькій областях" тощо.

Примітка Ви можете звернутися з пропозиціями, висловити свою думку, одержати методичну допомогу, якщо направите свій лист за адресою: fammc@moz.gov.ua